Економічні науки/Економіка підприємства

Муляр О. С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

З переходом до ринкової економіки відбулися істотні зміни на ринку, були втрачені функції державного розподілу матеріальних ресурсів. З'явилася велика кількість дрібних посередницьких структур, що функціонують в обмежених секторах ринку і беруть на себе певну частину обороту ресурсів, а, отже, становлять конкуренцію не тільки собі подібним, але й великим оптовим посередникам (принаймні, в частині одержання замовлень). Нині оборот продукції виробничо-технічного призначення базується на ринковому співвідношенні платоспроможного попиту та пропозиції, набуваючи рис ринкового розподілу.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства являє собою раціонально, організоване забезпечення виробництва знаряддями й предметами праці.

Воно включає організаційно-економічні заходи щодо виявлення потреб у матеріально-технічних ресурсах;їхньому пошуку, придбанню, своєчасному завезенню, зберіганню й ощадливому використанню; регулюванню матеріальних запасів, підготовці матеріалів до виробничого споживання, доставці їх у цехи, на ділянки й робочі місця. Цю роботу виконує відділ матеріально-технічного забезпечення (постачання).

Матеріально-технічні ресурси здобуваються на ринку безпосередньо в підпрИємств-виробників за прямими господарськими зв’язками або через організації-посередники. Періодична закупівля матеріальних ресурсів може здійснюватися на товарних біржах.

При виборі постачальників варто враховувати ряд факторів: територіальну віддаленість і оперативність поставок, відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріальних ресурсах, їхню якість, ціну, умови розрахунків, можливість надання кредиту та ін. Перевага віддається тому партнерові, який забезпечує кращі умови з мінімальними витратами.

Між постачальниками й споживачами матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує умови поставки: обсяг, якість, ціну товару, форму розрахунків, строки доставки, відповідальність за порушення умов договору.

Своєчасне й безперебійне матеріально-технічне забезпечення виробництва залежить від точного визначення потреби в матеріальних ресурсах за напрямками їх використання: основне виробництво; капітальне будівництво; науково-дослідні роботи; ремонтно-експлуатаційні потреби; виготовлення технологічного оснащення й інструменту; приріст незавершеного виробництва; створення виробничих запасів.

Існує кілька методів розрахунку потреби в основних матеріалах, застосовуваних у різних галузях промисловості:

— метод прямого рахунку (нормативний), заснований на використанні, двох показників: норми видатку матеріальних ресурсів на одиницю продукції (робіт, послуг) і обсягу виробництва продукції (виконаних робіт, послуг);

— метод аналогії. Виріб, на який ще немає норм ви- і/елі) датку, прирівнюється до аналогічного виробу, на який норми видатку вже затверджені, але вводяться поправочні коефіцієнти;

   метод типових представників — припускає використання середньозваженої норми видатку матеріалу на типовий представник цілої групи виробів;

  метод динамічних коефіцієнтів. Потреба в матеріальних ресурсах установлюється, виходячи з фактичного видатку даного матеріалу в минулому періоді, індексу програми виробництва й індексу норм видатку матеріалів;

   засіб, що враховує відсотковий вміст кожного компонента в готовій продукції;

   за допомогою формул хімічних реакцій (у хімічній промисловості) з урахуванням молекулярної ваги готового продукту й вихідної сировини, відсоткового вмісту чистої речовини в сировині й готовому продукті, величини втрат та ін.

Матеріальні ресурси надходять на підприємство з інтервалами, а використовуються щодня, тому необхідно створювати їхні запаси. За призначенням запаси діляться на:

  поточні запаси, які забезпечують роботу підприємства в період між двома черговими поставками;

   підготовчі запаси — створюються в тих випадках, коли перед використанням матеріальних ресурсів потрібна їхня спеціальна підготовка (сушіння, розкрій, виправлення й т. д.);

  страхові запаси — необхідні на випадок несподіваної затримки чергової партії матеріалів.

