Шляхи
підвищення конкуренції в хлібопекарській галузі
Одеська Національна Академія Харчових Технологій
Постановка проблеми.
Сучасний стан економіки України орієнтовано на галузі, що спрямовані на
задоволення базових потреб українців, до яких, на мою думку, у
першу чергу, відноситься галузь харчової промисловості.
Харчова
промисловість складає приблизно 15% всієї продукції виробленої на території
України [5, с. 38]. Сьогодні харчову промисловість України представляють більш, як 50
галузей та спеціалізованих виробництв. Серед таких підприємств можна назвати
борошномельно-круп’яні, спиртові, цукрові, пивоварні, кондитерські, хлібопекарні,
молочні, рибні, крохмальні, макаронні, м’ясні, лікеро-горілчані, виноробні,
олійно-жирові, консервні, соляні, овочеві підприємства. Тисячі спеціалізованих
підприємств складають інфраструктуру харчової промисловості. Сюди можна
віднести підприємства, установи, приватні фірми, котрі займаються продажем,
доставкою, упаковкою продукції, маркетингом харчового ринку, дослідницькі
лабораторії тощо
[11, с. 5].
Природно, що
важливіше місце у харчовій промисловості відводиться хлібопекарській галузі.
Тому у стрімкому розвитку економіки, актуальним є аналіз стану хлібопекарської
галузі, виявлення проблем у її функціонуванні та визначення шляхів їх вирішення
з метою забезпечення подальшого розвитку галузі та підвищення
конкурентоспроможності виробництва.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам діяльності, просунення на ринку, розвитку та підвищення
конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості, зокрема
хлібопекарської галузі присвячено багата кількість наукових публікацій у
вітчизняній та зарубіжній літературі. Серед іноземних учених можна відмітити:
В.Ю. Бочарова, Є.С. Стоянова, Ю. Брігхема та інших. Українські
вчені, які займалися даною проблемою можна виділити Т.В. Майорову,
О.О. Терещенко, В.Г. Федоренко, Л. Дейнеко.
Метою роботи є дослідження
шляхів підвищення конкуренції в хлібопекарської галузі, визначення пріоритетних
напрямів підвищення конкурентоспроможності підприємств вказаної галузі.
Інформаційну базу
проведених досліджень становлять матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних
видань, дані статистичної звітності за 2003–2013 рр. по Україні, дослідження
провідних фахівців у даному напрямку. У статті використані
дослідно-статистичний та розрахунково-графічні методи дослідження.
Виклад основного матеріалу.
Хлібопекарська галузь відіграє значну соціальну і стратегічну роль у житті
суспільства. У сумарному обсязі продукції всієї харчової промисловості України
вона займає одне із провідних місць, а частка хлібопродуктів у раціоні
населення України складає 15%, що підтверджує їхній статус як основного
продукту харчування. Традиційно цій галузі приділяється менше уваги, ніж іншим,
але будь-які зміни, що відбуваються на ринку хліба і хлібобулочних виробів,
моментально впливають на соціально-політичне життя країни [5, с. 38]
Призначенням
хлібопекарської галузі є безперебійне забезпечення виробництва хліба,
хлібобулочних та інших борошняних виробів у обсягах, які відповідають нормам
державної продовольчої безпеки. Норма споживання для пересічного громадянина
становить 101 кг хліба і хлібобулочних виробів на рік. Щорічно в Україні
виробляється близько 2 млн. тонн хліба та хлібобулочних виробів,
понад 70% від загального обсягу випікають великі промислові підприємства, решту
– приватні пекарні, мережа торгівлі, великі супермаркети та інші виробники [10,
с. 217].
