Экономические науки

Міляр Л.Ф.

Житомирський державний технологічний університет

ГЕНЕЗА ПОНЯТТЯ «ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА»

Проблема забезпечення продовольством завжди відігравала визначальну роль у розвитку людства. Голод і недоїдання постійно супроводжували людину протягом усього періоду її розвитку, а проблема забезпечення продовольством завжди була актуальною для людської цивілізації. В сучасному світі дана проблема не лише не зникла, вона набула глобального масштабу, і наразі, говорити про її успішне вирішення, нажаль не можна. В цьому контексті, важливим є дослідження історичних етапів розвитку даного поняття, адже успішне вирішення даної проблеми неможливе без розуміння природи цього явища, з’ясування його сутності та змісту.

Від зародження людської цивілізації до другої половини ХІХ ст. основною рисою продовольчої системи було самозабезпечення держави продовольством, що обумовлено значною залежністю виробництва продовольства від природно-географічних й кліматичних факторів та низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Відповідно, продовольча безпека ґрунтувалась на самозабезпеченні нації продовольством.

З розширенням міжнародної торгівлі починається наступний етап в розвитку системи продовольчого забезпечення (друга половина ХІХ ст. – середина ХХ ст.). Удосконалення продуктивних сил, безумовно сприяло збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та покращенню продовольчого забезпечення. Відтак, ми спостерігаємо відступ від концепції самозабезпечення та використання переваг міжнародної торгівлі.

Ключовою подією наступного етапу (середина ХХ ст. – початок 1970-тих років) є конференція в Хот-Спрингс (1943 р.), на якій було схвалено концепцію надійного забезпечення кожного члена суспільства достатньою кількістю повноцінних продуктів харчування. За результатами конференції створюються двосторонні агентства, діяльність яких спрямована на надання допомоги у вигляді передачі надлишків продовольства. Однак, в 1960-тих роках було визнано, що надання продовольчої допомоги може зашкодити досягненню самодостатності країни, і тому пропонується використання продуктів харчування для стимулювання економічного розвитку країни. Зокрема, розроблено Світову продовольчу програму, метою якої є надання невідкладної продовольчої допомоги тим країнам, що її потребують.

Наступним кроком у пошуку шляхів вирішення продовольчої проблеми є 1970-ті роки минулого століття. Саме в цей період широкого розповсюдження і вивчення отримало поняття “продовольчої безпеки”. Вперше термін “продовольча безпека” введено в обіг після зернової кризи 1972–1973 рр. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН: продовольча безпека визначалась як “забезпечення гарантованого доступу всіх жителів і в будь-який час до продовольчих ресурсів світу в кількості, необхідній для активного здорового життя” [1]. Відповідно, основну увагу було зосереджено на проблемах постачання продовольства – забезпечення доступності й стабільності цін на основні продукти харчування на міжнародному рівні. Вважалось, що використання досягнень науково-технічного прогресу в сільському господарстві дозволить вирішити продовольчу проблему на світовому рівні, а отже, і на нижчих рінях ієрархії.

В цей же час в світі відбувається серія продовольчих криз: різке скорочення світового виробництва продовольства, зниження його запасів у світі (світові запаси пшениці знизились з 50 млн.т. в 1971 році до 27 млн.т. в 1973 році [5]). Надалі продовольча проблема лише загострюється: збільшення чисельності населення світу, зростання світових цін на сировину та продукти харчування, виснаження природних ресурсів та погіршення екологічної ситуації лише посилюють необхідність вирішення глобальної продовольчої проблеми, і, відповідно, основний акцент зміщується на забезпечення продовольчої безпеки в кожній країні окремо.

У 1974 році відбулась Всесвітня продовольча конференція, яка ухвалила “Декларацію про ліквідування голоду та недоїдання” в якій визначено поняття “система всесвітньої продовольчої безпеки” як забезпечення наявності продовольства і розумної ціни на нього в будь-який час, незалежно від періодичних коливань і зміни погодних умов, а також від політичного та економічного тиску [2]. В зазначеній декларації особлива роль відводиться формуванню запасів продовольства, які дозволили б задовольняти потреби в продовольстві в надзвичайних умовах, а також акцентується увага на такому аспекті, як стимулювання зайнятості населення в сільських регіонах. Отже, при визначенні поняття “продовольчої безпеки” виокремлюється такий аспект як незалежність від несприятливих факторів та було визнано, що проблема продовольчої безпеки не може бути вирішена тільки шляхом надання продовольчої допомоги, і кожна держава повинна розробляти заходи з вирішення даної проблеми на національному рівні.

