Педагогічні науки/3. Методичні основи виховного процесу.

Козлова Т.Г., Гаврилова Н.Є.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Педагогічний такт – невід’ємна частина майстерності викладача з фізичного виховання

Слово «такт» (від лат. taktus) означає «дотик», «форма людських взаємовідносин» і є необхідною умовою успішного спілкування між людьми. Педагогічний такт – це професійна якість педагога, складова частина педагогічної майстерності, що набувається з педагогічною освітою і педагогічною практикою. Педагогічний такт – вміння педагога тримати себе з гідністю і витримкою в педагогічному колективі, з вихованцями та їх батьками, а також здатність знати міру свого впливу на дітей, вміння знайти підхід до них і побудувати оптимальні виховні відносини з урахуванням загальновизнаних принципів виховання. Дотримання міри при виборі способів впливів є одним з важливих умов педагогічного такту, а надмірність по відношенню до вихованців часто дає зворотну реакцію і може викликати у них негативну поведінку.

Нетактовний педагог не приваблює інших через недоречні жарти, образливі слова, нетерпимість до інших тощо. Він не користується повагою і авторитетом серед вихованців і своїх колег. Через таких людей зазвичай виникають конфлікти, напруження, нервозність тощо.

Викладач з фізичного виховання вищого навчального закладу, що володіє педагогічним тактом – стримана, доброзичлива, вимоглива, вольова, уважна, чуйна, принципова, самокритична людина, яка уміло, не принижуючи гідності студента застосовує методи впливу. Специфіка роботи вимагає від педагога у галузі фізичного виховання уміння швидко і правильно оцінити обставини, що склалися та вчасно і помірковано застосувати виховний вплив в умовах фізичних навантажень, ігрових ситуаціях, гострих конфліктних ситуаціях. Тактовний педагог повинен володіти і вміло користуватись великою кількістю різноманітних засобів впливу, такими як: сила волі, стриманість, спостережливість, уважність, послідовність, вимогливість, кмітливість, жарт, іронія, гумор, усмішка, погляд, використовувати різні відтінки голосу. Користування незначною кількістю засобів впливу педагогом веде до втрати контакту зі студентами.

Педагогічний такт не буває стереотипним. Він є наслідком творчості викладача, показником гнучкості його розуму і залежить від вікових особливостей педагога, особливостей його темпераменту, статі, характеру тощо. Проте, незалежно від індивідуальних особливостей педагога, існують передумови, які взаємопов’язані між собою і сприяють розвитку педагогічного такту. Як одна з найбільш важливих професійних рис педагога, що дозволяє виділити індивідуальні особливості вихованця і знайти індивідуальний підхід до кожного є спостережливість. До педагогічного такту також відноситься уважність – уміння помічати і вислухати кожного, дати можливість висловити думку, коректно відреагувати на неї. Не менш важливою є довіра в здатності студентів бути успішними у навчанні, справедливо оцінювати їх здібності (не перебільшуючи і особливо не знижуючи оцінювання), вміння вселити в них віру у свої сили. Для цього доцільно застосовувати методи заохочення, покарання, змагання. Варто підкреслити, що справедливість у всіх вчинках і уміння переконати вихованців в правильності своєї поведінки сприяє підвищенню репутації і авторитету педагога. Справедливим вважають такого педагога, який дотримується правових і моральних норм, даного слова, виконує свої обов’язки, не чинить свавілля, не порушує права і гідність студентів. Справедливість, щирість і послідовність у вчинках дуже високо цінується вихованцями. Не менш важливими також є витримка і уміння володіти собою, стримувати свої почуття, не втрачати самовладання у складних ситуаціях.

Педагогічний такт вимагає від педагога уміння передбачати труднощі, які можуть виникати в процесі роботи. Тактовний педагог перш ніж застосовувати обраний метод впливу, повинен визначати настрій, почуття, переживання – емоційний стан студента. Також не менш важливим є врахування вікових, статевих, фізичних, психологічних особливостей студентів. Важливо вірно обрати підхід до студентів з різним типом темпераменту. Індивідуальний підхід до вихованців є однією з основних передумов тактовності педагога. Чим краще педагог знає особливості своїх вихованців, тим менше буде допускати нетактовності у відносинах з ними.

Таким чином, педагогічний такт нерозривно пов'язаний зі всіма якостями педагога і визначається як почуття доцільності вжитих засобів навчання і виховання. Тактовного педагога характеризують такі риси його особистості, як справедливість, ввічливість, уміння розуміти іншого, привітність, уважність, кмітливість, повага до студента і його думки, витримка, врівноваженість, почуття гумору. Педагогічний такт є невід’ємною частиною майстерності викладача з фізичного виховання і позитивно впливає на ефективність педагогічно-виховного процесу.

Педагогічний такт не є природженою якістю, а набувається, як і інші уміння в процесі педагогічної діяльності. Отже для того, щоб бути тактовним, недостатнє лише засвоєння певних педагогічних прийомів чи правил. Педагогічний такт характеризується обґрунтованістю і гнучкістю застосування методів, форм і прийомів педагогічного впливу, які пов’язані з турботою про вихованця, з уважним і чуйним ставленням про нього. Педагогічний такт не терпить шаблону і формалізму – це постійна творчість педагога.

Література:

1. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність: Підручник. / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища шк. 1997. – 349 с.

2. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. / С.Г.Карпенчук. – К.: Вища школа, 1997. – 261 с.

3. Подласый И.П. Педагогика. Книга 1: Общие основы: учебник в 3 книгах / 2-е издание, исправленное и дополненное. – М.: Владос, 2008. – 527 с.

4. Синица А.Е. Педагогический такт и мастерство учителя. – М.: Педагогика, 1983. – 247 с.