Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

к.пед.н Слухенська Р.В.

Буковинський державний медичний університет м. Чернівці, Україна

Творчий потенціал студента медичного ВНЗ та активізуючі фактори в процесі професійної підготовки.

Здоров’я нації та перспектива розвитку суспільства значною мірою залежать від професійної компетентності та творчого потенціалу майбутніх лікарів, від їхнього глибокого усвідомлення свого призначення, функцій і соціальних ролей. Потреби соціуму диктують вимоги до професійної підготовки фахівців, у тому числі – медичних працівників.

Активізація творчого потенціалу студентів, у тому числі майбутніх лікарів, залежить від багатьох чинників, як зовнішніх (соціальні, політичні, економічні, культурні трансформації в суспільстві, діяльність освітніх закладів, засобів масової інформації, взаємодія з іншими освітніми та неурядовими організаціями), так і внутрішніх (спілкування з однолітками, емоційний клімат в об’єднанні, ідеологія, характер відносин, творчий, культурний та духовний потенціал, навички членів даного об’єднання студентів).

У педагогіці під час вивчення феномену творчості увага приділяється на новизні та суспільній значущості результатів творчої діяльності як основних її критеріїв. Під творчістю в педагогіці розуміють процес засвоєння матеріальних та духовних цінностей, створених людством, під час якого відбувається формування і розвиток творчої особистості.

Творчість є феноменом цілісної особистості. Найбільша потреба особистості, яка визначає зміст її життя і значущість її Я, – це прагнення через творчу діяльність реалізувати свої внутрішні творчі резерви і здібності. Поняття про творчу особистість містить у собі ідею самотворення, її можливості розвивати свій творчий потенціал у процесі власних творчих зусиль, які запускають механізм позитивного зворотного зв’язку, під час якого щось створюється і розвиваються власні творчі можливості людини.

У сучасних умовах «проблема якості освіти поступово утверджується як головний критерій порівняння ефективності, ширше – життєздатності не тільки освітніх, але й соціальних систем» [2]. У соціальному вимірі освіта стає домінуючою підсистемою суспільства, яка: визначає рівень і якість розвитку економіки та праці; виступає стратегічним ресурсом функціонування державних і політичних структур; є фундаментальною засадою соціалізації особистості [1]. Суспільство наразі потребує висококваліфікованих лікарів з інтелектуально розвинутим професійним світоглядом, високим рівнем творчого потенціалу, лікарів, які здатні самостійно й виважено приймати рішення в теоретичній сферах своєї діяльності [4, с. 254].

Так, наприклад, А. Мудрик [3], серед факторів розвитку особистості виокремлює мегафактори (космос, планета, світ), макрофактори (країна, етнос, суспільство, держава), мезофактори (місцевість і тип поселення, засоби масової інформації, приналежність до певної культури) та мікрофактори (сім’я, група ровесників, виховні організації, мікросоціум).

Найкомфортнішим та найнеобхіднішим освітнім середовищем для підготовки майбутнього лікаря зокрема, для формування й розвитку його духовно-творчого потенціалу є медичне середовище, в якому панують творча атмосфера, висока культура професійного діалогу, динаміка дискусії і пошуку істини, педагогічне співробітництво «викладач – студент», духовна взаємодія і безперервне збагачення досвіду професійної лікарської практики.

Одним із факторів активізації творчого потенціалу майбутнього лікаря є самостійність у набутті знань. Навчити студента самостійно оволодівати необхідними знаннями, формувати й розвивати в собі вміння та навички, допомогти йому стати активним – одне з важливих завдань вищої освіти, в тому числі – медичної.

Надзвичайно важливим чинником активізації творчого потенціалу особистості майбутнього лікаря є впровадження нових педагогічних технологій для підготовки майбутніх лікарів у вищих медичних навчальних закладах, а також спрямування вектора медичної освіти на формування гармонійно та всебічно розвиненої особистості, зростання творчої активності й самостійності.

Отже, в умовах ринкової економіки, коли надання медичних услуг стає площиною високої професійної конкуренції та висуваються нові вимоги до особистості лікаря, зростає потреба в активізації духовного потенціалу майбутніх лікарів ще під час їхнього навчання у ВНЗ, а відтак – і визначення чинників упливу на цей процес. Таким чином, сьогодні гігієна духовного здоров’я така ж необхідна для життя, як і здоров’я фізичне, тому надзвичайно важливим є завдання навчити майбутнього лікаря творчо мислити, дискутувати, чітко висловлювати й доводити свої погляди, шукати найоптимальніші шляхи вирішення проблеми.

Література:

1. Білоус О. Глобалізація розвитку і соціальна безпека / О. Білоус, Н. Маслова-Лисичкіна // Віче. – 2001. – № 5. – С. 22–44

2. Вікторов В. Г. Регулювання якості освіти як філософсько-освітянська проблема : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філос. наук : спец. 09.00.10 Філософія освіти / В. Г. Вікторов. – К., 2006. – 30 с.

3. Мудрик А. В. социологизация человека : [учеб. пособие для студ. высш. учеб завед.] / А. В. Мудрик. – 2- узд, испр. и доп. – М. : Академия, 2006. –304 с.

4. Ющенко Ю. П. Деякі аспекти викладання філософії у вищих медичних навчальних закладах / Ю. П. Ющенко // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник української медичної стоматологічної академії. – Випуск № 2 (42) / том 13 / 2013. – С. 253 – 255.