Право/9. Цивільне право

Аспірантка Морозова В. О.

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Україна

Поняття інформаційних прав

Виникнення людської цивілізації неможливо уявити без інформації, яка завжди була однією з основ розвитку світу. Сьогодні кожен відчуває її значення в усіх сферах свого життя. Більше того, на думку багатьох вчених (К. Коями, І. Масуди, О. Тофлера, В. Глушкова), із впровадженням у життєдіяльність суспільства сучасних інформаційних технологій поступово витісняється індустріальне суспільство і формується новий тип – інформаційне суспільство, в якому головним продуктом виробництва є інформація та знання. Капітал і праця, що століттями були фундаментом розвитку суспільства, поступається своїм місцем інформації та її вищій формі – знанням. Інформація стає одним з найважливіших об’єктів суспільних відносин, які потребують відповідного регулювання, а право, що виконує цю роль, отримало назву інформаційного.

Основу інформаційного права складають інформаційні права і свободи, що вперше були відображені у Загальній декларації прав людини 1948 р., ст. 19 якої проголошує, що кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів [1]. В Резолюції 59/191 Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2004 р. закріплено, що свобода інформації є основним правом людини і критерієм усіх інших свобод [2].

Інформаційні права і свободи людини і громадянина закріплені в розділі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України [3], у ст. 34 якої задекларовано право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію [3]. Конкретизація цих прав відображена в Законі України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. [5], де встановлені загальні правові основи отримання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплені права осіб на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя. Згідно зі ст. 5 Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей та захисту відомостей, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. А відповідно до ст. 7 право на інформацію охороняється законом; держава гарантує всім суб’єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації (ч. 1); ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 2); суб’єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч. 3).

Нині присутнє ототожнення таких термінів, як «інформаційні права» та «право на інформацію». Проте вірним є зауваження О. В. Кохановської, яка зазначає, що термін «право на інформацію» є вужчим і входить до складу терміну «інформаційні права» [7, с. 8].

Звичайно, правові норми, що визначають конкретний зміст інформаційних прав, не дають їх вичерпного переліку, а стрімкий розвиток інформаційних технологій сприяє подальшому розширенню спектру цього виду прав, які нерозривно пов’язані з іншими правами. Право на виробництво чи заборону певного типу інформації, право на інформаційну безпеку, на пошук, доступ, отримання, передачу, обмін, збір, зберігання, накопичення, поширення та копіювання інформації, на формування, розвиток і використання, і захист інформаційних ресурсів, комунікаційних технологій і мереж, на експлуатацію інформації та використання глобальних інформаційно-комунікаційних систем в інфраструктурі економіки, політики, освіти, охорони здоров’я, культури, підприємництва, фінансах, екології та ін., на думку вчених, «змінюють і надають специфічний, інформаційний відтінок всім іншим правам, навіть природним правам на життя, особисту свободу, честь і гідність» [6, с. 166].

Література:

1. Резолюція 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. – Офіційний сайт Верховної Ради України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

2. Резолюція 59/191 Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2004 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU04279.html

3. Конституція України : закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 34.

4. Цивільний Кодекс України : закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

5. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2697-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

6. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / Глухарева Л. И. – М.: Юристъ, 2003. – 304 с.

7. Кохановська О. В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : [автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право»] / О. В. Кохановська. – К., 2006. – 40 с.