Економічні науки /3.Фінансові відношення
К.е.н. Гаврилко Т.О.
К.е.н.Гавриленко А.В.
Національний авіаційний університет, Україна
Фінансове забезпечення інтеграційного розвитку та якості власності
аеропортів в умовах монополізації
Сучасні умови розвитку повітряного транспорту України
зумовлюють необхідність особливої уваги до забезпечення ефективного
функціонування аеропортів як однієї із основних складових частин його
інфраструктури.
Важливість ролі аеропортів диктується здійснюваними
функціями: забезпечення зльоту і посадки повітряних суден, їх наземне
обслуговування, прийом і відправлення пасажирів, багажу, пошти і вантажів,
створення відповідних умов для діяльності авіакомпаній.
У 2015році обслуговування комерційних рейсів
вітчизняних та іноземних авіакомпаній здійснювало 20 вітчизняних аеропортів;
кількість відправлених та прибулих за цей період повітряних суден становила
120,7 тис.(в 2014р.– 142,4 тис.); величина пасажиропотоків через аеропорти
України склала 10695,2 тис.чол.(на 1,8% менше порівняно з 2014р.); поштовантажопотоків
– 34,4 тис.тонн(на 9,5% менше, ніж в 2014р.).
Основний об’єм пасажироперевезень здійснювався через
аеропорти Бориспіль(68%), Одеса (8,9%), Київ(Жуляни)–8,8%, Львів–5,3%.
Порівняно з 2014р. зросли
пасажиропотоки через аеропорт Бориспіль (на 5,6%), Одеса (на 9,8%), Запоріжжя
(на 69,9%), Херсон (в 7,8 рази). Для інших аеропортів характерним є скорочення
пасажиропотоків: Дніпропетровськ – на 22,5%, Харків – на 14,6%, Київ (Жуляни) –
на 13,6%, Львів – на 2,5% [2].
Зменшення пасажиропотоків, поштових та вантажопотоків
пов’язане зі складною військово-політичною ситуацією в Україні, економічними
проблемами, припиненням з 25 жовтня 2015 року повітряного сполучення між
Україною та Російською Федерацією.
Нарощування потенціалу аеропортів безпосередньо
залежить від вирішення питань їх фінансового забезпечення, що дозволить
здійснювати технічну і технологічну модернізацію, враховуючи, що на даний час
основні засоби виробництва аеропортів морально та технічно застаріли і
переважною більшістю аеропортів із-за нестачі власних коштів підтримується лише
їх сертифікаційна придатність.
Державною цільовою програмою розвитку аеропортів на
період до 2023 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24
лютого 2016р. №126, передбачені заходи
щодо набуття інфраструктурою авіаційного транспорту відповідності
міжнародним стандартам. Здійснення фінансування запланованих заходів буде
відбуватись за рахунок власних
коштів підприємств, коштів приватних інвесторів, місцевих бюджетів, залучених
кредитних ресурсів, у тому числі під державні гарантії.
Для реалізації програми
заплановано формування єдиної державної мережі аеродромів шляхом об’єднання і передачі аеродромів
державної і комунальної форми власності до сфери управління Мінінфраструктури; збереження
в державній власності аеродромів міжнародних аеропортів «Бориспіль» та «Львів»;
повернення у державну власність аеродромів міжнародних аеропортів
«Дніпропетровськ», «Київ» (Жуляни), «Харків», «Одеса», «Донецьк», «Сімферополь» [ 1].
Необхідно відмітити, що
потреба у фінансуванні для реалізації програми розвитку аеропортів в розмірі
8,6 млрд.грн. буде задовольнятись за рахунок наступних джерел: 5 млрд.грн. – державні кошти, у тому числі кошти,
що залучаються під державні гарантії; 563,54 млн.грн.– кошти місцевих бюджетів;
1,7 млрд.грн.– власні кошти підприємства; 1,3 млрд.грн. – кошти інвесторів.
У випадку залучення приватних інвестицій для розвитку аеропортів
передбачено використання таких форм як
оренда, концесія, управління, спільна діяльність або відчуження таких об’єктів
чи корпоративних прав на них (крім аеродромів та аеродромних об’єктів).
Аналізуючи світовий досвід фінансового
забезпечення розвитку власності аеропортів, можна зробити висновок, що вибір
способу фінансування визначається особливостями авіатранспортної галузі країни.
Найбільш розповсюдженими є концесійні
договори щодо передачі приміщень і споруд аеропорту приватним інвесторам для
здійснення певних видів діяльності. Концесія,
на відміну від оренди, розрахована на терміни, що обчислюються десятиліттями;
власність, на відміну від приватизації, залишається в руках держави, хоча
приватний інвестор одержує вагому величину прибутку і, в багатьох випадках,
податкові пільги.
Перевагами
застосування концесії для держави є надходження до бюджету концесійних
платежів, сплачуваних консеціонером, при виконанні ним зобов’язань щодо
здійснення витрат по фінансуванню, управлінню і поточному ремонту об’єктів,
переданих в концесію.
До
зарубіжних аеропортів, що застосовують концесію, належать аеропорт «George Bush Intercontinental»(США), аеропорт
м.Бангкок, аеропорт «Heathrow», аеропорт м.Копенгагена, аеропорти Варни та
Бургасу (Болгарія),
аеропорт Батумі (Грузія), аеропорт Анталії (Туреччина). Стосовно
українських аеропортів, в даний час розглядається питання передачі в концесію терміналу
державного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького, а також паркувальної зони в
аеропорту Бориспіль. На думку
спеціалістів, державні авіапідприємства будуть зацікавлені в упровадженні
концесії лише у випадку надходження у їх розпорядження частини консеційних платежів
( на сьогодні вони поступають напряму в держбюджет).
Література: