Психология и социология/5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Вороніна Інна Сергіївна

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

ШЛЯХИ ЗДІЙСНЕННЯ НАСТУПНОСТІ ДОШКІЛЬНОГО І ПОЧАТКОВОГО ШКІЛЬНОГО МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У РІЗНИХ ВИДАХ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Особистість є багаторівневою системою, яка поетапно формується впродовж усього життя. Кожен вік є якісно особливим етапом і характеризується багатьма змінами. Вступ до школи є однією з найважливіших і найяскравіших подій у житті дитини. Готовність до навчання в школі означає готовність до засвоєння певної частини культури, включеної в зміст освіти у формі навчальної діяльності. На початку шкільного навчання успішність засвоєння знань багато в чому залежить від рівня розвитку окремих індивідуальних якостей дитини, мотивів навчання, здатності сприймати завдання. Вони, звичайно ж, взаємозалежні, але зв’язки ці формуються в дошкільних видах діяльності, зміст і організація яких відрізняються від змісту й організації навчальної діяльності в школі.

Вивчення проблеми готовності до навчання в школі, а відтак і проблеми спадкоємності дошкільного і початкового навчання є одним із напрямків наукових досліджень Л. Виготського, Д. Ельконіна, Л. Божович, О. Запорожця, Г. Костюка, Н. Кириченко, Т. Науменко та інших.

Готовність до систематичного навчання в школі, зокрема у галузі музичної освіти – це підсумок усього попереднього розвитку дитини в дошкільному дитинстві. Вона формується поступово й залежить від умов, у яких відбувається розвиток дитини. Згідно з вченням І. Павлова про динамічний стереотип, знову утворений тимчасовий зв’язок, або умовний рефлекс не лише виникає в тісному зв’язку з раніше утвореними тимчасовими зв’язками, але і якісно їх перебудовує, сприяючи їх диференціації, узагальненню, і становить єдину складну систему. Тому в процесі розвитку раніше придбане не тільки не втрачається, а, вступаючи в систему нових зв’язків, зміцнюється, узагальнюється і створює умови для швидкого утворення нових рядів асоціацій, які складають одну з основ розумової діяльності і створюють умови для спадкоємності в розвитку і поглибленні знань [2].

Виховання і розвиток дітей у кожному віковому періоді має своєрідність, яка визначається завданнями, змістом, методами виховання і навчання, віковими особливостями дітей. Разом з тим кожен ступінь включає в узагальненому вигляді те, що створено попереднім етапом навчання. Важливо і те, що кожен ступінь виховання включає в себе елементи того нового, що характерно для наступного щаблю. Тому, дошкільний заклад, вирішуючи свої завдання музичного виховання, перспективно готує дітей до уроків музики в школі, а школа приймає все те позитивне, що набули діти в процесі музичного виховання у дошкільному закладі.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє розглядати наступність музичного виховання дітей 6 - 7 років як систематичність розташування музично-педагогічного матеріалу; взаємодію наявних і нових знань, умінь, навичок; послідовність зростання педагогічних вимог до всього навчально-виховного процесу (і в дошкільному закладі, і в початковій школі) [1].

Відсутність належного зв’язку, єдиної лінії між дошкільним і шкільним етапами істотно гальмує процес інтенсивного музично-естетичного виховання дітей. Природно виникає необхідність спадкоємності в музичному вихованні та розвитку дітей старшої групи дитячого садка та 1 класу школи.

Складність і багатогранність процесу музично-естетичного виховання і розвитку передбачає наявність різних шляхів здійснення наступності. Основне питання, яке визначає музичне виховання і розвиток дитини, – це питання про розвиток музикальності дітей 6-7 років в процесі навчання різних видів музичної діяльності.

Всі розділи музично-виховної роботи на заняттях (спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи) тісно пов’язані між собою, доповнюють один одного і знаходяться в єдності. Спадкоємність завдань, змісту, методів і прийомів музичного виховання в дошкільному закладі і в початковій школі створює сприятливі умови для інтенсивного музично-естетичного розвитку дітей 6-7 років.

Наступність у навчанні співу на основі усвідомлення звуковисотності і тривалості звуків, розуміння графічного запису пісень, залучення дітей до співу по нотах, систематичного використання рухів дає можливість домогтися у всіх дітей цього віку належного розвитку музичного слуху, в першу чергу, навички чистого інтонування. Оволодіння дітьми основними співочими навичками (дикція, дихання, звукоутворення, лад, ансамбль), з урахуванням їх вікових можливостей, сприяє емоційному, виразному і правильному співу. А це забезпечує виховний вплив пісень на дітей. Тільки якісне виконання пісні може доставити естетичну насолоду. Наступність пісенного репертуару, використання гри на металофоні і спів під акомпанемент металофона сприяє широкому проникненню пісні в побут дитини.

Наступність у слуханні музики на основі розширення і поглиблення можливостей її сприйняття дітьми 6-7 років за рахунок повторного слухання, ознайомлення з творами народної, класичної та сучасної музики розвиває загальну музикальність дітей, розширює їх музично-естетичний кругозір, формує художній смак. Повторне слухання деяких музичних творів з програми старшої групи дитячого садка у початкових класах школи сприяє більш глибокому усвідомленню музики, її характеру, виразних засобів, збагачує музичні враження дітей. Наступність у слуханні музики створює, таким чином, можливість більш інтенсивного розвитку музичних здібностей. Діти більш емоційно сприймають музику, у них зміцнюється любов і інтерес до неї.

Наступність у використанні музично-ритмічних рухів як самостійного розділу і як допоміжного засобу при співі і слуханні музики сприяє розвитку у дітей 6-7 років емоційної чуйності на музику, навичок її сприйняття, слухової уваги, основних музичних здібностей: ладового і музично-ритмічного почуття, музично-слухових уявлень.

Рухи, які супроводжують спів, сприяють усвідомленню звуковисотності і тривалості звуків, розвивають мелодійний слух дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Рухи, які супроводжують слухання музики, сприяють глибшому усвідомленню художнього образу творів, загального характеру музики, її виражальних засобів. Використання музично-ритмічних рухів в хороводних піснях підсилює виховний вплив творів народної творчості, поглиблює почуття, викликані цими творами. Участь в нескладних масових танцях сприяє розвитку у всіх дітей рухово-ритмічних навичок, розвиває навички колективної музичної діяльності, узгодженості рухів.

Отже, шкільне початкове і дошкільне музичне виховання тісно зв’язані між собою. Жодна проблема музичного виховання дошкільників не знімається для молодших школярів. Ці проблеми отримують подальший розвиток, з’являються і нові. Всі вони пов’язані з віковими особливостями дітей, що змінилися, якісно іншими їх взаєминами з життям.

Література

1. Ветлугина Н.А. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду: учеб. пособие / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М. : Просвещение, 1983. – 256 с.

2. Павлов И.П. Полн. собр. соч. 2-е изд., доп. / И.П. Павлов. – М. - Л., 1951.

Т. ІІІ, кн. 2. – С. 320-326.