Экономические науки/ 15. Государственное регулирование экономики

К.е.н. Гладченко А. Ю.

докторант, Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського

Дефініція економічної рівноваги в цивілізаційних парадигмах

З часів генезису економічної антропології спроби розкрити напрямок руху цивілізаційних парадигм не припиняються й донині однак турбулентна динаміка вище означеного процесу формує перманентну інформаційну ентропію. В таких умовах діалектика методології економічних процесів зазнає постійних перетворень. Центральне місце в опрацюваннях як економічної так і інших галузей знань, що оперують положеннями соціально-економічного характеру відводиться категорії рівноваги. Звернення філософів, математиків, економістів, політологів та інших та інших вчених до задачі економічної рівноваги зовсім не об'єднується лише тільки до академічних інтересів. Воно детерміновано надати відповідь на питання, які поставила перед людством сучасна соціально-економічна формація. Загострення глобальних цілей, породжених занепадом існуючих інструментів регулювання цивілізації, викликає потребу розуміння цілісності економічної системи та її подальшої долі в контексті його складових. Прогресивна частина сучасної економічної системи опинилася на роздоріжжі формувати інституційну структуру з акцентом на багатовекторну систему координат або ж і надалі розвиватися за лінійними алгоритмами зведення дуополярної світ-системи з гегемонією однієї країни регіону. Став безперечним прецедент, який вказує, то що промисловий або ж техногенний прогрес вичерпав особистий потенціал, і при переході на нову платформу соціально-економічних відносин потрібен повний тест системних рубежів життєдіяльності цивілізації. Для цього буде потрібно зміна парадигми становлення громадських, інформаційних, виробничих інституцій.

Як свідчать базисні тренди у світовій економіці класичне визначення «економічна рівновага» давно втратило свою актуальність з огляду на високий рівень турбулентності у майже всіх країнах світової економіки, що виражається у диспропорціях на фінансових та товарних ринках. В таких умовах виняткове значення набуває дослідження закономірностей державного управління економічною рівновагою сучасної соціально-суспільної системи, проте в першу чергу існує проблема трансформації самої квітнтесеції сучасної парадигмальної моделі економічних відносин, а саме категорії рівноваги та її властивостей. Однак якщо простежити розвиток економічної науки в тимчасовому і секторальному періоді, то слід виділити прояви двох принципових аспектів її течії в загальному потоці еволюції загально дисциплінарних знань. Таким чином, в складних умовах становлення посткласичної раціональності як ніколи необхідно парадигмально-методологічне та понятійне вивчення всіх аспектів феномену економічної рівноваги в концепціях державного управління.

Рівновага від латинського aequilibrium, aequus «рівний» і libra «ваги, рівень», тобто етимологічний екскурс веде до висновку: рівновага - це стан рівної ваги на теренах. Висновок принципово важливий, оскільки його змістовний посил акцентує увагу саме на співвідношенні, тобто рівновага повинна розглядатися як окремий випадок співвідношення. Якщо узагальнити етимологію цієї категорії, то слід зазначити значну широту застосування. Однак така амбівалентність не заважає визначати загальні параметри стану системи, описуваної в природничих і гуманітарних науках згідно з яким система знаходиться в стані рівноваги, якщо одні фактори впливу на неї компенсуються іншими або відсутні взагалі. Суміжне поняття – стійкість, рівновага може бути стійкою, нестійкою. Щодо стану стійкості, то в загальному тлумаченні це - здатність системи зберігати поточний стан при впливі зовнішніх факторів. В економічній теорії стійкість розуміється як довгострокова рівновага між експлуатацією ресурсів і розвитком людського суспільства.

В бізнесі, як вважає Дж.Сорос, рівновага - це "стан, при якому існує відповідність між очікуваннями і результатами". Чисто етимологічно поняття виражається через словосполучення "рівність ваг". Сам факт рівноваги означає, що у членів деякої сукупності, елементів множини, складових процесу, настає рівність їх питомих ваг, вкладів. У фізичних системах це поняття характеризує стан, коли врівноважуються сили, які вимірюються однією одиницею і ці сили протилежні або різноспрямовані. У статистичній теорії рівновага є граничний стан, що означає фінальний етап процесу вирівнювання, нівелювання, рівності температур, швидкостей, мас, тисків структурних одиниць цього процесу - членів статистичних розподілів, ансамблів. Якщо останні прагнуть знайти такий стан, то кажуть, що вони знаходяться рівновазі. Типовий приклад подібного фінального стану - броунівський рух. Також у точних науках розрізняють рівновагу стійку і нестійку, коли центр ваги системи знаходиться нижче і, відповідно, вище точки її опори. Розрізняють також не рівноважну стійкість і не рівноважну нестійкість системи. У першому випадку в системі встановлюється баланс між джерелами і стоками, між вступником в неї і що випливають з неї субстратом, що має місце в обмінних процесах складних систем організованого типу. У другому випадку балансу такого роду немає, або він істотно порушений. Рівновагою іноді називають глобальним аттрактором розподілених систем, бо їх стану, за відсутності стримуючих факторів або сил, які перешкоджали б процесу природного, прагнуть до цієї межі, незмінно виявляються характеризуються таким терміном - статистично рівноважними.

Однак незважаючи на схожість окремих характеристик категорії рівноваги на відміну від механічної рівноваги яке визначається як - стан тіла, що знаходиться в спокої, або рухається рівномірно, в якому сума сил і моментів, що діють на нього, дорівнює нулю, економічна рівновага – як категорія постійно трансформуються, складність опису виникає при визначенні предмета і об'єкта дослідження, так як сама парадигма суспільно-економічного ладу постійно видозмінюється генералізуючи все нові параметри системи. В таких умовах подальший розвиток цього напряму має значний інтерес.