Економічні науки. Зовнішньоекономічна діяльність.

К.е.н. Топольницька Т.Б.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна

ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЦЕМЕНТНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Аналізуючи вітчизняну нормативно-правову базу можна дійти висновку, що державному регулюванню розвитку цементної галузі загалом і стимулюванню зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) зокрема в Україні практично не приділяється спеціальної уваги. Держава не має конкретних механізмів для стимулювання розвитку цементної галузі, а тим більше – ЗЕД її підприємств. Зазначені міркування обумовлюють необхідність визначення пріоритетів державного регулювання ЗЕД галузі на основі комплексної оцінки її стану.

Для конкретизації проблем і відповідних пріоритетів державної політики запропоновано інструмент оцінки стану ЗЕД підприємств цементної галузі, який базується на експертному методі. Аналіз відповідей експертів за групами показників свідчить про те, що виробники низько оцінюють власні можливості конкурувати на зовнішніх ринках з огляду на асортиментну структуру, незадовільний фінансовий стан, жорстку конкуренцію і рецесію на закордонних ринках, перш за все, традиційних для України. Крім того, достатньо негативні характеристики були надані державній політиці підтримки розвитку цементної галузі, зокрема тарифній політиці, прозорості ресурсного забезпечення, сприяння оновленню техніко-технологічної бази галузі, реалізації державних інфраструктурних проектів в Україні.

Найкращим для цементної галузі був 2012 р., а починаючи з 2013 р. недружня політика на окремих традиційних ринках, загострення фінансового стану, військово-політичні події обумовили значне погіршення стану ЗЕД.

Головною проблемою для вітчизняних експортерів стало скорочення ринку країн Митного Союзу, хоча тенденція до спаду продажів на ньому спостерігалася і раніше, крім того, частина експорту в країни, що входять до даного інтеграційного угрупування, йде через Білорусь.

У контексті зазначених проблем варто звернути увагу на свідчення міжнародної аналітики про те, що після кризового економічного буму початку 2000-х років та періоду турбулентного розвитку темпи зростання споживання цементу у країнах східної Європи повільно, але збільшуватимуться.

Враховуючи те, що з 1 січня 2016 року обмежувальних квот для України немає, товари наших підприємств почали конкурувати на рівних з іншими учасниками європейського ринку, а це потребує певних змін у забезпеченні їх конкурентоспроможності. Ці зміни стосуються всіх складових бізнес-процесів – від продукування ідей щодо інноваційних зразків продукції до підвищення якості вже наявних продуктів та переходу на нові технології [1].

Згідно з результатами проведених досліджень, основними перешкодами до реалізації додаткових можливостей розширення експорту, які надає Угода про асоціацію з ЄС, виступають саме нетарифні бар’єри – нестача кредитів та інвестицій (38,5 %) та нездатність адаптувати продукцію до стандартів ЄС (27,5 %) [2].

Як зазначають І. Сокирник та І. Ковальчук [1], оскільки відмова від системи ДСТУ та радянських ГОСТів без переоснащення підприємств не дозволить досягнути необхідної мети змін, то особливе питання постає у забезпеченні фінансування всіх процесів зазначених змін.

Зазначені обставини обумовлюють необхідність лобіювання засобами економічної дипломатії застосування відносно України правил щодо преференцій країнам, що розвиваються, та якнайшвидший перехід на стандарти ЄС щодо цементу та методів випробувань у цементному виробництві.

Слід також звернути увагу на той факт, що хоча зарубіжні власники цементних підприємств в Україні і не збільшують обсяги вкладених коштів, однак залежність кінцевої ціни цементу від транспортних витрат, близькість до сировинних джерел і саме іноземне володіння капіталом можуть певною мірою бути запорукою збереження національного виробництва цементу навіть за відкриття ринків для іноземних постачальників.

Очевидно, що урахування особливостей, потреб і обмежень функціонування цементної галузі не може здійснюватися на «загальних засадах», як це робиться сьогодні. Цементна промисловість є однією з базових галузей економіки і потребує спеціальної уваги з боку держави. Зазначені міркування обумовлюють необхідність формування спеціальної компоненти регуляторного інструментарію, який має бути спрямований на конкретні точкові проблеми ЗЕД галузі.

З урахуванням міжнародного досвіду та виявлених проблем розвитку ЗЕД галузі варто визначити найважливіші пріоритети державного регулювання:

- збутові: підтримка реструктуризації ринків збуту, стимулювання диверсифікації продуктового асортименту, боротьба з несумлінною конкуренцією;

- інституційні: упорядкування законодавства про ЗЕД за видами діяльності, створення інститутів підтримки ЗЕД, зокрема, взаємодії органів державної влади та асоціації виробників цементу, фінансової підтримки експортно-імпортних операцій;

- інструментальні: раціоналізація набору інструментів реалізації регуляторного впливу на ЗЕД підприємств цементної галузі.

Література:

1. Сокирник І.В. Управління змінами підприємства за умов розвитку євроінтеграційних процесів / І.В. Сокирник, І.М. Ковальчук // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2015. – № 5, Т. 1. – С. 33 - 38.

2. Європейська інтеграція України: внутрішні чинники і зовнішні впливи: аналітична доповідь центру Разумкова // Національна безпека і оборона. – 2013. – № 4 - 5. – С. 2 - 51.