Супрун Оксана

Національний університет харчових технологій, Україна

Обґрунтування доцільності розробки механізму формування стратегії диверсифікації діяльності підприємства

Сучасна економіка характеризується частими змінами вектора розвитку, що спричиняється: розвитком НТП, і як наслідок – скороченням життєвого циклу виробів та швидким оновленням асортименту продукції; частими змінами смаків і уподобань споживачів; загостренням конкуренції товаровиробників; глобалізацією економічних процесів. Конкурентна боротьба на світових ринках, уповільнення темпів економічного росту і прискорення технічного прогресу вимагають перетворень у виробництві, для якого стало недостатнім придбання прогресивної техніки і технологій, результатів наукових досліджень. В цих умовах, підприємства, щоб вижити на ринку, повинні знаходити шляхи адаптації до змін умов господарювання, серед них одним з найбільш ефективних є диверсифікація діяльності.

Здійснення диверсифікації обумовлено підвищенням динамічності ринкової економіки, швидкими змінами попиту, виникненням великої кількості нових галузей та ринків. В таких умовах диверсифікація діяльності дозволяє компенсувати падіння збуту на одному ринку за рахунок збільшення його на інших ринках. Завдяки цьому диверсифіковані підприємства в цілому більш стійкі та конкурентоспроможні в порівнянні з вузькоспеціалізованими, так як вони проникають в нові для себе сфери діяльності, розширюють асортимент товарів.

Стратегія диверсифікації підприємства забезпечує ріст підприємства, при якому бізнес збільшує свій продаж шляхом придбання або створення нових виробництв, орієнтованих на різні товари.

Диверсифікація дозволяє підвищити ефективність господарювання підприємства не тільки в певний момент часу або в найближчому майбутньому, а на тривалу перспективу, зменшити ступінь ризику, що у свою чергу стабілізує фінансове становище, розширити масштаби діяльності, підвищити гнучкість реагування на зміни ринкового попиту. Відсутність комплексного і цілісного підходу до формування стратегії диверсифікації обмежує одержання достатньо точної інформації для прийняття рішень щодо здійснення диверсифікації. Таким чином, для ефективної реалізації даної стратегії необхідна системність її розробки як сукупності взаємозалежних етапів, процесів, а також характеристик зовнішнього середовища, що й вимагає розробки механізму формування диверсифікації діяльності.

Проведення диверсифікації було б неефективним без розробки механізму її формування. Без комплексного і цілісного підходу до здійснення диверсифікації керівництво підприємства не змогло б ураховувати всі параметри функціонування підприємства, а також не забезпечувався б взаємозв’язок необхідних для здійснення диверсифікації процесів, методів і елементів. Це негативним чином вплинуло б на результат диверсифікації за допомогою зниження адаптивності й рівня обґрунтованості прийнятих управлінських рішень, виникнення додаткових часових і фінансових витрат у результаті відсутності погодженості виконавців. Безумовно, це б знизило вірогідність прогнозів попиту на продукцію, аналізу готовності підприємства до диверсифікації, оцінку диверсифікаційного потенціалу. Відсутність даного механізму зробило б неможливим зв'язок виробничої і маркетингової стратегій, що є необхідною умовою для ефективного проведення диверсифікації, тому що прогноз попиту на продукцію є ключовим критерії її проведення. Крім того, керівництво підприємства не мало б можливості охопити всі етапи діяльності підприємства, починаючи з організаційної підготовки випуску нової продукції й закінчуючи процесом її випуску й сервісного обслуговування.

Таким чином, проведення диверсифікації без розробки механізму її формування є витратним і малоефективним, тому що при цьому відсутня системність і цілісність підходу, усі процеси здійснюються фрагментно й неузгоджено.

Механізм формування диверсифікації дозволить підвищити обґрунтованість управлінських рішень, забезпечивши гнучкість і оперативність управління виробництвом. Обґрунтованість управлінських рішень підвищиться за рахунок показника потенціалу диверсифікації, оцінки результатів можливого переходу до випуску інших видів продукції, організації проведення економічних розрахунків і аналізу ефективного впровадження нової техніки, технології, нових видів продукції при їх створенні й освоєнні.

Механізм диверсифікації дозволить виявити доцільність реалізації стратегії диверсифікації для підприємства шляхом оцінки готовності до її проведення, що дозволить вибрати таку комбінацію параметрів функціонування підприємства й обмежених ресурсів, при яких буде досягнутий максимальний результат при забезпеченні раціональності витрат.

Цей механізм дозволить сформувати оптимальний диверсифікований портфель із метою найбільш ефективного використання можливостей і виробничих потужностей підприємства.

Таким чином, розробка та впровадження механізму формування стратегії диверсифікації діяльності в практику господарювання вітчизняних підприємств дозволить не тільки підвищити конкурентоспроможність окремих підприємств, але й економіки країни в цілому.

Література

1. Ілляшенко С.М. Маркетингова товарна політика промислового підприємства: управління стратегіями диверсифікації: монографія. – Суми : Університетська книга, 2009. – 328 с.

2. Маслак Н.Г. Організаційно – економічний механізм виробництва: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня конд. ек. наук. – Дніпропетровськ, 2000. – 23 с.

3. Трубчанін В. В. Механізм диверсифікації виробництва на підприємствах: дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук/Нац. акад. наук України, Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2011. – 402 с