Ткаченко Сергій Анатолійович
к.е.н., доц., проректор з
науково-педагогічної роботи (навчальний процес)
ВНЗ МТУ «Миколаївська політехніка»,
Україна
КОНЦЕПЦІЯ ПОБУДОВИ
ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ЕКОНОМІКО-АНАЛІТИЧНОЇ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ
Виконані
теоретичні дослідження і практичний досвід створення функціонально розвинутих
систем управління спеціального призначення підприємствами в ряді галузей
машинобудування та суднобудування свідчить про те, що побудова блок-схеми
функціональної структури підсистеми економіко-аналітичної обробки інформації
повинна базуватися на апріорних знаннях і зводиться по суті до пристосування її
апріорної структури до встановлених цілей. Структура підсистеми може бути
отримана тільки на основі системного підходу до висвітлення та вивчення
економіки підприємства і встановлення характеру зв’язків між багаточисельними
техніко-економічними показниками, напрямками розвитку та факторами впливу. При
цьому функціональна структура підсистеми повинна бути побудована шляхом
диференціації елементів її найвищого рівня, які формують базову структуру, на
елементи нижчого рівня. У всіх випадках топологія схеми функціональної
структури підсистеми повинна відповідати топології побудування дерева цілей.
Виходячи із
цих методологічних посилок можна представити укрупнену функціональну структуру
підсистеми економіко-аналітичної обробки інформації функціонально розвинутої
системи управління спеціального призначення промисловим підприємством та
виробничим об`єднанням та інше.
Підсистема економіко-аналітичної
обробки інформації функціонально розвинутих систем управління спеціального
призначення підприємствами складається із двох частин – групи блоків економіко-аналітичних
завдань, які забезпечують дослідження виробничої діяльності суб’єкта
господарювання в цілому, і групи блоків економіко-аналітичних задач, які
забезпечують дослідження діяльності внутрішньозаводських виробничих підрозділів
тощо.
Перша і друга
частини підсистеми управління містять по шість економіко-аналітичних блоків:
перспективного аналізу, ретроспективного (періодичного) аналізу, оперативного
аналізу, порівняльного аналізу, проблемно-орієнтованого аналізу та
функціонально-вартісного аналізу. Сучасний рівень розвитку галузі економіко-аналітичної
обробки інформації накопичений в області формування та впровадження економіко-аналітичних
розрахунків, дозволяють в кожному із вказаних вище синергетичних блоків
виділити ряд комплексів економіко-аналітичних завдань, функціональне розвинення
яких уявляється доцільним.
В
суднобудівної промисловості внутрішньозаводськими підрозділами, які включені в
сферу функціонування підсистеми економіко-аналітичної обробки інформації,
виступають основні цехи верфі, добудовчі верфі, цехи машинобудівної частини,
цехи допоміжного виробництва і інші виробничі цехи. При цьому формування і
впровадження аналізу здійснюється як в розрізі окремих цехів, так і в розрізі
груп технологічно пов’язаних цехів. Наприклад, в цехах верфі утворюється дві
групи: цехів збірково-зварювального виробництва та цехів корпусо-будівельного
виробництва. Але незалежно від ступеня агрегування, сучасний аналіз на
внутрішньозаводському рівні базується на реалізації принципу комплексності економіко-аналітичних
розрахунків, тобто дослідження діяльності виходячи із цілей видів аналізу та
охоплення об’єктів.
Наявність в
підсистемі економіко-аналітичної обробки інформації блоків економіко-аналітичних
задач, орієнтованих, по-перше, на дослідження діяльності підприємств в цілому,
та, по-друге, на дослідження діяльності їх внутрішніх виробничих підрозділів,
повністю відповідає принципам управління промисловим виробництвом і сприяє їх
найбільш ефективної реалізації та інше.
Задачі та
окремі економіко-аналітичні показники виступають елементами нижчого рівня
функціональної структури економіко-аналітичної обробки інформації в складі
блоків і комплексів задач. Економіко-аналітична задача в загальному вигляді –
це сукупність обчислювальних і логічних операцій обробки інформації, які
забезпечують можливість її використання для об’єктивного висвітлення та оцінки
результатів діяльності, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва,
прогнозу на перспективу та інше з метою вироблення і прийняття оптимальних
управлінських рішень. Економіко-аналітичний показник являє собою мінімальний
обсяг результатної інформації, яка отримується в межах однієї із задач
підсистеми управління, за допомогою якої забезпечується хоча б часткова
реалізація цілі функції аналізу. Структура економіко-аналітичної обробки
інформації визначається взаємозв’язком задач і показників, які утворюють її на
усіх рівнях ієрархії економічного аналізу тощо.
Склад завдань
підсистеми формується з позицій реалізації її генеральної цілі. При цьому
диференціація задач за окремими економіко-аналітичними блоками і комплексами
здійснюється виходячи із принципу їх відповідності цілі цього блоку або
комплексу. Кожна задача розглядається як окремий контур аналізу, тільки синтез яких
утворює комплекси, блоки і підсистему в цілому. До того ж, до задач, які
включаються в підсистему економіко-аналітичної обробки інформації, висувається
ще ряд вимог: вирішення задач аналізу повинне бути спрямоване на підвищення
ефективності управління і виробництва на підприємствах та в об`єднаннях; модель
вирішення економіко-аналітичних задач повинна будуватися на сам перед виходячи
із їх взаємозв’язку з задачами планування та обліку; повинна бути забезпечена
безперервність аналізу шляхом взаємозв’язку задач різних блоків
(перспективного, ретроспективного, оперативного аналізу та інших); ті, що
застосовуються для вирішення економіко-аналітичних задач математичний апарат і
машини електронні цифрові повинні відповідати економіко-організаційної сутності
задач та інше.
Викладена
вище концепція побудови функціональної структури підсистеми економіко-аналітичної
обробки інформації функціонально розвинутих систем управління спеціального
призначення промисловими підприємствами та науково-виробничими об`єднаннями, як
показує практика, найбільш повно задовольняє вимогам функціонально-об`єктного
підходу, із яких випливає, що кожна економіко-аналітична задача, з однієї
сторони, повинна виступати органічною компонентою функції аналізу, а з іншої –
бути одночасно складовою частиною визначеного функціонально-управлінського
блоку із повним контуром управління: планування, облік, аналіз, регулювання.