Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

д.пед.н., Білик Л.І., к.б.н. Чемерис І.А.,к.пед.н. Старовойтенко Н.І., Сич В.С.

Черкаський державний технологічний університет

Запорука збалансованого розвитку країни - практична природоохоронна діяльність студентів технічних вузів

Екологічна свідомість майбутніх фахівців в наш час повинна відштовхуватися від абсолютно нового принципу: «Природа - це мати і я її оберігаю не тому, що вона мені буде потрібна в майбутньому, не тому, що я її можу «доїти», насолоджуватись нею, а тому, що я її частина, я рівний їй у цьому розумінні, і тому, що вона вища за мене: я знаходжусь у ній не для того, щоб користуватись нею, володіти нею, господарювати в ній, а для того, щоб злитися з нею й у своєму власному житті, й у житті своїх дітей і нащадків» [1, с 39]. Тому природоохоронну діяльність, як одну із складових екологічного виховання, що відштовхується саме від такої парадигми і, яка проектує норми поведінки та діяльності людини в природі, ми розглядаємо як впливовий фактор формування екологічної компетентності особистості, що є запорукою збереження довкілля, раціонального використання природних ресурсів і переходу до збалансованого розвитку. Формування особистості відбувається в процесі суспільної діяльності, де розвивається її інтелектуально-емоційна сфера, індивідуальні психічні властивості, досвід (знання, вміння, навички). Комплексна система поведінки може сформуватись як під впливом соціального тиску, так і з внутрішньої згоди особистості під впливом усвідомлення розумової діяльності. Однак в обох випадках повинно відбутися поєднання свідомості і дій. В процесі екологічної освіти та виховання студентів необхідно враховувати, що активність та діяльнісна позиція посідає визначальне становище. Метою нашого дослідження є виявлення впливу виховного потенціалу природоохоронної діяльності на студентів під час навчально-виховного процесу у технічному вищому навчальному закладі з врахуванням основних положень та програми дій з освіти для збалансованого розвитку, про що зазначалося на 37-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (2013 р.).

