Зарудня О.С.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

ЩОДО НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ

У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Відомо що, методологічні засади обліку основних засобів, зокрема їх амортизації, встановлені П(С)БО 7 [1], порядок розрахунку амортизації основних засобів для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток – Податковим кодексом України (ПКУ) [2, п. 138.3 ст. 138 ]. Під амортизацією розуміють систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, упродовж строку їх корисного використання (експлуатації). Знос основних засобів показує суму їх амортизації з початку корисного використання. Метод амортизації основних засобів підприємство обирає самостійно й закріплює в наказі про облікову політику.

Дослідивши ці накази підприємств вугільної промисловості, можна зробити висновок, що в основному вибір припадає на два методи амортизації: прямолінійний та виробничий, простота, наукова обґрунтованість та доцільність застосування яких доведена багаторічним вітчизняним досвідом ведення бухгалтерського обліку.

Амортизація основних засобів є предметом наукових досліджень багатьох вчених. Її як важливе джерело відтворення основних засобів розглядала Чумаченко М. [3], перегляд існуючих підходів до формування фінансових ресурсів за рахунок застосування методів прискореної амортизації пропонувала Щирська О. [4] та ін.

У вугільній промисловості нарахування амортизації гірничо-капітальних виробіток, спеціалізованих будівель, споруд та передавальних пристроїв повинна проводитися в залежності від строку обробки промислових запасів вугілля за потонними ставками.

Потонна ставка – це величина амортизації (в грн.), що припадає на одну тону запасів корисних копалин й забезпечує повну окупність основних засобів за час відпрацювання цих запасів.

Всі гірничо-капітальні виробітки поділяють на три групи [5]:

І – виробітки, що обслуговують запаси всього шахтного поля й які існують упродовж усього строку експлуатації шахти (ськиповий ствол, клітьовий ствол, камера очікування з ходками, водозбірник, тощо). Їх строк корисного використання дорівнює часу відпрацювання всіх запасів шахтного поля;

ІІ – виробітки, що обслуговують запаси горизонту, крила шахти;

ІІІ – виробітки, призначені для виїмки запасів частини горизонту або крила, гірничі виробітки проведені для нарізки очисних забоїв під час будівництва та реконструкції вугільної шахти. Вартість цих виробіток повинна бути повністю амортизована одночасно із закінченням часу відпрацювання корисної копалини на шахті.

Розрахункова потонна ставка амортизації визначається як середньозважена з урахуванням частки планового видобутку вугілля, який отримуємо із запасів, що обслуговуються усіма групами гірничих виробіток [5, с. 80].

Вугільним шахтам характерна специфіка експлуатації основних засобів, а саме: залежність їх строків корисного використання від строків відпрацювання запасів корисних копалин; неможливість використання їх після закінчення видобутку корисних копалин. Все це й спонукає до застосування саме методу потонної ставки, який дозволить відшкодувати вартість основних засобів раніше ніж вони стануть фізично непридатними. Отже, цей метод забезпечить зменшення збитків від неповної амортизації у зв’язку із закінченням експлуатації корисних копалин.

Таким чином, на вугільних шахтах знос основних засобів виробничого призначення насамперед залежить не від фізичного строку їх експлуатації, а від строку видобутку природних ресурсів.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Наказ Міністерства фінансів України від  27.04.2000 № 92 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00
 2. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010  № 2755-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

3. Чумаченко М. Ще раз про амортизацію як важливе джерело інвестиційної діяльності підприємства / М. Чумаченко // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. – № 11. – С. 3–7.

4. Щирська О.В. Відтворення і новий підхід до амортизації основних засобів / О.В. Щирська // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – № 5(131). – С. 298–304.

5. Ефремов И.А. Бухгалтерский учет в угольной промышленности / И.А. Ефремов, Ю.С. Игумнов // М.: Недра, 1987. – 312 с.