Підвищення
економічної ефективності хлібопекарського виробництва потребує:
- раціоналізації використання виробничих ресурсів: підвищення фондовіддачі
основних засобів та оборотності оборотних засобів підприємства;
- покращення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства:
збільшення обсягів реалізації продукції, зменшення рівня витрат, підвищення
рентабельності виробництва;
- зміцнення конкурентної позиції підприємства (частка ринку,
конкурентоспроможність за ціною) за рахунок впровадження маркетингових
стратегій розроблених на основі ринкових досліджень: продуктові інновації,
цінова політика, удосконалення збутової системи, створення та управління
торговою маркою, реклама;
- удосконалення асортименту продукції: розширення виробництва поліпшених
видів хлібних виробів, збільшення випуску заварних видів житньо-пшеничного
хліба, створення і впровадження у виробництво хлібних виробів для оздоровчого,
профілактичного і дієтичного харчування;
- підвищення споживчої цінності хлібних виробів, надання їм властивостей
функціонального продукту шляхом використання нетрадиційної сировини і
біологічно активних добавок;
- створення гнучкої системи стратегічного планування, яка забезпечить
досягнення довгострокових цілей підприємства в умовах нестабільного зовнішнього
середовища бізнесу;
- формування організаційно-економічних засад перетворення системи управління
підприємством з метою підвищення ефективності планової та контролюючої
діяльності менеджерів усіх рівнів [3; 7].
Отже, для економіки
України та підприємств-виробників дуже гостро стоїть питання підвищення
конкурентоспроможності на ринку хлібопекарської галузі.
Для подальшого
дослідження наведемо законодавче та наукове визначення ключового поняття:
«конкуренція».
Конкуренція (від лат. «concurrentia» – змагання, суперництво) у
ринковій економіці – це суперництво, боротьба між виробниками товарів та послуг
за кращі, економічно вигідні умови виробництва та реалізації продукту [6].
Закон України «Про
захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. № 2210-III [8] надає
наступне визначення: економічна конкуренція (конкуренція) – змагання між
суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг
над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти
господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а
окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на
ринку.
Конкурентоздатність
на ринку будь-якого підприємства, у тому числі і виробників хлібопекарської
продукції залежить від ряду факторів.
Наведемо ці фактори:
- конкурентоздатність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому
ринках;
- вид товару та його асортимент;
- місткість ринку (кількість щорічних продажів);
- легкість доступу на ринок;
- однорідність ринку;
- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
- конкурентоздатність галузі;
- можливість технічних нововведень у галузі [9, с. 112].
Як показує світова
практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання
даних принципів гарантує підвищення конкурентоздатності підприємства [2, с.
258].
Стабільне зниження
обсягів споживання хліба, в першу чергу, стало наслідком банального скорочення
населення, а вже в другу – зміни переваг споживачів. так в порівнянні з 2005
роком реалізація хліба та хлібобулочних виробів підприємствами торгівлі
знизилася в нашій країні на 26%. Слід зазначити, що основне просідання на 16%
порівняно з попереднім роком відбулося в 2009 році, коли населення зіткнулося з
фінансовими труднощами і всіма силами
оптимізував свої сімейні бюджети. За підсумками 2010 року темпи падіння
споживання знизилося, повернувшись на докризовий період, і склали 4% (рис.1)
Рис 1. Динаміка продажу хлібобулочних виробів через
підприємства торгівлі, тис.т.
Одночасно зі скороченням попиту скорочується і виробництво хлібобулочних
виробів. так згідно з офіційними даними, за підсумками 2010 року виробництво
хліба та хлібобулочних виробів в країні скоротилося на 5,5% і склало 1,7 млн
т проти 1,8 млн т роком раніше.
За підсумками 9 місяців поточного року падіння об'ма виробництва порівняно
з аналогічним періодом 2010 року сочставіло 1%, а в 3-му кварталі - 2%,
соответственно.согласно попередніми прогнозами, очікується, що темпи падіння
виробництва в 4-му кварталі дещо знизився, і за підсумками року отросоль вийде
на показник виробництва 1,7 млн т (рис.2)
Рис. 2 Динаміка виробництва хлібобулочних виробів в Україні 2010-2011рр.,
тис. т
Ще одна існуюча проблема на хлібопекарському ринку – підвищені вимоги
споживачів до якості та асортименту товару. Низький рівень рентабельності
галузі не дає хлібопекарським підприємствам безперебійно працювати, проводити
технічне переоснащення, обновляти свій асортимент і піклуватися про якість і
безпеку хліба та хлібобулочних виробів. Вирішення цієї проблеми потребує від
виробників постійного від слідкування сучасних технологій та інновацій у
виробництві.
