Фізична культура і спорт/2.Розвиток фізичної
культури та спорту в сучасних умовах.
Національний
технічний університет України «КПІ»
«Спортивна техніка і технічна підготовленість волейболістів»
Під спортивною технікою варто розуміти сукупність прийомів і дій, що
забезпечують найбільш ефективне рішення рухових завдань, обумовлених специфікою
конкретного виду спорту, його дисципліни, виду змагань. Спеціалізовані
положення й рухи спортсменів, що відзначаються характерною руховою структурою,
але взяті поза змагальної ситуації, називаються прийомами. Прийом або кілька
прийомів, застосовуваних для рішення певного тактичного завдання, є дією.
Технічна підготовленість - ступінь освоєння спортсменом системи рухів, що
відповідає особливостям даного виду спорту й спрямованої на досягнення високих
спортивних результатів. Технічну підготовленість не можна розглядати
ізольовано, а варто представляти як складову частину єдиного цілого, у якому
технічні рішення тісно взаємозалежні з фізичними, психічними, тактичними
можливостями спортсмена, а також конкретними умовами зовнішнього середовища, у
якій виконується спортивна дія. Цілком природно, що чим більшою кількістю
прийомів і дій володіє спортсмен, тим у більшій мірі він підготовлений до
рішення складних тактичних завдань, що виникають у процесі змагальної боротьби,
тим ефективніше він може протистояти атакуючим діям суперника й одночасно
ставити останнього в складні становища.
Під технікою рухів у будь-якому виді спорту
варто розуміти систему послідовних рухів, спрямованих на раціональну
організацію взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил, що діють на тіло спортсмена,
з метою найбільш ефективного використання їх для досягнення найбільш високих
спортивних результатів.
Розвиток тактики спорту, зміна правил
змагань, спортивного інвентарю й т.д. помітно впливають на зміст технічної
підготовленості спортсменів. На розвиток спортивної техніки особливо вплинули
результати наукових досліджень в області керування рухами технічної підготовки
спортсменів, що спеціалізуються в різним видах спорту. Безліч нових варіантів
спортивної техніки, ефективних прийомів і дій є наслідком спільної роботи
тренерів і обдарованих спортсменів.
У структурі технічної підготовленості дуже
важливо виділяти базові й додаткові рухи.
Базові рухи й
дії становлять основу технічної оснащеності даного виду спорту. Без них
неможлива ефективна змагальна боротьба з дотриманням існуючих правил. Освоєння
базових рухів є обов'язковим для спортсмена, що спеціалізується в тому або
іншому виді спорту.
Додаткові
рухи й дії - це другорядні рухи й дії, елементи окремих рухів, які
характерні для окремих спортсменів і пов'язані з їхніми індивідуальними
особливостями. Саме ці додаткові рухи й дії багато в чому формують
індивідуальну технічну манеру, стиль спортсмена.
По ступені освоєння прийомів і дій технічна
підготовленість характеризується трьома рівнями:
1) наявністю рухових уявлень про прийоми й
дії й спроб їхнього виконання;
2) виникненням рухового вміння;
3) утворенням рухової навички.
Здатність до створення виразних уявлень про
рухи є важливим чинником, що обумовлює як ефективність технічного
вдосконалювання, так і реалізацію освоєних умінь і навичок.
Рухове вміння відрізняють нестабільні й не
завжди адекватні способи рішень рухового завдання, значна концентрація уваги
при виконанні окремих рухів, відсутність автоматизованого керування ними.
Характерними рисами рухової навички, навпроти, є стабільність рухів, їхня
надійність і автоматизованість.
Литература:
1. Ананьев Б. Г. О
взаимосвязи и развитии способностей и характера. — М.: АПН РСФСР, 1956.
2. Бриль М. С. Отбор в
спортивных играх. — М.: ФиС, 1980.
3. Боген М. М. Спортивная
техника как предмет обучения.— Теория и практика физической культуры, 1981, № 7