*112835*

Государственное управление/ 1 Повышение роли государственного служащего на современном этапе развития общества

Блінов Євген Миколайович

Здобувач кафедри регіональної політики та публічного адміністрування Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Україна
Перший заступник головного редактора ООКП «Редакція газети

«Одеські вісті»

Роль державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування у вивченні громадської думки щодо державного регулювання сфери політичних технологій

Сутність політичних технологій можна розкрити, об’єднавши декілька аспектів.

По-перше, когнітивний (політичні технології як сфера знань про способи і процедури оптимізації політичного життя соціуму). По-друге, соціального (політичні технології як особливий тип соціальних технологій, що він реалізований в сфері політики). По-третє, дієвого (політичні технології як спосіб здійснення політичної діяльності на підґрунті принципів раціонального розподілу на процедури і операції вибору оптимальних засобів, методів їх виконання). По-четверте, управлінського (політичні технології як способи і методи управління в політиці, в тому числі і в державному управлінні). По-п’яте, владного (політичні технології як інструменти здійснення влади і боротьби за владу). По-шосте, інформаційно-комунікативного (політичні технології як механізми управління інформаційними процесами в політиці і носії політичної інформації) [2].

Небезпечними для суспільства є технології, які відносять до так званих брудних політтехнологій – «чорні» та «сірі». Перші, які також можна визначити як нелегальні, прямо порушують чинне законодавство країни, в якій використовуються. Другі – зовні не порушують закон, але за суттю є аморальними, маніпулятивними. Тому визначаються як нелегітимні. Вони застосовуються політичними акторами для досягнення локальних політичних цілей, які мають на меті лише отримання влади. Головні деструктивні наслідки таких технологій полягають в тому, що суспільство звикає до порушення норм власної моралі, зневірюється у політиках і політичних партіях. Широкі кола громадськості знаходяться в полоні стереотипу, що представники влади прагнуть лише власних, корисливих цілей. Таким чином, будь-які реформаційні і модернізаційні ініціативи влади стикаються з недовірою, а іноді і з спротивом. Як зазначив Президент України у своєму виступі на розширеному засіданні Кабінету Міністрів України 07.03.2012 року, уряд має зробити все, щоб налагодити зворотній зв’язок із суспільством і повернути довіру народу до державної політики, спрямованої на покращення життя [1].

Для того, щоб виконати це завдання, співробітники органів державної влади мають чітко уявляти, яка небезпека йде від нелегітимних політичних технологій, що використовуються в суспільстві.

На базі Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України протягом вересня – листопада 2011 року силами ОРІДУ і редакції газети Одеської обласної ради «Одеські вісті» за методологічної допомоги директора Соціологічного інформаційно-дослідницького центру «Пульс», к. філос. н. М. Б. Кунявського було проведено соціологічне дослідження на тему «Громадська думка щодо механізмів контролю над використанням політичних технологій в Україні (за результатами опитування експертів)». В ролі експертів виступали саме представники органів влади – 249 слухачів факультету державного управління ОРІДУ НАДУ, які живуть і працюють в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Вінницькій та інших областях України. Зокрема, 24 відсотка з опитаних працюють в райдержадміністраціях, 17 – в обласних державних адміністраціях та апараті Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, 14 – у міських виконавчих комітетах. 70 відсотків з усіх опитаних не старші 40 років. Опитування було анонімним, що підвищує рівень його об’єктивності.

Таким чином, цільова група була сформована з урахуванням, по-перше, місця роботи – в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, по-друге, широкого географічного охоплення кола експертів.

Метою опитування було отримання об’єктивної інформації про два об’єкти дослідження:
а) громадської думки місцевого населення щодо механізмів контролю використовуваних в Україні політтехнологій;
б) думок експертів щодо деяких проблем підвищення ефективності механізмів такого контролю.

Основні результати опитування наступні.

На думку експертів, 34 відсотки мешканців населеного пункту, в якому працюють і живуть опитані, вважають, що контроль над політичними технологіями мають здійснювати громадські організації, 30 – спеціальні державні структури, а 36 відсоткам байдуже. В той же час за посилення державного контролю в даній сфері виступають понад 55 відсотків населення, вважають експерти. Серед населення поширена думка, що найнебезпечнішими є ті політичні технології, які порушують норми моралі і мають в своєму механізмі маніпулятивні засоби. Так вважають, на думку експертів, 36 відсотків людей, в той же час 42 відсотки вважають небезпечними і згадані технології, і ті, що напряму порушують законодавство (нелегальні). Таким чином, близько 80 відсотків населення, якщо спиратися на думку експертів, відчувають небезпеку у використанні брудних політтехнологій.

Ще один пункт – 58 відсотків земляків експертів, як вони вважають, вимагають ухвалення законів, за якими політичні технології, спрямовані на маніпуляцію суспільною свідомістю і порушення норм моралі, суворо каралися б як особливе небезпечне для суспільства шахрайство.

В той же час розуміючі, що вкрай важко застосувати дієвий правовий механізм до легальних, але в той же час нелегітимних технологій, автори опитування поставили питання щодо можливої політичної угоди – консенсусу серед провідних політичних акторів українського суспільства щодо недопущення застосування вказаних аморальних технологій. На жаль, тільки 12 відсотків експертів вважає, що така угода може бути і підписана, і виконана;

про те, що угода може бути тільки підписана, але не виконана, заявили 47 відсотків експертів. Решта вважає неможливим навіть підписання угоди.

На питання, чи буде знижено використання законодавчо заборонених і аморальних політичних технологій в Україні в разі запровадження суворого контролю фінансових потоків, що надходять до політичних партій (в тому числі під час виборчих кампаній), 54 відсотки опитаних відповіли схвально, 46 – ні.

Таким чином, можна зробити наступні висновки.

По-перше, опитування на засадах анонімності експертів – співробітників органів державної влади із різних регіонів дає можливість зробити професійний і об’єктивний зріз громадської думки.

По-друге, завдяки опитуванню можна зробити висновок, що широкі кола громадськості турбують проблеми, що пов’язані з використанням політичних технологій в суспільстві.

По-третє, громадськість налаштована доволі жорстко відносно суб’єктів політичного процесу, які використовують нелегальні і нелегітимні технології і вимагає більш рішучих дій держави в цій сфері.

Отже, аналіз показав важливість думки експертів – і як власне громадян, і як державних службовців. Спираючись на експертну оцінку, органи державної влади можуть використати дані опитування при підготовці відповідних рішень, зокрема, правового регулювання сфери використання політичних технологій і щодо консенсуального врегулювання проблеми.

Що стосується науково-педагогічної цінності опитування, науково-викладацький склад ОРІДУ НАДУ має змогу проаналізувати рівень володіння експертів певним матеріалом і внести відповідні корективи до навчальної програми.

Література:

1. Выступление Президента Виктора Януковича на расширенном заседании Правительства о задачах социальной политики [7 бер. 2012 р.] . – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/article?art_id=245024764&cat_id=244313343

2. Клименко О. О. Сутність та основні види політичних технологій /
О. О. Клименко. // Гілея: науковий вісник: зб. наук. праць.. – К.: 2011. – Вип. 43. - Режим доступу: http://www.gileya.org.ua/index.php?ng=library&cont=long&id=59