Економічні науки/Економіка підприємства

Мамітько Г. Р., Хачатрян В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРИНЦИПИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Для здійснення ефективного управління підприємством в умовах конкуренції, необхідно здійснювати постійне дослідження стану цільового сегмента ринку, прогнозування дій конкурентів, аналіз власних конкурентних можливостей на ринку.

Управління конкурентоспроможністю підприємства передбачає визначення власного місця в конкурентному середовищі. Вирішення даного питання передбачає проведення детального аналізу власної конкурентоспроможності на ринку за допомогою різноманітних науково-обґрунтованих та надійних методик. Неправильний вибір методики дослідження може призвести до хибної оцінки конкурентних можливостей підприємства. Наслідком здійснення таких помилок може стати прийняття невірних управлінських рішень [1].

Ефективність пристосування підприємства до умов ринкового середовища характеризується однією з найважливіших категорій ринкової економіки – конкурентоспроможністю. Пристосування підприємств в сучасних умовах до конкурентних умов досить нестабільного ринкового середовища повинно здійснюватись в процесі детального і безперервного аналізу діяльності підприємств-конкурентів, дослідження ефективності використання власного стратегічного потенціалу, а також визначення власної позиції на ринку товарів і послуг, тобто оцінки конкурентних можливостей підприємства. Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що дослідження даної проблеми є досить актуальним питанням.

У науковій літературі не існує єдиного загальноприйнятого визначення конкуренції, тому необхідно провести аналіз основних найпоширеніших її визначень, що сформульовані відомими науковцями. Слово «конкуренція» перекладається з латинської мови як змагання або зіткнення. Відповідно класифікації Ф. Шерера і Д. Росса, критерії конкуренції можна поділити на типи: поведінкове, структурне, функціональне. Поведінкове – це розуміння конкуренції як боротьби за гроші споживачів шляхом задоволення їх потреб. Структурне – аналіз структури для визначення ступеня свободи продавця і покупця на ринку, а також способу виходу на нього. Функціональне – це суперництво старого з новим. А. Сміт пов’язував конкуренцію з парним суперництвом, що відбувається між продавцями або покупцями за найбільш вигідні умови продажу товару. Зміни цін він вважав основним методом конкурентної боротьби.

Розглянемо сучасні трактування категорії «конкуренція», які пропонують дослідники:

Г.Л. Азоєв: Конкуренція – це суперництво у будь-якій сфері діяльності між окремими юридичними або фізичними особами, що зацікавлені у досягненні спільної мети.

Р.А.Фатхутдинов: Конкуренція – це процес управління суб’єктом своїми конкурентними перевагами з метою одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктивних або суб’єктивних потреб у межах законодавства або в природних умовах.

А.Ю. Юданов: Конкуренція – це боротьба фірм на доступних сегментах ринку за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів.

Н.С. Педченко: Конкуренція є об’єктивним економічним явищем, яке в розвиненому товарному виробництві спонукає господарчі суб’єкти прагнути до збільшення прибутку за рахунок розширення масштабів діяльності, зростання продуктивності праці та удосконалення форм організації виробничого процесу.

Б. Шлюсарчик: Конкуренція в економічному розумінні – це боротьба підприємств за економічні вигоди від продажу товарів і послуг, а також за ринки постачання і збуту, за робочу силу.

Б. Шпотов: Конкуренція – це вже не «продукт проти продукту», «ефективність проти неефективності», а «нелінійна інновація проти лінійної».

Г.Л. Багієв, Х.Анн: Конкуренція – це економічний процес взаємодії, взаємозв’язку та боротьби комерційних суб’єктів ринку в процесі створення, збуту та споживання матеріальних благ. Це регулятор ринкових відносин, стимулятор НТР та ефективності суспільного виробництва.

Крім того, С.А. Єрохін пропонує поняття гіперконкуренції, тобто ситуації, коли на підприємства здійснюється сукупний вплив раніше ізольованих один від одного факторів конкуренції, що призводить до створення багатоаспектної, динамічної та агресивної конкуренції [27].

Конкурентоспроможність як одна з важливих характеристик конкуренції, показує її сутність. Не так давно конкурентоспроможність мало досліджувалась вітчизняною економічною наукою. Це спричинено низкою факторів: неактуальність даної категорії, недосконалість вивчення нових реалій у зв’язку з швидкою зміною національної господарської системи, багатоаспектність проблеми. Дослідження даної категорії потребує систематизацію наявної інформації та її ретельний аналіз.

Сьогодні конкурентоспроможність на товарних ринках стає проблемою державної безпеки. Необхідно проводити аналіз взаємозв’язку конкурентоспроможності між країнами в цілому, підприємств, конкретних товарів, щоб сприяти адаптації підприємства до ринкових умов. При визначенні власних конкурентних можливостей перед вітчизняними підприємствами постає низка проблем. Серед них можна виділити такі, як відсутність стратегічних цілей та завдань, низький рівень забезпеченості інформацією, відсутність єдиної методологічної бази.