Існують різні спроби щодо визначення сутності природоохоронної діяльності. Одні дослідники трактують її. як процес оптимізації взаємодії суспільства і природи, який потребує проведення виховної роботи серед населення, яка розуміється як система цілеспрямованих впливів та дій на свідомість і поведінку людини чи навіть цілих колективів [2, с. 65-67]. Або як формування певних норм поведінки щодо природного середовища, прагнення до гармонії з ним, до оптимізації біосфери на благо людини [3, с. 14-17]. Науковці Українського державного університету харчових технологій Суходол В.Х., Юрчак В.Г. Танащук Л.І. констатують, що саме «екологічна освіта формує знання наукових основ природокористування, впливу на здоров'я людей екологічних факторів, оволодіння практичною природоохоронною діяльністю» [4, с. 81]. Ряд науковців цього ж навчального закладу Полумбрик О.М., Перепелиця О.П., Іщенко В.М., Тилтіна Л. І. вважають за необхідне, що «студентам потрібно показувати на конкретних прикладах джерела забруднень: території, уражені викидами Чорнобильської АЕС, теплові електростанції, автомобільний транспорт, металургійні заводи, підприємства хімічної та нафтопереробної, .легкої та харчової промисловостей тощо. На конкретних прикладах потрібно пояснити студентам суть і загрозу парникового ефекту, довести факт колосальних перевитрат енергії і таким чином закріпити в світогляді переконливий висновок про нагальну потребу розвитку енергетично маломістких процесів та технологій, використання екологічно чистих природних носіїв енергії. Під час проектування технологічних процесів студенти повинні дотримуватись принципового переконання: «Не зашкодь, збережи та примнож природні багатства»[5, с. 84]. Дослідники Чернігівського технологічного інституту Старчак В.Г., Аніщенко В.О., Курмакова І.М., Замай Ж.В. Челябієва ВМ., Цибуля С.Д. зауважують, що «одним з найбільш раціональних шляхів реалізації між предметних зв'язків та принципів екологічного виховання є цілеспрямоване формування загальних ефективних прийомів пізнавальної, як складової природоохоронної діяльності, переходу від загальних наукових положень до їх виявлення у конкретних екологічних та технічних ситуаціях» [6, с. 83]. Таким чином, виховний потенціал природоохоронної діяльності неможливо розглядати як відокремленту форму виховання поряд з іншими видами впливу та діяльності, оскільки він виступає як єдиний взаємопов’язаний комплексний процес. Природоохоронна діяльність з’єднує в єдину функціональну систему всі традиційні види діяльності, ґрунтується на них і може бути важливим чинником подолання відомчості в цій важливій сфері людської діяльності [7, с. 127]. Вивчення природного навколишнього середовища та його охорона повинні відштовхуватись від праксеологічного компонента особистості, у формуванні якого провідна роль відводиться активним формам і методам навчання: переважання самостійної індивідуальної роботи: збільшення під час навчально-виховного процесу кількості практичних занять; запровадження інтерактивних технологій в ході проведення практичних занять (дискусії, ділові ігри, бесіди «за крутлим столом», «мозковий штурм»). Активні методи навчання формують не тільки індивідуальну пізнавальну активність та практичні навички, а й сприяють до колективної діяльності, що проектує життєві умови, професійну та природоохоронну діяльність. Базисом таких методів і форм навчання виступає проблемне навчання, головний принцип якого полягає в засвоєнні знань через виявлення і розв’язання суперечностей об’єкта, який вивчається. Так. наприклад, дискусії, що розгортаються навколо певної проблеми, водночас виступають способом її теоретичного вирішення. В основу ділових та інших ігор також покладено проблемні ситуації. Метод «мозкової атаки» використовують під час прийняття колективних рішень. Найбільш актуального значення набувають імітаційні та рольові ігри. К. Ушинський наголошував, що в грі «формуються всі сторони душі людської, її розумі, її серце і її воля, і якщо говорять, що ігри передбачають майбутній характер і майбутню долю дитини, то це правильно з двох сторін: у грі не тільки виявляються схильності дитини й відносна сила душі, а й сама гра має великий вплив на розвиток дитячих здібностей і нахилів. Але не слід ніколи забувати, що гра втрачає все своє значення, якщо вона перестає бути діяльністю, і при тому вільною діяльністю дитяти» [8, с. 47]. Під час проведення різноманітних ігор на тему охорони природного середовища за допомогою дидактичних методів відбувається фор.мування уявлення про багатогранність певних проблем оточуючого світу природи. В процесі такої ситуації враховується безліч варіантів впливу чішніжів самого середовища, також цінності, інтереси, поведінкові моделі представників всіх прошарків суспільства (економістів, учених, представників влади та ін.), які виступають як причина, так і засіб впливу розв’язання екологічних проблем. Рольова гра забезпечує висвітлення ситуації на підставі підібраних статей чи доповідей, учасники попередньо продумують ситуації відповідно до продуманих ролей. Імітаційні ігри проводяться за допомогою комп'ютерних програм, в яких розглядається певний конкретний приклад, тісно пов'язаний з математикою, використовує теорію ймовірності. Застосування такого підходу у процесі навчання сприяє поглибленню знань, розширення екологічного світогляду, формування навичок природоохоронної діяльності, що є однією з ланок становлення професійної екологічної компетентності майбутніх фахівців. Мета навчальних програм з використанням імітаційних ігор настлшна: одержати значення «вектора» стану системи, що відповідає конкретним впливам (ігри типу «Регіон», «Озеро». «Ріка»): розкрито не тільки значення змінних станів, а й характеру їх залежності від зовнішніх впливів і попереднього стану. Ігрові програми «Постріл» (з’ясування шкоди від браконьєрства і розробки заходів боротьби з ним), «Фауна» (вивчення й охорона рідкісних видів тварин), «Ліс» (дослідження впливу кислотних дощів та інших отруйних речовин, надмірно заповзятих гриоників та «диких» відпочиваючих на стан флори і фауни), «Рекреація» (ознайомлення з системами раціонального використання й охорони місць відпочинку), «Господар» (охорона міського середовища). Ігрова програма «Регіон» може успішно використовуватися при підготовці кадрів для народного господарства, де потрібен досвід вироблення і прийняття оптимальних рішень і практичні навички в управлінні складними системами.

Таким чином, виховний потенціал природоохоронної діяльності розглядається як цілеспрямований процес формування в людини установки на оптимальну взаємодію з природою, яка визначить і екологічно правильну поведінку в оточуючому середовищі. Виходячи з цього, одним з провідних завдань природоохоронної діяльності є, вироблення в людини позитивного відношення до світу природних явищ і речей, які її оточують, закріпити потрібні для цього правильні і корисні знання та навички.

Література:

1. Білик Л.І. Екологічна відповідальшсть студентів: теоретико- методичний аспект. Монографія - Черкаси: «Вертикаль», ПП Кандич С.Г., 2005,-340 с.

2. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии. - 1988. - № 2. - С. 19-26.

3. Жибуль И.Я. Экологические потребности: сущность, динамика, перспективы. – Минск: Наука и техника, 1991. - 184 с.

4. Кисельов М.М., Деркач В.Л., Толстоухов А.В. Концептуальні виміри екологічної свідомості; Монографія. - К.: Парапан, 2003. - 312с.

5. Кітов М.Г. Патріотичне виховання; мета, проблеми, пошуки// тези доп. Всеукр. наук:- метод. конф. «Виховання студентів у технічному вузі: методологічні засади, практика, перспективи». - К.; с. 100

6. Лисенко В.П. Особливості ціннісної структури підростаючої особистості // Цінності освіти і виховання: Наук. - метод, зб. - К,: Б, в., 1997. -- с. 65-67.

7. Отношение школьников к природе / Под ред. И.Д. Зверева, И.Т. Суравегиной. - М.: Педагогика. 1998. 129 с.

8. Швиденко А.И., Руденко В.П., Євдокименко В.К. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник - К.: ІЗМН, 1999, - 200 с.