*110778*

Економічні науки/7Облік і аудит

Старший викладач Мустеца Ірина Василівна

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Проблеми обліку основних засобів під впливом податкового

 законодавства України

 

Реформування податкового законодавства України і прийняття Податкового кодексу України суттєво вплинуло на організацію бухгалтерського обліку основних засобів готельних господарств.  Найбільше розбіжностей на думку більшості науковців стосується при нарахуванні амортизації основних засобів та її відображенні у бухгалтерському обліку та податковому. 

До методів нарахування амортизації, що використовуються на Україні належать: прямолінійний метод, виробничий метод, метод зменшення залишкової вартості, кумулятивний методи.

У кожного методу є свої переваги і недоліки, а вибір економічно доцільного методу нарахування амортизації для підприємств готельного господарства, обумовлений низкою факторів, які важко врахувати під час придбання об’єктів основних засобів.

 Відповідно п.23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», амортизацію нараховують протягом терміну корисного використання (експлуатації) об’єкта, який підприємство встановлює під час визначення цього об’єкта активом, при зарахуванні на баланс. Метод амортизації готельне господарство обирає самостійно виходячи з  очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання[2].

Дослідження щодо віднесення суми амортизації до певного різновиду витрат,  нарахована на вартість кожного конкретного об’єкта, та відображення сум амортизації в бухгалтерському та податковому обліку  виявило, що однакові за своєю економічною суттю витрати в бухгалтерському обліку потрапляють до виробничої собівартості, а в податковому – до інших витрат. З позиції технології обліку ця проблема по суті, зводить нанівець усі досягнення у сфері зближення бухгалтерського та податкового обліку, та потребує подальших досліджень.

Крім того, виникла проблема у застосуванні ст. 139 «Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку Податкового кодексу України, зокрема підп.. 139.1.12 – «витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації» [1]. Таким чином, суб’єкт господарювання, придбавши об’єкт в експлуатацію у фізичних осіб – платників єдиного податку на загальних підставах та, одночасно замовивши послуги із введення такого об’єкту в експлуатацію у фізичних осіб – платника єдиного податку опиняється в ситуації, коли частина первісної вартості основного засобу підлягає амортизації для цілей оподаткування, а частина ні.

З метою мінімізації затрат часу в процесі розрахунку амортизації для цілей оподаткування необхідно первісну вартість основних засобів розподіляти на:

- вартість, що підлягає амортизації для цілей оподаткування;

- вартість, що не підлягає амортизації для цілей оподаткування.

Сума зазначених вартостей становитиме первісну вартість для даних бухгалтерського обліку.

У зв’язку із цим амортизуються дві вартості:

- перша – амортизується повністю та повністю включається до складу витрат у бухгалтерському обліку на відповідні рахунки 23,91,92 і т.. та обліковується як субконто за статтею «амортизація»;

- друга – також амортизується повністю і  також потрапляє до складу витрат у бухгалтерському обліку на відповідні рахунки 23,91,92 і т.д., проте обліковується як окреме субконто, наприклад за статтею «амортизація, що не включається до складу валових витрат».

Таким чином, у бухгалтерському обліку буде відображено повну суму амортизації на відповідному рахунку обліку витрат і одночасно, бухгалтер отримає необхідну інформацію стосовно сум, які підлягають відображенню у складі валових витрат підприємства для цілей оподаткування.

 Податковий  кодекс України не ліквідував одну з найістотніших відмінностей між бухгалтерським і податковим обліком – підхід до визначення об’єкта амортизації. Згідно з п.22 П(С)БО 7 «об’єктом амортизації є вартість, яка амортизується» [2]. У Податковому кодексі України поняття «вартість, яка амортизується» (пп.14.1.19 ст.14) використовується в тому самому значенні, що і в бухгалтерському обліку, проте з метою оподаткування, як випливає з п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, амортизації підлягає не ця вартість, а витрати  на виготовлення, придбання та поліпшення необоротних активів [1].

Значення поняття «витрати» в податковому законодавстві ( пп.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України) [1] відрізняється від його бухгалтерського значення [3]. І це призводить до того, що не всі бухгалтерські витрати є податковими витратами, адже Податковий кодекс містить численні «витратні» обмеження та висуває, жорсткі вимоги до документального підтвердження витрат.

Готельним господарствам доцільно застосовувати щонайменше два методи нарахування амортизації, найоптимальніших для підприємства і таких, що не суперечать податковому законодавству.

Список літератури

1. Податковий кодекс України: станом від 2.12.2010 р. №2755-VI.

2. П(С)БО7 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. №92.

3. П(С)БО 1-Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.1999 р. №87.