Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Алмосова В.

Вінницький торговельно – економічний інститут

Київського національного торговельно – економічного університету

Основні тенденції та перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні

Розвиток торгівлі значною мірою відображає здатність суспільства вирішувати найважливіші соціально-економічні проблеми. Торгівля в умовах ринкових відносин перетворюється в складну динамічну систему, що функціонує в рамках надзвичайно великомасштабної, соціально-економічної системи ринкового середовища. Весь спектр складних позитивних і негативних процесів, суперечливих тенденцій, що відбуваються в економічному і соціальному житті як країни, так і регіонів, знаходить висвітлення в оптовій торгівлі.

Україна вже тривалий час знаходиться в стані економічної кризи. Об’єктивно в таких умовах найбільш вигідними є галузі, в яких період обороту капіталу мінімальний. Торгівля відноситься саме до таких галузей і в ситуації, що склалася, завдяки високому рівню рентабельності є дуже привабливою.

Сучасний український оптовий ринок характеризується наявністю великої кількості оптових структур усіх форм власності. Оскільки більша частина оптовиків складається з дрібних оптових організацій, той самий товар є об'єктом кількаразової купівлі-продажу. Це значно збільшує його роздрібну ціну, приводить до скорочення купівельного попиту і спричиняє зниження соціального захисту населення. Стримується процес формування єдиної товаропровідної мережі.

Оптова торгівля є складовою частиною сфери обігу. Через неї здійснюється керування нагромадженням і переміщенням товарів у просторі і в часі, через неї проходять велика частина товарних ресурсів. Вона є необхідним важелем керування товарними ресурсами як по регіонах, так і по товарних ринках.

Нинішню сферу оптової торгівлі, по суті, створено за рахунок об’єднання та трансформації підприємств трьох підгалузей товарного обігу: матеріально-технічного постачання, заготівель сільгосппродукції та оптової торгівлі споживчими товарами. Оптові підприємства різних масштабів і зон діяльності становлять підприємства на загальнодержавному (міжрегіональному) і регіональному рівнях.

Засади оптового процесу формуються на загальнодержавному рівні. Оптові підприємства міжрегіонального рівня є опорою всієї оптової торгівлі і обслуговування вітчизняних і зарубіжних товаровиробників і постачальників товарів.

Оптові підприємства регіонального рівня, як правило, завершують процес оптової реалізації товарів. Вони здійснюють закупівлю товарів і забезпечують товарами регіональних товарних ринків, роздрібних торгівельних підприємств у зоні обслуговування. Здебільшого вони сконцентровані у Києві – центрі ділової активності у всіх сферах національної економіки, Донецькій області, яка займає друге місце за обсягом оптового товарообороту (16,4%), Дніпропетровській (8,4%), Київській, Одеській, Харківській, Львівській, Луганській областях (5,8%, 4,1%, 3,9%, 3,6% та 1,5% відповідно) [3, c. 21]. Решта регіонів України не виділяються значними обсягами торговельно-посередницької діяльності. Наприклад, у Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Чернівецькій та Чернігівській областях рівень обороту менший 1%. Така ситуація пояснюється, передусім, особливостями розміщення продуктивних сил та динамікою розвитку грошових доходів населення у цих областях. Окрім того, високий рівень розбіжностей показника обсягу обороту оптових підприємств в різних регіонах України обумовлений загальною регіональною політикою держави [1, c. 142].

Рис. 1. Структура загального обороту підприємств оптової торгівлі за регіонами України у 2013 році [4]

Упродовж останніх років суттєвої деформації зазнала товарна структура оптового товарообороту. Найбільше скорилася частка споживчих товарів. Так, у 2012 р. оптовими підприємствами було реалізовано споживчих товарів на суму 154,6 млрд. грн. або 28,3% від усього оптового товарообороту, з яких 65% припадало на товари, що були перепродані іншим підприємствам оптової торгівлі. Виходячи з аналізу функцій, які повинна виконувати оптова торгівля, можна стверджувати, що більша частка у товарообороті повинна належати товарам споживчого, а не виробничо-технічного призначення. Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою економікою, в оптовому товарообороті споживчі товари займають приблизно 70%. Протягом останніх двох років частка вітчизняних непродовольчих товарів скоротилася на 3,3% (Табл. 1.). Такий стан свідчить про недостатню увагу цьому напрямку оптової торгівлі.

