Турчаніков М.О., Діщенко Д.В.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Правові аспекти застосування заходів фізичного впливу в діяльності працівників Національної поліції

У своїй професійній діяльності працівники поліції нерідко стикаються з спротивом правопорушників законним вимогам поліцейського, а також ситуаціями, коли виникає загроза життю чи здоров’ю громадян або самих поліцейських. В цих випадках працівники поліції уповноважені застосовувати заходи примусу, такі як заходи фізичного впливу (сили), спеціальні засоби та вогнепальну зброю. Заходи фізичного впливу відіграють значну роль в діяльності працівників Національної Поліції, так як вони є найбільш «м’яким» заходом примусу та застосовуються найчастіше.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що при застосування поліцейськими заходів фізичного впливу необхідно не тільки володіти необхідними навичками, а й вміти правильно оцінити обстановку, що склалася та діяти на певних підставах відповідно до закону.

Раніше дану тему вивчали такі науковці як: О.М. Бандурка, О.К. Безсмертний, Т.П. Мінка, О.С. Фролов, М.П. Федоров, Л.Г. Чистоклетов та інші.

Вміння поліцейських правильно та ефективно застосовувати заходи фізичного впливу є основоположним для дотримання особистої безпеки та припинення правопорушень, так як від особистих вмінь поліцейського залежить життя як його самого так і інших осіб. Під час застосування заходів фізичного впливу поліцейським необхідно діяти відповідно до закону, в наданих їм межах та порядку. Недотримання цих умов може призвести до відповідальності поліцейського який неправомірно застосував силу щодо інших осіб.

Отже, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під фізичним впливом розуміється застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників [1].

У своїй роботі Т.П. Мінка вказує, що метою застосування примусових заходів є подолання спротиву проведення превентивного поліцейського заходу, відновлення публічного порядку та безпеки, локалізація [2]. З нею не можна не погодитися, але на нашу думку, окрім цього, до основної мети слід віднести саме забезпечення працівником поліції особистої безпеки при виконанні своїх функціональних обов’язків.

Відповідно до ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом [1].

Тобто закон дає нам досить широкий спектр можливостей застосування заходів фізичного впливу. Загалом, можна вказати, що даний захід примусу може застосовуватися у всіх випадках, коли поліцейський безпосередньо контактує з особою, що вчинила правопорушення або злочин, але за умов що є загроза життю чи здоров’ю громадян або поліцейського, а також якщо правопорушник не виконує законних вимог поліцейського.

Застосування поліцейських заходів примусу здійснюється у певному порядку. Так, аналізуючи ЗУ «Про Національну поліцію» можна визначити певний порядок застосування саме фізичного примусу. Отже:

1. Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. (Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі звуку);

2. інтенсивність застосування заходу фізичного примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

3. поліцейські зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходу фізичного примусу.

4. заборонено застосування фізичної сили до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо [1].

Отже, поліцейський уповноважений застосовувати заходи фізичного впливу тільки з метою забезпечення особистої безпеки, захисту життя чи здоров’я громадян, а також подолання спротиву правопорушника при законних вимогах поліцейського. Застосування даних заходів здійснюється відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», який визначає порядок застосування цього заходу примусу, а також дає перелік ситуацій в яких можливе його застосування.

1. Закон України Про Національну поліцію // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19/page2

2. Актуальні питання удосконалення правового регулювання застосування Національною поліцією заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї / Т. П. Мінка // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2015. – № 4. – С. 24-28. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvdduvs_2015_4_6