ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Уваренко Єлизавета Володимирівна

Магістр кафедри МЕВ Львівська комерційна академія м. Львів

Liza_uv@mail.ru

Актуальність. Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. Уже сьогодні транскордонне співробітництво відіграє важливу роль в економіці країни та безпосередньо впливає на її розвиток[1].

Україна впевненими кроками виходить на західноєвропейський соціально-економічний простір. Таким чином, вона розкриває свій потенціал у співпраці з іншими країнами, в тому числі через транскордонне співробітництво.

Метою написання статті є проведення системного аналізу у сфері вітчизняного транскордонного співробітництва, виявлення проблем у даній галузі та розробка пропозицій по удосконаленню її функціонування. Наукові дослідження цієї проблеми здійснюють багато вітчизняних науковців: З. Бройде, В. Будкін, Б. Буркінський, О. Вишняков, С. Гакман, М. Долішній, В. Євдокименко, Є. Кіш, М. Козоріз, М. Лендьєл, Н. Луцишин, П. Луцишин, В. Ляшенко, Ю. Макогон, М. Мальський, A. Мельник, В. Мікловда, A. Moкій, В. Пила, С. Писаренко, І. Студенніков та вчені інших країн: П. Еберхардт, Р. Федан, Т. Коморніцкі, T. Лієвські, З. Макєла, M. Ростішевскі, А., Стасяк, З. Зьоло (Польща), Б.Борісов, М. Ілієва (Болгарія), С.Романов, В. Білчак, Л. Вардомський, Й. Звєрєв (Росія), П. Кузьмішин, Ю. Тей (Словаччина), Д. Віллерс (Німечина), Р. Ратті, Г.-М. Чуді (Швейцарія) та інші.

Результати дослідження. Євроінтеграційні процеси в Україні мають визначальний характер для економіки країні. За таких умов, державна регіональна політика мусить формуватись з урахуванням досвіду та відповідно до принципів регіональної політики європейських держав. Її реалізація за такою схемою стане важливим кроком на шляху до включення національної економіки в європейський економічний простір та інтеграції України у Європейське співтовариство[2].

Сьогодні розвиток регіонів належить до пріоритетних завдань державного управління, оскільки воно стало одним із ключових питань у процесі становлення нової моделі соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні. Розвиток регіонів також є вагомим механізмом забезпечення територіальної цілісності й суспільно-політичної стабільності в державі.
Відсутність системного підходу в формуванні державної політики й діяльності у сфері регіонального розвитку України стала однією з важливих проблем на шляху до соціально-економічного розвитку держави, що ускладнює умови для зміцнення позицій України на шляху до Євроінтеграції. Також уповільнюється здійснення ринкових перетворень на місцях, що спричиняє виникнення й загострення багатьох соціальних, економічних, екологічних та інших проблем.

Варто зауважити, що сьогодні в Україні, на жаль, домінує ситуативний підхід. В державі не сформовано цілеспрямовану систему реалізації державної регіональної політики. Також варто зазначити, що в державі панують принципи централізації влади, які вже давно повністю дискредитували себе на практиці та в очах громадян. Аналіз результатів застосування інструментів державного регулювання розвитку регіонів засвідчив їхню низьку ефективність. Саме тому з’являється необхідність розробити таку систему, яка була б адекватною на сучасному етапі регіонального розвитку в країні з урахуванням наукових і практичних надбань у цій сфері[3].

Курс України на Євроінтеграцію мусить відігравати першочергову роль у вирішенні питання зміцнення потенціалу регіонів. З огляду на обраний вектор розвитку, країна потребує вироблення і реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу. На прикладі його країн, що приділяють значну увагу проблемам регіонального розвитку, прагненню до зменшення економічних та соціальних диспропорцій в державі, варто зробити висновок, що регіональна політики відіграє значну роль у механізмі забезпечення сталої економічної ситуації в державі[2]. Також у Європейському Союзі напрацьовано великий досвід у питаннях механізмів регулювання регіонального розвитку, підтримки депресивних територій, економічного й бюджетного вирівнювання. Задля досягнення благополуччя, Україні слід перейняти та застосувати цей досвід, адаптувавши його під сучасну економічну та політичну ситуацію в державі.
Сьогодні система статистичного забезпечення регіональної політики в Україні є доволі застарілою і потребує докорінної перебудови. За рахунок практично відсутньої загальноохоплюючої статистичної інформації на субрегіональному рівні, зіштовхуємось із надзвичайно низьким супроводом регіонального розвитку. То ж, в контексті нашого потенційного вступу до ЄС, варто би було перебудувати державну систему статистики у відповідності до положень нормативних документів Євросоюзу щодо статистичного обліку, застосування уніфікованої статистичної методології ЄС.

Відсутність системної законодавчо-нормативної бази в Україні є одним з вирішальних факторів, що перешкоджає здійсненню ефективної регіональної політики. За таких умов, дуже велика кількість питань регіональної політики не можливо законодавчо врегулювати[2].

З огляду на обраний проєвропейський вектор розвитку економіки, Україні важливо перейняти досвід країн ЄС та формувати і реалізовувати державну регіонально політику відповідно до європейських принципів. У зв’язку з наближенням кордонів ЄС до України, питання формування й реалізації відповідної політики регіонального розвитку стає особливо актуальним.

Висновки. В умовах глобалізації та обраного Україною вектору на Євроінтеграцію, важливу роль відіграє транскордонне співробітництво. Розвиток регіонів займає пріоритетне місце, з огляду на важливість забезпечення територіальної цілісності й суспільно-політичної стабільності в державі. Україні варто перейняти досвід європейських країн, створивши системний підхід у формуванні регіональної політики в державі, зокрема підтримки депресивних регіонів, децентралізація влади. Потрібне повне оновлення статистичного забезпечення регіональної політики. Також, не зайвим буде створення системної законодавчо-нормативної бази.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бакшеєва С., Коломієць К. Передумови інтеграції банківської системи України до фінансового простору ЄС// Матеріали ХV студентської науково-практичної конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: погляд у майбутнє» , 2011. – 45 с.

2. Торговельно-економічне співробітництво України та ЄС.- К.: Постійне представництво України при Раді Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://coe.mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/european-integration/ukraine-eu-trade

3. Снігир О. В. Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики / за заг. ред. : О. В. Снігир. - К. : НІСД, 2010. – С. 18-24