Таблиця 1.

Структура загального обороту підприємств оптової торгівлі в Україні у 2010-2013 рр., % [4]

	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Оптовий товарооборт, млн.грн.	13589	16607	17962	18612	20229	21057	17091	16639	18139
у тому числі
продовольчі товари	1747,8	2035,3	2772,8	2600,5	2864,0	3120,1	2592,3	2728,6	4008,2
непродовольчі товари	11841,2	14572,5	15920,0	16011,9	17365,9	17937,2	14499,4	13910,8	14131,4
Питома вага в оптовому товарообороті, %	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
у тому числі
продовольчі товари	12,9	12,3	15,4	14,0	14,2	14,8	15,2	16,4	22,1
непродовольчі товари	87,1	87,7	84,6	86,0	85,8	85,2	84,8	83,6	77,9
Питома вага продажу товарів вітчизняного виробництва, %	95,1	95,3	94,7	89,4	91,5	90,0	89,1	86,3	88,0
у тому числі
продовольчі товари	90,3	92,8	90,2	93,5	86,7	81,1	81,4	73,3	75,3
непродовольчі товари	97,3	95,7	95,5	88,7	92,3	91,5	90,8	88,9	91,7

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що оптова торгівля, як і будь-яка інша сфера господарського життя, потребує відповідного державного втручання. Державне регулювання здійснюється загальними для торгівлі і спеціальними щодо оптової торгівлі заходами організаційно-економічного та нормативно-правового характеру. Основою їх розробки повинна слугувати торгова політика [2, c. 137]. Держава може делегувати асоціації частину своїх функцій у сфері регулювання торговельної діяльності: недопущення на ринок неякісних та контрафактних товарів, підготовки та сертифікації спеціалістів, надання допомоги в підборі кваліфікованих кадрів, забезпечення учасників оптового ринку комерційною інформацією, в т.ч. про безпеку та якість товарів іноземного виробництва тощо.

Аналізуючи розвиток сучасної оптової торгівлі, необхідно звернути увагу на проблеми, що ускладнюють його. Однією із найбільш нагальних із них на сьогодні є проблема складського господарства. Здавання оптовими підприємствами в оренду складських площ набуло значного поширення, що призвело, поряд з іншими причинами, до втрати своїх позицій і суттєвого скорочення обсягу оптового товарообороту. Набагато зросли товарні запаси на підприємствах роздрібної торгівлі при значному зменшенні їх обсягів на складах оптової торгівлі. Сьогодні вітчизняна оптова ланка не має в достатній кількості і сучасно обладнаних складів з новітньою технологією складської обробки товарів, тому споживачі віддають перевагу закордонним товарам. Враховуючи значущість оптової ланки у функціонуванні сфери товарного обігу і економіки в цілому, необхідно відновити все позитивне, що було їй притаманне до перехідного періоду, і створити умови для її подальшого розвитку.

Література:

1. Мудрак Р.П. Регіональні особливості розвитку інфраструктури ринку та її вплив на стабільність продовольчого забезпечення населення / Р.П. Мудрак // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2009. - №3. - С. 136-145

2. Прокопивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність : навч. посіб. / С.Ф. Прокопивний. - К. : КНЕУ, 2006. – 352 с.

3. Герасименко С.С. Статистика : підруч. / С.С. Герасименко, А.В. Головач, Є.М. Єріна ; За ред. С.С. Герасименка. - 2-ге видання. - К. : КНЕУ, 2000. - 467 с.

4. www.ukrstat.gov.ua − Державний комітет статистики України