Раціональне використання (споживання) і економія сировини, матеріалів, палива і енергії є одними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переводу економіки на інтенсивний шлях. Раціональне використання матеріальних ресурсів – це доцільне обґрунтоване їх використання, їх витрати на рівні мінімуму при виробництві одиниці продукції.

В загальному вигляді економія матеріальних ресурсів – це підвищення їх рівня корисного використання, яке виражається у зниженні питомої витрати матеріалів на одиницю споживчого ефекту, котрий одержують у результаті раціонального споживання матеріальних ресурсів. Значення економії матеріальних ресурсів зростає в зв’язку із збільшенням обсягу виробництва продукції.

 

Зменшення матеріальних витрати безпосередньо впливає на зниження собівартості продукції, оскільки вони становлять біля 75-80 відсотків витрат підприємства, із них біля 60 відсотків припадає на матеріали і сировину.

Скорочення матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції – це більш значний резерв економії порівняно із зниженням трудоємності і фондоємності виробництва: 1 відсоток економії матеріалів забезпечує скорочення витрат у 2-2,5 раза більше ніж 1 відсоток економії фонду зарплати та в 2-4 рази більше, ніж 1 відсоток скорочення капітальних вкладень.

Таким чином ресурсозбереження виступає як важливіший фактор підвищення ефективності виробництва. Основним завданням ресурсозбереження є: забезпечення економного і раціонального використання матеріальних ресурсів; ліквідація невиробничих витрат або перевитрати матеріальних ресурсів; оптимізація структури ресурсопроживання на основі впровадження нових проектних, конструкторських і технологічних рішень, які дозволяють підвищити комплексність використання матеріальних ресурсів; розширення застосування вторинних ресурсів; розширення застосування вторинних ресурсів, організація повної переробки виробничих відходів і матеріалів, збір і утилізація побутових відходів; скорочення витрат матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва і споживання при транспортуванні та зберіганні; прискорення оборотності обігових засобів, скорочення виробничих запасів, вивільнення частини ресурсів із обігу тощо.

В процесі виробництва для зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення можна використовувати наступні шляхи:

- збільшення одиничної потужності машин і агрегатів. Цей показник характеризує одночасно підвищення їх якості;

- ліквідація виробничого браку. Підприємства несуть прямі витрати у випадку виготовлення бракованої продукції. Випуск неякісної чи бракованої продукції знижує рівень рентабельності, збільшує собівартість і продуктивність виробництва. Брак і неякісна продукція означають пряму розтрату виробничих ресурсів, збільшують витрати;

- використання замінників дефіцитних матеріальних ресурсів. Бурний розвиток хімічної промисловості в наш час створює можливості для широкого впровадження у виробництво нових економічних синтетичних матеріалів для заміни матеріалів, які використовувалися раніше;

- скорочення витрат і відходів у виробництві. В різних галузях виробництва створюється значна кількість відходів матеріальних ресурсів і супутніх продуктів. Скорочення відходів забезпечує випуск додаткової продукції без збільшення матеріальних ресурсів. В тих випадках, коли вичерпані можливості скорочення відходів, важливо забезпечити їх максимальну утилізацію, використовуючи для виготовлення побічної, непрофільної продукції чи реалізувати іншим підприємствам;

- скорочення витрат при збереженні. Одним із головних завдань організації збереження і просування продукції в сфері обороту – збереження якості продукції, недопущення її псування і втрати. В процесі зберігання матеріальні ресурси не повинні втрачати натурально-речові якості і форми.

Втрати від недостачі і псування матеріальних цінностей складають значну величину і виникають по причині недостатньої уваги до збереження матеріальних ресурсів.

Література:

1.                 Акіліна О. В.  Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посібник / О. В. Акіліна, Л. М. Ільїч. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К. : Алерта, 2012. – 820 с.

2.                 Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності.- К.:ВІПОЛ, 2009 - 238 с.

3.                 Крайник О.П., Клепикова З. Фынансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Л.: Львівська політехніка, 2010 - 260 с.

4.                 Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент: Учебное пособие. - М.:Дело и сервис, 2008 - 304 с.