Економічні науки/Економіка підприємства

Мосюр О. А., Хачатрян В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОПТИМІЗАЦІЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ І КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Розрахунки між підприємствами й організаціями - один із необхідних складників розширеного відтворення. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми у грошову і навпаки. Розрахунки ґрунтуються на економічній базі кругообігу коштів у процесі виробництва і є суспільним визнанням того, що підприємство виконало свої зобов’язання й намічені цілі. У загальній сумі дебіторської заборгованості на розрахунки з покупцями припадає 80 - 90%.

Для нормального функціонування всіх ланок народного господарства необхідно, щоб підприємці, ухвалюючи рішення, мали достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, про стан дебіторської заборгованості та зобов’язань, про законність та обґрунтованість господарських операцій, в результаті яких вона виникла. Дебіторська заборгованість істотно погіршує фінансовий стан підприємства, вона є іммобілізацією грошових засобів, відверненням їх з господарського обороту, що приводить до зниження темпів виробництва і результативних показників діяльності підприємства, оскільки прострочена дебіторська заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності, підлягає віднесенню на збитки підприємства. Зобов’язання, хоча є тимчасовим джерелом залученням позикових засобів, в результаті негативно впливають на стан підприємств, оскільки наявність зобов’язань зменшують їх фінансову стійкість та викликають ризик втрати платоспроможності.

Метою роботи є дослідження методичних і практичних аспектів відображення дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємствах, шляхи управління ними та методи оптимізації в умовах ринкової економіки.

Об’єктом дослідження виступає дебіторська та кредиторська заборгованість, яка утворилася внаслідок господарської діяльності підприємства, її аналіз та пошук шляхів оптимізації.

Теоретичні й практичні аспекти аналізу управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємств із різним ступенем повноти розглядалися в працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених: І. Балабанова, В. Белолипецкого, И. Бланка, О. Єфімовій, В. Завгороднього, В. Ковальова, Г. Митрофанова, Є Мниха, Р. Сайфулина, Н. Самсонова, В. Сопка, А. Шеремета, Дж. Бейли, Ю. Бригхема, Б. Коласса, Р. Мертона, С. Росса, Э. Хелферта, Р. Холта, Дж. Финнерти та інших.

Так, В. Лень дає ґрунтовне визначення видів дебіторської і кредиторської заборгованості, досліджує їх сутність та класифікацію. Більш докладно описують виникнення кредиторської заборгованості та її негативний вплив на економічну систему підприємства В. Гриньова та В. Коюда. В наукових досліджених О. Бондаренко запропоновано методику ефективного управління портфелем дебіторської заборгованості на підприємстві. З метою покращення організації управління заборгованістю В. Сопко та В. Завгородній запропонували визначити об`єкти заборгованості відповідно до термінів її погашення та згрупувати за видами заборгованості. У роботах С. Валдайцева, Н. Вараксіній, С. Кована, О. Степанової, А. Тюриної велика увага приділяється питанням реструктуризації заборгованості підприємств.

Однак, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених проблемам управління заборгованістю, існує необхідність більш глибокого вивчення можливостей фінансового оздоровлення його заборгованості. Разом із тим, результати наукових досліджень більшості перерахованих учених послужили базою при виборі й обґрунтуванні зазначених методів.

Аналіз управління дебіторською та кредиторською заборгованостями підприємства в рамках знаходження механізмів підвищення ефективності фінансово-економічної включає:

¾ аналіз динаміки і структури заборгованості;

¾ аналіз показників оборотності;

¾ виявлення можливих резервів зменшення заборгованості та аналіз шляхів їх впровадження.

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами, банківськими установами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, отриманням коштів, товарів тощо. У зв’язку із цим у підприємства виникає дебіторська заборгованість та зобов’язання. Розглянемо кожну з цих категорій окремо, визначивши цьому ознаки та види дебіторської заборгованості та зобов’язань підприємства.

Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву.

На основі систематизації поглядів вітчизняних вчених можна визначити основні етапи формування системи управління дебіторською заборгованістю суб’єкта господарювання:

1) створення комісії з управління дебіторською заборгованістю;

2) проведення постійного моніторингу дебіторської та кредиторської заборгованостей;

3) аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому періоді;

4) розробка плану управління дебіторською заборгованістю;

5) визначення допустимої величини портфеля дебіторської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації;

6) формування принципів кредитної політики та умов кредитування на основі диференціації покупців продукції за рівнем кредитоспроможності;

7) вибір форм розрахунку за товарним кредитом;

8) забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

9) побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною оплатою дебіторської заборгованості.

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю передбачає:

- обґрунтування можливості виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості;

- визначення політики надання кредиту та інкасації для різних груп покупців (постачальниками) і видів продукції;

- аналіз і ранжування покупців (постачальників) залежно від обсягів закупівель, історії кредитних відносин і запропонованих умов оплати;

- контроль розрахунків з дебіторами (кредиторами) за відстрочену або прострочену заборгованість та вивчення причин недотримання договірної дисципліни;

- своєчасне визначення прийомів прискорення обігу оборотних активів і зменшення безнадійних боргів;

- забезпечення умов продажів, що гарантують надходження грошових

коштів;

- прогноз надходжень грошових коштів від дебіторів на основі коефіцієнтів інкасації.

Таким чином, ефективне управління дебіторською та кредиторською заборгованістю промислових підприємств в умовах дефіциту оборотних коштів з врахуванням аспектів його стратегічного розвитку та конкретних тактичних цілей є цілісним процесом, що передбачає модифікацію та застосування альтернативних концепцій управління капіталом підприємства в цілому, а також методів оцінки ефективності його функціонування, адекватних умовам трансформаційної ринкової економіки України.

Література:

1. Гетьман О. О. Економіка підприємства : Навч. посібник / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. – К : Центр навчальної літератури, 2006. – 488с.

2. Мазаракі А. А. Торговельне підприємство: стратегія, політика, конкурентоспроможність : монографія / А. А. Мазаракі, Д. М. Пшеслінський, І. В. Смолін. – К. : КНТЕУ, 2010. – 384 с.

3. Примак Т. О. Економіка підприємства : Навч. посібник / Т. О. Примак. – 4-те вид., стер. – К : Вікар, 2006. – 219с. – (Вища освіта 21-го століття).

4. Шаманська О. І. Основні напрямки підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом підприємств / О. І. Шаманська // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №6. – С.166-172.