Недоступ К.К.
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків
ПРОБЛЕМИ ЕЛЕКТРОНІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО
СУДОЧИНСТВА
Інформатизація
системи судочинства за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій є одним
із головних напрямків розвитку інформаційного суспільства. Важливим фактором
підвищення ефективності, відкритості та прозорості правосуддя є використання
системи електронного судочинства. Інформатизація системи судочинства є
складовою Національної програми інформатизації України, пріоритетними
напрямками якої є розробка мережевих технологій для органів судової влади,
створення, упровадження та вдосконалення системи електронного документообігу,
створення автоматизованих систем узагальнення судової практики тощо [1].
Забезпечення
інформатизації системи судочинства та подальший розвиток цього напрямку
здійснюється на основі Концепції галузевої програми інформатизації судів
загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи, розробленої
Державною судовою адміністрацією України (ДСА).
Важливим для розвитку
електронного судочинства в Україні є розроблення Міжвідомчою робочою групою ДСА
з впровадження електронного судочинства Концепції електронного суду України
(e-court) та проект відповідних змін до законодавства [2].
Проект «Електронний суд» призначений для автоматизації процесів судового
діловодства, забезпечення повноцінного поширення інформації щодо судового
розгляду, правової інформації, узагальнення судової практики, публікації цієї
інформації для громадян, а також забезпечення дотримання процесуальних строків
[3]. Основне завдання проекту ‒ налагодження процесу оперативного обміну
інформацією в електронному вигляді між судовими установами, учасниками судового
процесу, а також іншими державними структурами з метою забезпечення
справедливого та неупередженого правосуддя в Україні. Згідно з наказом ДСА
України від 31.05.2013 «Про реалізацію проекту щодо обміну електронними
документами між судом та учасниками судового процесу» [4; 5], в усіх місцевих і
апеляційних судах загальної юрисдикції запроваджується порядок щодо обміну
електронними документами між судом і учасниками судового процесу; надсилання
текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень [6].
Зауважимо,
що використання електронних засобів зв’язку передбачено не тільки щодо судів
загальної юрисдикції, але й у виконавчому провадженні та процесі реалізації
рішень Європейського суду з прав людини.
До
елементів «електронного суду» належать: система автоматизованого електронного розподілу справ; обов'язкова
публікація судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень;
можливість сторін і суду подавати процесуальні та інші істотні для справи документи
в електронній формі; прийняття судом рішень і відправка їх сторонам в
електронному вигляді; можливість сплатити судовий збір он-лайн; отримати
інформацію про стан розгляду судових справ; опис послуг з відправлення
SMS-повідомлень (повісток) учасникам судового засідання тощо.
На жаль, на сьогоднішній день процес інформатизації
системи судочинства має проблемні моменти, що стримують реалізацію всіх
принципів електронного правосуддя:
1.
Відсутність Єдиної бази обміну
даними, що вказує на необхідність вдосконалити програмне забезпечення.
2.
Невиконання вимог чинного законодавства суб’єктами
владних повноважень щодо реєстрації в ній, оскільки трапляються випадки відмови
від реєстрації, мотивовані відсутністю адреси електронної пошти та факсу тощо.
Доцільним є запровадити міжнародний досвід застосування електронних технологій з
урахуванням специфіки вирішуваних справ.
3.
Не вдосконалено систему захисту
інформації, що обробляється в системі судочинства. Важливими є питання вирішення проблем,
пов'язаних з використанням і поширенням інформації приватного характеру,
відповідальністю в інформаційних відносинах, попередженням комп'ютерної
злочинності. Для вирішення даної проблеми необхідно розробити систему інформаційної безпеки,
забезпечити всебічну підтримку електронної демократії та привести проблему
захисту даних до загальних стандартів.
4.
Недостатнє фінансування проектів
електронного правосуддя – подолати цю проблему можливо за
рахунок державного
бюджету, перерозподілу на користь
органів судової влади бюджетних коштів, які нині сплачуються у порядку судового
збору, благодійництва.
5.
