Особливості надання додаткових відпусток

Кірсанов О.О., студент

Науковий керівник:

Омельянчик С.В., к.ю.н.,ст.. викладач

Запорізький національний університет

Актуальність теми проявляється в тому,що Конституція України гарантує кожному хто працює, право на відпочинок [1]. Права і свободи людини й громадянина вважаються невідчужуваними й непорушними. Право на відпочинок працівників реалізується відповідно до КЗпП (глава V), Закону України «Про відпустки»  та інших нормативно-правових актів.

Проблематикою даного питання займалися такі науковці трудового права як Дмитренко Ю.П., Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І. та інші.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про відпустки» та ст. 74 КЗпП України, право на відпустку мають громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства, які працюють в Україні і перебувають у трудових відносинах з підприємством незалежно від його форми власності та виду діяльності. Право на відпустку мають і особи, які працюють у фізичної особи за трудовим договором [3].

Громадяни, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, не мають права на відпустки, бо такі відносини є цивільними, а не трудовими. На таких осіб не поширюються гарантії, встановлені трудовим законодавством, зокрема щодо права на відпочинок.

Вiдпустка - це найтривалiший вид часу вiдпочинку,який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звiльнення роботодавцем працiвника вiд виконання трудових обов’язкiв протягом встановленої законом або за угодою сторiн кiлькостi календарних днiв iз збереженням за ним мiсця роботи на цей перiод [2;282]

За загальним правилом щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть надаватися працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Згідно ст. 4 Закону України "Про відпустки" передбачені наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка (ст. 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону);

4) соціальні відпустки:

відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону);

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 цього Закону);

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 цього Закону);

5) відпуски без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону) [3].

Додаткові щорічні відпустки працівник може використати або одночасно з основною відпусткою, або окремо від неї. Таке право працівника закріплено у ст. 10 Закону України «Про відпустки». Згідно з тією самою статтею щорічні основна й додаткові відпустки повинні надаватися працівникові, як правило, у межах відповідного робочого року працівника. Таким роком для працівника вважається проміжок часу, що за тривалістю дорівнює календарному року, але розраховується з дня прийняття його на роботу.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних, гірничих роботах - 69 календарних днів.

Стосовно права на отримання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України «Про відпустки» зазначена відпустка тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, що затверджується Кабінетом Міністрів України (Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290).

Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах [3].

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290).

Крім того, працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова щорічна відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим дого­вором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах [3].

Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством встановлюються відповідними законами України.

Згідно до ч.2 ст.82 Закону України «Про прокуратуру» прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів [4].

Згідно ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 і 2 категорії потерпілих внаслідок катастрофи передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 14 робочих днів на рік [6].

Згідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» педагогічні працівники мають право на додаткову оплачувану відпустку. Тривалість відпустки помічників вихователів дошкільних навчальних закладів становить 28 календарних днів. Окремим категоріям працівників дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів [5].

Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.

Розділ III Закону України "Про відпустки" передбачає ряд додаткових відпусток у зв’язку з навчанням. А саме цей Закон передбачає надання додаткової відпустки у зв’язку з навчанням у середніх навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах, у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти, аспірантурі, у зв’язку з профспілковим навчанням.

Так, працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання перевідних іспитів в основній та старшій школах (від 4 до 6 календарних днів); на період випускних іспитів (в основній школі - 10 календарних днів; в старшій школі - 23 календарних дні).

Додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року надається працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів [3].

Також статтею 15 Закону України "Про відпустки" передбачено надання працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва, додаткових оплачуваних відпусток при навчанні у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Згідно до ст.19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи  А  I  групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування  святкових і неробочих днів.

Згідно до ст.18-1 Закону України «Про відпустки» особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд) [3].

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік додаткових відпусток, та їх строки. Додатковою відпусткою є час відпочинку, що надається додатково до щорічної основної відпустки тривалістю та на умовах, установлених законодавством, галузевими угодами, колективним та трудовим договором. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Використана література

1.     Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

2.     Ю.П.Дмитренко. Трудове право України: підручник / Ю.П.Дмитренко. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 624 с.

3.     Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996  № 504/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

4.     Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

5.     Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

6.     Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

7.     Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева. Трудове право України: підручник / Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева - К. :"Знання", КОО, 2000, 2001. -564с.

8.     Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322–VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.