*107113*

Економічні науки/ 5. Управління трудовими ресурсами

 

Бочарова Н. О.,  к.е.н., доцент кафедри організації виробництва і агробізнесу, Дашко М. Е.

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна

 

Теоретичні засади управління трудовими ресурсами в сільському господарстві

 

Одним з основних чинників підвищення конкурентоспроможності підприємства є ефективне управління трудовими ресурсами. Трудові ресурси є важливою її складовою разом з такими, як товар, результати його просування, становище підприємства на ринку, фінансовий стан, виробництво, організація, технологія, розглядати які необхідно у комплексі, так як їх взаємопов'язане використання має вирішальний вплив на конкурентоспроможність підприємств.

Вивчення і розв’язання проблеми управління трудовими ресурсами завжди займали важливе місце в системі наукових досліджень. Вагомий вклад в розробку даного питання зробили Й.С.Завадський, А.М.Гріненко, Г.М.Романенкова, С.О.Гудзинський, Т.А.Писаревська, Л.С.Дорошенко, В.С.Дієсперова В.М.Данюк, М.П.Поліщук, А.М.Колота, І.Ф.Байдюк,  В.М.Петюх. Їх праці більшою мірою стосуються питання державного управління трудовими ресурсами або менеджменту персоналу, тоді як проблеми локального рівня залишаються менш дослідженими[2].

Метою написання статті є дослідження теоретичних засад щодо формування ефективної системи управління трудовими ресурсами.

Управління  трудовими ресурсами є важливою складовою загальнодержавної системи управління. Проте воно потребує додатко­вого всебічного вивчення. Це пояснюється тим, що це яви­ще досить складне і слабо досліджене. Його складність полягає в тому, що управління персоналом є багатогранним поняттям. Його одночасна можна роз­глядати як процес, функцію, структуру і систему організації.

У сучасних умовах нестабільної кон'юнктури ринку праці основними складовими управління трудовими ресурсами, зокрема керівниками різних ланок управління і спеціалістами, в сільськогосподарських підприємствах мають бути: планування, підбір, розстановка (переміщення) кадрів, оцінка кандидатів на робочі місця; формування системи мотивації праці; аналіз та оцінка результатів трудової діяльності; адаптація персоналу і підвищення його кваліфікації [4].

Планування і підбір кадрів, насамперед керівників і спе­ціалістів, включає у себе два важливі елементи. Перший - це планування, яке полягає у визначенні перспективної комплектації штату підприємства. Не менш важливе значення в управлінні персоналом відграє і другий елемент - підбір і розстановка (переміщен­ня) кадрів, що передбачає створення необхідного резерву за всіма існуючими посадами і спеціальностями, комплек­тування працівниками, керівними кадрами, і при необхідно­сті їх пересування за робочими місцями, посадами, вироб­ничими підрозділами. Резерв є спеціально сформованим контингентом працівників господарства для висування на керівні посади, без якого неможливе маневрування особистим кадровим складом у процесі досягнення поставленої мети.

За умов сучасної ринкової економіки в реструктуризованих сільськогосподарських під­приємствах потрібно висувати підвищені вимоги до майбут­ніх працівників, особливо керівників. Наприклад, раніше при прий­манні на роботу чи формуванні резерву кадрів головна увага приділялася таким критеріям як досвід роботи, стан здоров'я, особисті людські якості, то сьогодні все більше цінуються відпові­дальність, комунікабельність, толерантність, лідерські, орга­нізаторські здібності, бажання й уміння володіти владою, ве­сти боротьбу з труднощами, здатність до ризику, прогнозу­вання, оперативного аналізу та оцінки ситуації, прагнення до професійного зростання та самовдосконалення. Ці якості вкрай необхідно в умовах функціонування ринкової економі­ки, коли кожне господарство бореться за «виживання», на­магається знайти свою нішу на аграрному ринку, в економіч­ному і суспільному житті[1].

Ефективне управління персоналом як основний чинник підвищення конкурентоспроможності підприємства будується на основі певних принципів: по-перше на взаємній довірі керівника і колективу, добрих стосунки між співробітниками; по-друге правильному співвідношенні поставлених завдань і здібностей людини; по-третє матеріальному й моральному заохоченні персоналу; по-четверте на самостійності підлеглих, делегуванні їм відповідальності за досягнення результатів; по-п’яте на турботі за психічний та фізичний стан підлеглих, їх професійному зростанні; по-шосте на поступовому досягненні кінцевих цілей через виділення проміжних  результатів; по-восьме на контролі за досягненням результатів. [3]

Для ефективного використання трудових ресурсів та створення необхідних передумов для збереження робочих місць в сільськогосподарських підприємствах, необхідно вдосконалити механізм регулювання управління трудовими ресурсами в сільському господарстві.

Нова модель управління трудовими ресурсами в сільському господарстві включає наступні цілі: забезпечення кадрами, їх ефективне використання, професійний і соціальний розвиток, що дасть можливість покращити кінцеві показники господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та особистих селянських господарств. В свою чергу поліпшення цих показників сприяє покращенню кінцевих показників функціонування  сільського господарства. Це забезпечить покращення умов життєдіяльності населення, головним чином їх соціальних умов та підвищить ефективність сільськогосподарського виробництва.

Для подолання причин незайнятості у сільськогосподарських підприємствах нами запропоновано такі заходи: запровадження нових систем оцінки оплати праці; регулярна паспортизація робочих місць; механізація виробничих процесів; запровадження на робочих місцях нового устаткування; дотримання регламентованого робочого дня.

Поліпшенню умов праці в сільськогосподарських підприємствах сприяють такі заходи: постійна перевірка рівня безпеки працівників, які працюють на роботах із шкідливими умовами праці; регулярне проведення паспортизації робочих місць;  механізація робочих місць; обов'язкове проведення періодичного медогляду робітників, що працюють в шкідливих та небезпечних умовах і забезпечення їх молоком та профілактичним харчуванням.

Висновки. Ефективність управління персоналом  в  умовах  ринкової  економіки  є одним  з  визначних  чинників  економічного   успіху    підприємства.   Воно покликане забезпечити сприятливе середовище, в якому  реалізується  трудовий потенціал, розвиваються особисті здібності, люди отримують  задоволення  від виконаної роботи і суспільне визнання своїх досягнень.  В  сфері  управління кадрами  відбувається  послідовне  зміщення   акцептів   від   технологічних підходів,  які  регламентуються  змістом  трудового  процесу  до  цілісного, системного підходу, в  основі   якого  –  довготривалий  розвиток  трудового потенціалу працівників.

Література

1.     Г.В. Щекин «Теория и практика управления персоналом»; учебно-методическое пособие; Киев 2003.

2.     Т.В. Білоус. Організаційне забезпечення управлінням персоналом// Формування ринкових відносин в Україні.2008 р -№12.-С143-148.

3.     В.І.Стефінін.Система управління якістю праці на підприємствах АПК//Управління персоналом. № 7 .-2009 р.//С.45-49.

4.     О.В. Крушельницька Управління персоналом / О.В. Крушельницька, Д.П. Мельничук //Навчальний посібник. Видання друге, перероблене й доповнене. – К., «Кондор». – 2005. – 308 с.