Основною проблемою
оновлення і впровадження нових технологій для виробників залишаються
хлібопекарські печі. На підприємствах переважно використовують тупикові печі
типу ФТЛ, які не завжди забезпечують високу якість хлібопечення, знижують
ефективність роботи з погляду енергозбереження і вимагають заміни [4, с. 88]
Висновки. Дослідження показали, що
шляхами підвищення конкуренції в хліборобної галузі, на мою думку, є наступне:
по-перше, з метою
скорочення імпорту борошняних виробів слід впроваджувати на вітчизняних
підприємствах хлібопекарської галузі комплексно-механізовані лінії з
виробництва імпортозамінної продукції (зокрема це стосується кондитерських
виробів);
по-друге, для розширення асортименту та якості хлібних виробів, слід закуповувати
сировину вищої якості та різних її видів;
по-третє, власникам
та управлінцям підприємств галузі слід проводити переоснащення виробництва – встановлення
енергетично-економічного та простого в обслуговуванні устаткування, що
безумовно відобразитися на покращенні технологій випікання продукції, смакових
якостях, розширенню асортименту, зменшенню витрат матеріально-технічних та
енергетичних ресурсів на виробництво хлібобулочних виробів, зниження їх
собівартості.
Список літератури
1.
Виробництво основних сільськогосподарських культур в
Україні за 2008-2013 роках [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
www.ukrstat.gov.ua. – Назва з екрану.
2.
Гандзюк М. П. Основи охорони праці : підруч. [Текст] / М. П. Гандзюк, Є. Н. Желібо, М. О. Халімовський ; за. ред. проф. М. П. Гандзюка. – 2-ге вид. – К. : Каравела, 2004. – 405 с.
3.
Дойль П. Менеджмент : стратегия и тактика [Текст] / П. Дойль. – СПб. : Изд. «Питер», 1999. – 560 с.
4.
Ефективність виробництва
хлібобулочної продукції у Рівненській області
[Текст] / О. О. Філіна // Продуктивність агропромислового
виробництва. економічні науки. – 2013. – № 23. – С. 86-91.
5.
Котляренко В. О. Євроінтеграційна модель
харчової промисловості
21 ст. : можливості для України [Текст] / В. О. Котляренко //
Формування ринкових відносин в України. – 2004. – № 3. – С. 38-45.
6.
Мамалуй О. О. Основи економічної теорії: підруч. [Текст]
/ О. О. Мамалуй. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 479 с.
7.
Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран [Текст] / М. Портер ; пер. с англ. И. В. Квасюка и др. – М. : Международные отношения, 1993. – 896 с.
8.
Про захист економічної конкуренції : закон України від 11 січн.
2001 р. № 2210-III //
Відом. Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
9.
Продіус Ю. I. Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції
підприємства в умовах ЗЕД (на прикладі ТОВ «Седна С») / Ю. I. Продіус, О. О. Рожок [Текст] // Економіка : реалії часу.
– Інновації. Інвестиції.
Конкурентоспроможність. – 2013. – № 1(6).
– С. 112-116.
10. Семченко О. Б.
Аналіз розвитку хлібопекарської галузі України /
О. Б. Семченко [Текст] // Вісник Чернігівського державного технологічного
університету; Серія «Економічні науки» : Збірник. – Чернігів : ЧДТУ. – 2011. –
№ 1 (48). – C. 217-220.
11. Силантьєва Н. Інноваційна активність підприємств / Н. Силантьєва,
Л. Маринченко [Текст] // Харчова та переробна промисловість. – 2007. – №
7. – С. 4-7.