Відсутність «комп’ютерної
грамотності» на рівні кваліфікованих користувачів і співробітників апарату
судів. Іншими словами – цифровий
розрив. Постає питання доступу до технологій, яке має три рівні проблеми: проблема
доступу до інформації, проблема застосування правильних інструментів роботи з
інформацією, інформаційна сприйнятливість. Ситуацію можна було б
вирівняти за рахунок підвищення Інтернет-грамотності населення та забезпечення
широкого доступу до віртуального простору.
6.
Необхідне технічне оснащення судів.
Важливу роль для подолання даної проблеми відіграє фінансова підтримка с боку
держави та правильний розподіл коштів державного бюджету.
Проте навіть нетривалий досвід упровадження електронного
правосуддя в системі судочинства нашої країни та його певні недоліки дозволяє
окреслити і позитивні риси, зокрема це:
1) оптимізацію роботи судів за рахунок інформатизації
процесів електронного документообігу;
2) заощадження
державних коштів та часу працівників судів;
3) забезпечення
цілісності використання судової практики;
4) покращення доступу громадян до судової інформації.
Глава
Верховного суду Литви Рімвідас Норкус зазначає, що електронне судочинство
сприяє реалізації такого принципу, як прозорість, і збільшує довіру громадян до
органів судової влади. Впровадження електронного судочинства покликане зробити
процес ближче до людей, прискорити його і оптимізувати. Використання електронних
технологій знижує фактор людської помилки, оскільки такі системи більш надійні,
з огляду на неуважність персоналу. Разом з тим, впровадження інформаційних
технологій не зменшує рівень навантаження в судах.
Свого
часу частиною судової системи США став «електронний суд» («e-court»), що
забезпечує доступ для отримання інформації про судові справи та іншу визначену
законодавством інформацію, пов’язану із судочинством. На порталі E-court
Australia визначаються етичні принципи електронного судочинства. По-перше,
учасники судового процесу мають бути
досвідченими, професійними й неупередженими. Система електронного судочинства
Австралії передбачає, що одночасно протягом 6 місяців, які надаються на розгляд кожної справи, може
вирішуватися мінімум 2000 справ. Існують підсистеми розгляду судових справ та
апеляцій, проведення судових процедур у режимі відеоконференцій за допомогою
програми Skype тощо [7, ст. 103 ].
Отже, міжнародний досвід інформатизації системи судочинства
показує, що протягом останніх років у різних країнах світу активно
впроваджується в практику електронне правосуддя, яке засноване на всебічному
використанні інформаційно-комунікаційних технологій.
Література:
1. Смирнова В.О.
Проблеми впровадження «Електронного суду» в Україні / В.О. Смірнова, М.М.
Пархоменко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ea.donntu.edu.ua:8080/jspui/ bitstream/123456789/6124/1/ Смірнова,%20Пархоменко.pdf
2.
Концепція електронного суду України / Державне підприємство «Інформаційні
судові системи». – К., 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kbs.org.ua/files/koncept_d.pdf
3. Демкова М. С.
Електронне урядування – запорука прозорості та ефективності влади [Електронний
ресурс] / М. С. Демкова // Юридичний журналю – 2006. – № 3. – Режим доступу до ресурсу: http://www.justinian.com.ua
4. Про
реалізацію проекту щодо обміну електронними документами між судом та
учасниками судового процесу:
Наказ Державної судової адміністрації України від 31.05. 2013 № 72 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://dsa.court.gov.ua/dsa/14/N722013/
5. Про внесення змін
до наказу ДСА України від 31 травня 2013 року № 72: Наказ Державної судової адміністрації України від
14.06.2013 № 81 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// dsa.court.gov.ua/ userfiles/Nakaz%2081.pdf
6. Про реалізацію
проекту надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу
(кримінального провадження) у місцевих та апеляційних загальних судах: Наказ
Державної судової адміністрації України від 20.09.2013 № 119 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://dsa.court.gov.ua/dsa/14/ asjhdgajhdsgajhsdgutuut/
7.
Кушакова-Костицька Н.В. Електронне правосуддя: українські реалії та зарубіжний
досвід / Н.В. Кушакова-Костицька // Юридичний часопис Національної академії
внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – 750 c.