Конкурентоспроможність в процесі дослідження торкається великої кількості економічних категорій. Вона визначається як позиція країни або виробника товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, що зумовлена економічними, політичними та соціальними чинниками. Конкурентоспроможність за умов відкритої економіки визначається як можливість країни або підприємства протистояти конкуренції на власному ринку або на міжнародних ринках інших країн. Для вирішення проблеми підвищення конкурентоспроможності, необхідно досліджувати всі сторони суспільного життя. Для того, щоб зберегти високі позиції на конкурентному ринку, потрібно шукати нові резерви, вдосконалювати технології, щоб виготовляти якісні та конкурентоспроможні товари.

Таким чином, на основі проведених досліджень, пропонуємо категорію «конкурентоспроможність» визначити як здатність досягнення підприємством максимально можливих результатів у конкретній сфері діяльності в процесі змагання з іншими підприємствами. У запропонованій редакції акцент ставиться саме на ринкове змагання, оскільки воно формує засади поняття «конкурентоспроможність».

В економічній сфері конкурентоспроможність визначається як формування переваг для суб’єкта економічного змагання внаслідок володіння певними властивостями. Головним предметом економічного змагання, згідно концепції конкурентоспроможності, є боротьба за споживача та ресурси.

Основною відмітною рисою такого підходу є те, що конкурентоспроможність:

1) досліджується з позицій володіння властивостями, які утворюють переваги в конкурентній боротьбі за споживача та корисні ресурси;

2) характеризується як здатність підприємства утримувати високі позиції в сегменті як внутрішнього, так і зовнішнього ринку в конкретно визначений час. Необхідно пам’ятати, що конкурентоспроможність є досить розширеним поняттям і не обмежується лише ефективним здійсненням підприємницької діяльності;

3) поняття «конкурентоспроможність» поширюється не лише на товар, але й на підприємства, галузі, країни.

Можна визначити наступні особливості конкурентоспроможності національної економіки:

1) розвиток конкурентоспроможності національної економіки у внутрішньому середовищі країни спричинений конкурентним змаганням. Вона є результатом прогресу виробничих сил та науково-технічного прогресу;

2) конкурентоспроможність національної економіки є атрибутом господарської системи, що базується на світовому поділі праці та міжнародному товарному обміні;

3) держава відповідає за стан конкурентоспроможності національної економіки. Саме вона визначає механізм економічної політики та дотримання зобов’язань перед світовими організаціями та партнерами.

Слід зазначити, що визначенні рівня конкурентоспроможності, потрібно дослідити взаємозв’язок між конкурентоспроможністю країни в цілому, підприємств, товарів, а потім визначати ті фактори, які впливають на кожен з них. Про конкурентоспроможність національної економіки свідчить наявність конкурентоспроможних галузей, яка реалізується тільки через виробничо-господарську діяльність підприємств, що в ній працюють. Проте, конкурентоспроможність продукції визначається лише як окрема частина в комплексі цілей підприємства поряд з його можливостями і ринковою активністю.

Аналізуючи вище зазначене, потрібно сказати, що підходи та методи визначення конкурентоспроможності промислового підприємства розроблялися протягом тривалого періоду і відповідають певному рівню розвитку виробництва, техніки й технології, організації виробництва тощо [9]. Проте, дані методи лише частково втілюються на практиці адаптації підприємств до умов ринку, так як вони є значною мірою лише теоретичними і потрібно враховувати зміни зовнішнього середовища. Можна визначити кілька методів оцінювання, зокрема – кількісних та якісних. Якісні методи дозволяють у наочній формі здійснити аналіз конкурентних переваг підприємства. Однак практичне застосування якісних методів оцінювання передбачає використання кількісних методів. Також методи визначення конкурентних можливостей підприємств можна поділити на аналітичні та графічні.

Література:

1. Акименко В. В. Модель оптимального управления фондами и конкурентоспособностью информационно - коммуникационного предприятия / В. В. Акименко, А. А. Ефименко // Кибернетика и системный анализ. – 2012. – №5. – С.94-111.

2. Булеев А. Оценка конкурентоспособности промышленных предприятий города Москвы / А. Булеев // Конъюнктура товарных рынков. – 2008. – №2. – С.40-46.

3. Гарачук Ю. О. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю / Ю. О. Гарачук // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №2. – С.60-65.

4. Дробязко С. І. Підвищення конкурентоспроможності підприємств на основі логістичного підходу / С. І. Дробязко // Економіка, фінанси, право. – 2013. – №7. – С.29-31.

5. Жамойда О. А. Методичні особливості визначення конкурентоспроможності промислового підприємства / О. А. Жамойда // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №1. – С.110-117.