Завальна Дар’я
студентка гр.ОА-08в
керівник Белгородцева М.О.
УЗГОДЖЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКУ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ
РЕЗУЛЬТАТІВ З ПОДАТКОВОМ
КОДЕКСОМ УКРАЇНИ У
ЧАСТИНІ ОПАДАТКОВАННЯ
З прийняттям Податкового кодексу України (далі ПКУ) у
визначенні оподатковуваного прибутку відбулося багато змін. При цьому
спостерігається зближення податкового і бухгалтерського обліку. Це обумовило
те, що в основу податкового обліку покладено визначальні принципи
бухгалтерського обліку. В окремих випадках ПКУ посилається на положення
(стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО). Проте, повне поєднання
бухгалтерського обліку з податковим з прийняттям ПКУ відсутнє, відмінності
залишаються і надалі. Це підтверджує і те, що ПКУ визначає поняття «податкових
різниць».
Серед
вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, які зробили вагомий внесок у
висвітлення питань відображення фінансових результатів у бухгалтерського
обліку, слід назвати Х. Андерсона, О.Атамаса, Ф.
Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, Г. Г. Кірейцева, М.І Ковальчук , М.В. Кужельного, Л.І. Лавріненко, Ю. Я.
Литвин, Є.В. Мних Є.В., Н.М Ткаченко та ін.
Метою статті є дослідження розбіжностей між
результатами діяльності з метою оподаткування і фінансових результатів згідно з
бухгалтерським та податковим обліком та визначення шляхів їх зближення у
зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України.
Фінансові
результати як об’єкт бухгалтерського обліку розглядаються у сукупності його складових – доходів і витрат, сформованих за різними
класифікаційними ознаками. Зважаючи на те, що великий вплив на результати
підприємницької діяльності чинить фіскальна політика держави, розглянемо
детальніше класифікацію доходів та витрат згідно податкового законодавства.
З прийняттям ПКУ найбільші зміни відбулися в механізмі
розрахунку об'єкта оподаткування. Останнім є прибуток із джерела походження в
Україні та за її межами, визначений шляхом зменшення визнаних доходів згідно з
ПКУ на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та
суму інших витрат звітного періоду.
Отже, на зміну валовому доходу прийшло поняття доходу,
під яким розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх
межами [1, с.18].
При цьому поняття доходу за ПКУ відрізняється від
визначення доходу, яке надається в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».
Так, до доходів в бухгалтерському обліку належить збільшення економічних вигод
у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до
зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків
власників) за звітний період [2].
Позитивним
нововведенням Податкового кодексу є застосування методу нарахувань для визнання
доходів і витрат, що істотно зменшує різницю між бухгалтерською та податковою
сумами прибутку. З 1 квітня 2011 року дохід визнається за датою переходу
покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання
робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого
відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або
надання послуг [1, ст. 137.1]. Витрати, що формують собівартість реалізованих
товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного
періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт,
наданих послуг [1, ст. 138.4].
Щодо
класифікації доходів та витрат підприємницької діяльності, то її у Податковому
кодексі відтепер наближено до стандартів бухгалтерського обліку. Так, доходи,
що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, складаються з доходу від
реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, інших операційних доходів,
фінансових доходів та інших доходів. Такий склад доходу в цілому відповідає
класифікації доходів згідно із П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» та 15
«Дохід».
Витрати,
що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат
операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності
підприємств включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт,
наданих послуг. За Податковим кодексом до інших витрат включаються
загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, які
включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням
послуг, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної
діяльності, не пов’язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією товарів,
виконанням робіт, наданням послуг. Як бачимо, за податковим законодавством до
собівартості не включаються загальновиробничі витрати.
У
бухгалтерському обліку передбачено поетапне віднесення загально виробничих витрат на собівартість: спочатку змінних та
розподіленої частини постійних – на виробничу собівартість, а потім
нерозподіленої частини загальновиробничих постійних витрат на собівартість
реалізованої продукції. Встановлений порядок групування витрат створює
невідповідність даних бухгалтерського обліку вимогам Податкового кодексу
України в частині визначення собівартості реалізованих товарів, виконаних
робіт, наданих послуг. Суттєво не змінюючи базу оподаткування, вищезазначені
законодавчі норми ускладнюють її визначення та збільшують обсяг облікових
робіт.
Для
уніфікації обліку собівартості реалізації продукції (робіт, послуг)
підприємству доцільно обрати та затвердити наказом про облікову політику метод
формування собівартості з урахуванням прямих виробничих витрат.
Виконання
прибутком своєї найважливішої соціальної функції – джерела доходів державного бюджету, вимагає відображення в
обліку і звітності деталізованої інформації, необхідної для його оподаткування.
За ознакою розподілу прибутку в цілях оподаткування у бухгалтерському обліку можна
сформувати наступні види прибутку:
-
оподатковуваний прибуток;
-
авансовий прибуток;
-
авансовий внесок з податку на прибуток;
-
прибуток, звільнений від оподаткування;
-
прибуток, що підлягає оподаткуванню за іншими ставками.
Введення
в систему обліку вказаних показників дозволяє розробити класифікацію
багатофункціональних фінансових результатів. Слід відзначити й те, що
Податковим кодексом окремо не виділяються надзвичайні доходи та витрати, як це
передбачено національними стандартами бухгалтерського обліку. Водночас,
податковим законодавством не встановлено обмежень щодо віднесення їх до складу
інших доходів та витрат.
Отже, аналіз діючого податкового законодавства в
частині визначення оподатковуваного прибутку свідчить про зближення його з
обліковим прибутком, однак залишаються проблеми, які потребують подальшого вирішення.
В
статті встановлено розбіжності між податковим законодавством і законодавством
щодо ведення бухгалтерського обліку в частині розрахунку результату діяльності,
визначено
напрямки подальшого зближення результатів діяльності з метою оподаткування та
фінансових результатів згідно з бухгалтерським обліком. Так слід
удосконалити фінансову звітність, в діючих формах потрібно розкривати
інформацію про узгодження (приведення) фінансового результату та податкового
прибутку (збитку), підприємствам доцільно обрати та затвердити наказом про
облікову політику метод формування собівартості з урахуванням прямих виробничих
витрат.
Список літератури
1.Податковий кодекс України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від
02.12.2010 р. № 2755-VI.
2.Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджено наказом
Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290.
3.Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено наказом
Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.
4.Бутинець
Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник/ Вид. 2-е, доп. перероб. –
Житомир: ЖІТІ, 2007. - 640 с.
5. Гусакова О.С. Податковий облік [Текст]: навч.посіб.
/ О.С.
Гусакова. – К.: Центр навчальної
літератури, 2008. – 360 с.