Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., доц., проректор з науково-педагогічної роботи (навчальний процес)

ВНЗ МТУ «Миколаївська політехніка», Україна

КОНЦЕПЦІЯ ПОБУДОВИ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ЕКОНОМІКО-АНАЛІТИЧНОЇ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ

Виконані теоретичні дослідження і практичний досвід створення функціонально розвинутих систем управління спеціального призначення підприємствами в ряді галузей машинобудування та суднобудування свідчить про те, що побудова блок-схеми функціональної структури підсистеми економіко-аналітичної обробки інформації повинна базуватися на апріорних знаннях і зводиться по суті до пристосування її апріорної структури до встановлених цілей. Структура підсистеми може бути отримана тільки на основі системного підходу до висвітлення та вивчення економіки підприємства і встановлення характеру зв’язків між багаточисельними техніко-економічними показниками, напрямками розвитку та факторами впливу. При цьому функціональна структура підсистеми повинна бути побудована шляхом диференціації елементів її найвищого рівня, які формують базову структуру, на елементи нижчого рівня. У всіх випадках топологія схеми функціональної структури підсистеми повинна відповідати топології побудування дерева цілей.

Виходячи із цих методологічних посилок можна представити укрупнену функціональну структуру підсистеми економіко-аналітичної обробки інформації функціонально розвинутої системи управління спеціального призначення промисловим підприємством та виробничим об`єднанням та інше.

Підсистема економіко-аналітичної обробки інформації функціонально розвинутих систем управління спеціального призначення підприємствами складається із двох частин – групи блоків економіко-аналітичних завдань, які забезпечують дослідження виробничої діяльності суб’єкта господарювання в цілому, і групи блоків економіко-аналітичних задач, які забезпечують дослідження діяльності внутрішньозаводських виробничих підрозділів тощо.

Перша і друга частини підсистеми управління містять по шість економіко-аналітичних блоків: перспективного аналізу, ретроспективного (періодичного) аналізу, оперативного аналізу, порівняльного аналізу, проблемно-орієнтованого аналізу та функціонально-вартісного аналізу. Сучасний рівень розвитку галузі економіко-аналітичної обробки інформації накопичений в області формування та впровадження економіко-аналітичних розрахунків, дозволяють в кожному із вказаних вище синергетичних блоків виділити ряд комплексів економіко-аналітичних завдань, функціональне розвинення яких уявляється доцільним.

В суднобудівної промисловості внутрішньозаводськими підрозділами, які включені в сферу функціонування підсистеми економіко-аналітичної обробки інформації, виступають основні цехи верфі, добудовчі верфі, цехи машинобудівної частини, цехи допоміжного виробництва і інші виробничі цехи. При цьому формування і впровадження аналізу здійснюється як в розрізі окремих цехів, так і в розрізі груп технологічно пов’язаних цехів. Наприклад, в цехах верфі утворюється дві групи: цехів збірково-зварювального виробництва та цехів корпусо-будівельного виробництва. Але незалежно від ступеня агрегування, сучасний аналіз на внутрішньозаводському рівні базується на реалізації принципу комплексності економіко-аналітичних розрахунків, тобто дослідження діяльності виходячи із цілей видів аналізу та охоплення об’єктів.

Наявність в підсистемі економіко-аналітичної обробки інформації блоків економіко-аналітичних задач, орієнтованих, по-перше, на дослідження діяльності підприємств в цілому, та, по-друге, на дослідження діяльності їх внутрішніх виробничих підрозділів, повністю відповідає принципам управління промисловим виробництвом і сприяє їх найбільш ефективної реалізації та інше.

Задачі та окремі економіко-аналітичні показники виступають елементами нижчого рівня функціональної структури економіко-аналітичної обробки інформації в складі блоків і комплексів задач. Економіко-аналітична задача в загальному вигляді – це сукупність обчислювальних і логічних операцій обробки інформації, які забезпечують можливість її використання для об’єктивного висвітлення та оцінки результатів діяльності, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, прогнозу на перспективу та інше з метою вироблення і прийняття оптимальних управлінських рішень. Економіко-аналітичний показник являє собою мінімальний обсяг результатної інформації, яка отримується в межах однієї із задач підсистеми управління, за допомогою якої забезпечується хоча б часткова реалізація цілі функції аналізу. Структура економіко-аналітичної обробки інформації визначається взаємозв’язком задач і показників, які утворюють її на усіх рівнях ієрархії економічного аналізу тощо.

Склад завдань підсистеми формується з позицій реалізації її генеральної цілі. При цьому диференціація задач за окремими економіко-аналітичними блоками і комплексами здійснюється виходячи із принципу їх відповідності цілі цього блоку або комплексу. Кожна задача розглядається як окремий контур аналізу, тільки синтез яких утворює комплекси, блоки і підсистему в цілому. До того ж, до задач, які включаються в підсистему економіко-аналітичної обробки інформації, висувається ще ряд вимог: вирішення задач аналізу повинне бути спрямоване на підвищення ефективності управління і виробництва на підприємствах та в об`єднаннях; модель вирішення економіко-аналітичних задач повинна будуватися на сам перед виходячи із їх взаємозв’язку з задачами планування та обліку; повинна бути забезпечена безперервність аналізу шляхом взаємозв’язку задач різних блоків (перспективного, ретроспективного, оперативного аналізу та інших); ті, що застосовуються для вирішення економіко-аналітичних задач математичний апарат і машини електронні цифрові повинні відповідати економіко-організаційної сутності задач та інше.

Викладена вище концепція побудови функціональної структури підсистеми економіко-аналітичної обробки інформації функціонально розвинутих систем управління спеціального призначення промисловими підприємствами та науково-виробничими об`єднаннями, як показує практика, найбільш повно задовольняє вимогам функціонально-об`єктного підходу, із яких випливає, що кожна економіко-аналітична задача, з однієї сторони, повинна виступати органічною компонентою функції аналізу, а з іншої – бути одночасно складовою частиною визначеного функціонально-управлінського блоку із повним контуром управління: планування, облік, аналіз, регулювання.