В Звіті Всесвітньої продовольчої конференції ООН (Рим, 1974 р.) поняття “продовольча безпека” визначається як “доступність в будь-який час адекватних поставок продовольства в світі на основні продукти харчування, щоб підтримувати постійне розширення споживання продуктів харчування і, щоб компенсувати коливання виробництва і цін” [7]. При цьому головний акцент при визначенні продовольчої безпеки був зроблений на обсяг і стабільність постачання продуктів харчування, відповідно основними шляхами забезпечення продовольчої безпеки було визнано поєднання імпорту і допомоги з боку розвинених країн.

Наступним етапом пошуку можливих шляхів вирішення продовольчої проблеми є 1980-ті роки. В цей період, на тлі збільшення запасів продуктів харчування у світі, спостерігається зростання чисельності голодуючих. Дана ситуація показала неспроможність попередньої концепції і було визнано, що погіршення ситуації з продовольчою безпекою в світі зумовлено не стільки зниженням виробництва продуктів харчування, скільки зниженням купівельної спроможності окремих соціальних верст населення. Головний центр зміщується на питання доступу до продовольства окремих домогосподарств та індивідів – поняття продовольчої безпеки почало включати фізичний та економічний доступ населення до продовольства. В доповіді Генерального секретаря ФАО метою досягнення продовольчої безпеки визначено: “забезпечити, щоб усі люди в будь-який час мали фізичні та економічні можливості для доступу до основних продуктів харчування, які їм потрібні” [4].

В наступні роки дане поняття отримує нові виміри та нові рівні аналізу. Так, в доповіді Всесвітнього банку “Бідність і голод” продовольча безпека визначалась як “доступ всіх людей в усі часи до достатньої кількості продовольства для активного, здорового життя” [6]. В зазначеному визначенні вважаємо за потрібне підкреслити, що при визначенні продовольчої безпеки з’являється акцент на забезпечення повноцінності і збалансованості харчування, які, в свою чергу, впливають на якість життя людини.

В 1990-ті роки тривають пошуки найбільш ефективних шляхів вирішення продовольчої проблеми, зокрема, на міжнародному рівні розробляються конкретні плани з ліквідації голоду та недостатнього харчування [3]. На Всесвітній продовольчій конференції ФАО (Рим, 1996 р.) ухвалено Римську декларацію з всесвітньої продовольчої безпеки. В даному документі чітке визначення поняття продовольчої безпеки відсутнє, проте зазначається, що кожна людина має право на доступ до безпечних для здоров’я і повноцінних продуктів харчування у відповідності з правом на адекватне харчування і основним правом кожної людини на життя. Крім того, зазначається, що на керівництво держави покладається обов’язок створення законодавчих, економічних, соціальних, організаційних і науково-технічних передумов для розв’язання проблеми продовольства. В цьому ж році, на Всесвітньому Продовольчому Саміті, наголошується на необхідності забезпечення безпечними і корисними продуктами харчування [5].

Визначною подією наступного етапу є конференція ФАО в м. Маастрихт (1999 р.) на якій прийнято концепцію багатофункціональності сільського господарства – забезпечення продовольчої безпеки у поєднанні з підвищенням ролі навколишнього середовища і розвитком сільських регіонів неможливе без сталого розвитку сільського господарства. Поява даної концепції детермінована загостренням екологічних проблем і необхідністю пошуку оптимального поєднання як забезпечення продовольчої безпеки, так і збереження навколишнього середовища.

Відтак, трансформація поняття продовольчої безпеки обумовлена об’єктивними обставинами, оскільки в різні періоди розвитку людської цивілізації визначальну роль відіграють ті чи інші чинники, що і зумовлює поступову зміну даного поняття, воно набирає нових і нових форм і, на нашу думку, сучасні уявлення про продовольчу безпеку не є остаточними, оскільки і сьогодні при дослідженні даної проблеми можна виокремити нові аспекти, які й зумовлюють необхідність пошуку нових, більш прогресивних форм забезпечення продовольчої безпеки.

Література:

1. Всеобщая декларация о ликвидации голода и недоедания [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/hunger.shtml. – Назва з екрана.

2. Загальна декларація про ліквідацію голоду та недоїдання ООН, Декларація, Міжнародний документ від 16.11.1974 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_115. – Назва з екрана.

3. Международные Конференции и Всемирные саммиты [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.undp.uz/uz/download/index.php?type=publication&id=41. – Назва з екрана.

4. FAO. 1983. World Food Security: a Reappraisal of the Concepts and Approaches. Director General’s Report. Rome; The State of Food Insecurity in the World 2001. Rome: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.fao.org/docrep/003/Y1500E/Y1500E00.htm

5. Food and Agriculture Organization of the United Nations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fao.org/index_ru.htm

6. Poverty and Hunger [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org/mdgs/poverty_hunger.html

7. United Nations (1975). Report of the World Food Conference, Rome 5-16 November 1974. New York: United Nations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/en/development/devagenda/food.shtml