Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

 

Алмосова В.

Вінницький торговельно – економічний інститут

Київського національного торговельно – економічного університету

Основні тенденції та перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні

 

Розвиток торгівлі значною мірою відображає здатність суспільства вирішувати найважливіші соціально-економічні проблеми. Торгівля в умовах ринкових відносин перетворюється в складну динамічну систему, що функціонує в рамках надзвичайно великомасштабної, соціально-економічної системи ринкового середовища. Весь спектр складних позитивних і негативних процесів, суперечливих тенденцій, що відбуваються в економічному і соціальному житті як країни, так і регіонів, знаходить висвітлення в оптовій торгівлі.

Україна вже тривалий час знаходиться в стані економічної кризи. Об’єктивно в таких умовах найбільш вигідними є галузі, в яких період обороту капіталу мінімальний. Торгівля відноситься саме до таких галузей і в ситуації, що склалася, завдяки високому рівню рентабельності є дуже привабливою.

Сучасний український оптовий ринок характеризується наявністю великої кількості оптових структур усіх форм власності. Оскільки більша частина оптовиків складається з дрібних оптових організацій, той самий товар є об'єктом кількаразової купівлі-продажу. Це значно збільшує його роздрібну ціну, приводить до скорочення купівельного попиту і спричиняє зниження соціального захисту населення. Стримується процес формування єдиної товаропровідної мережі.

Оптова торгівля є складовою частиною сфери обігу. Через неї здійснюється керування нагромадженням і переміщенням товарів у просторі і в часі, через неї проходять велика частина товарних ресурсів. Вона є необхідним важелем керування товарними ресурсами як по регіонах, так і по товарних ринках.

Нинішню сферу оптової торгівлі, по суті, створено за рахунок об’єднання та трансформації підприємств трьох підгалузей товарного обігу: матеріально-технічного постачання, заготівель сільгосппродукції та оптової торгівлі споживчими товарами. Оптові підприємства різних масштабів і зон діяльності становлять підприємства на загальнодержавному (міжрегіональному) і регіональному рівнях.

Засади оптового процесу формуються на загальнодержавному рівні. Оптові підприємства міжрегіонального рівня є опорою всієї оптової торгівлі і обслуговування вітчизняних і зарубіжних товаровиробників і постачальників товарів.

Оптові підприємства регіонального рівня, як правило, завершують процес оптової реалізації товарів. Вони здійснюють закупівлю товарів і забезпечують товарами регіональних товарних ринків, роздрібних торгівельних підприємств у зоні обслуговування. Здебільшого вони сконцентровані у Києві – центрі ділової активності у всіх сферах національної економіки, Донецькій області, яка займає друге місце за обсягом оптового товарообороту (16,4%), Дніпропетровській (8,4%), Київській, Одеській, Харківській, Львівській, Луганській областях (5,8%, 4,1%, 3,9%, 3,6% та 1,5% відповідно) [3, c. 21]. Решта регіонів України не виділяються значними обсягами торговельно-посередницької діяльності. Наприклад, у Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Чернівецькій та Чернігівській областях рівень обороту менший 1%. Така ситуація пояснюється, передусім, особливостями розміщення продуктивних сил та динамікою розвитку грошових доходів населення у цих областях. Окрім того, високий рівень розбіжностей показника обсягу обороту оптових підприємств в різних регіонах України обумовлений загальною регіональною політикою держави [1, c. 142].    

Рис. 1. Структура загального обороту підприємств оптової торгівлі за регіонами України у 2013 році [4]

Упродовж останніх років суттєвої деформації зазнала товарна структура оптового товарообороту. Найбільше скорилася частка споживчих товарів. Так, у 2012 р. оптовими підприємствами було реалізовано споживчих товарів на суму 154,6 млрд. грн. або 28,3% від усього оптового товарообороту, з яких 65% припадало на товари, що були перепродані іншим підприємствам оптової торгівлі. Виходячи з аналізу функцій, які повинна виконувати оптова торгівля, можна стверджувати, що більша частка у товарообороті повинна належати товарам споживчого, а не виробничо-технічного призначення. Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою економікою, в оптовому товарообороті споживчі товари займають приблизно 70%. Протягом останніх двох років частка вітчизняних непродовольчих товарів скоротилася на 3,3% (Табл. 1.). Такий стан свідчить про недостатню увагу цьому напрямку оптової торгівлі.

Таблиця 1.

Структура загального обороту підприємств оптової торгівлі в Україні у 2010-2013 рр., % [4]

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Оптовий товарооборт,

млн.грн.

13589

 

16607

 

17962

 

18612

 

20229

21057

 

17091

 

16639

 

 18139

у тому числі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

продовольчі товари

1747,8

2035,3

2772,8

2600,5

2864,0

3120,1

2592,3

2728,6

4008,2

непродовольчі товари

11841,2

14572,5

15920,0

16011,9

17365,9

17937,2

14499,4

13910,8

14131,4

 

Питома вага в оптовому товарообороті, %

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

у тому числі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

продовольчі товари

12,9

12,3

15,4

14,0

14,2

14,8

15,2

16,4

22,1

непродовольчі товари

87,1

87,7

84,6

86,0

85,8

85,2

84,8

83,6

77,9

Питома вага продажу товарів вітчизняного виробництва, %

95,1

95,3

94,7

89,4

91,5

90,0

89,1

86,3

88,0

у тому числі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

продовольчі товари

90,3

92,8

90,2

93,5

86,7

81,1

81,4

73,3

75,3

непродовольчі товари

97,3

95,7

95,5

88,7

92,3

91,5

90,8

88,9

91,7

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що оптова торгівля, як і будь-яка інша сфера господарського життя, потребує відповідного державного втручання. Державне регулювання здійснюється загальними для торгівлі і спеціальними щодо оптової торгівлі заходами організаційно-економічного та нормативно-правового характеру. Основою їх розробки повинна слугувати торгова політика [2, c. 137]. Держава може делегувати асоціації частину своїх функцій у сфері регулювання торговельної діяльності: недопущення на ринок неякісних та контрафактних товарів, підготовки та сертифікації спеціалістів, надання допомоги в підборі кваліфікованих кадрів, забезпечення учасників оптового ринку комерційною інформацією, в т.ч. про безпеку та якість товарів іноземного виробництва тощо.

Аналізуючи розвиток сучасної оптової торгівлі, необхідно звернути увагу на проблеми, що ускладнюють його. Однією із найбільш нагальних із них на сьогодні є проблема складського господарства. Здавання оптовими підприємствами в оренду складських площ набуло значного поширення, що призвело, поряд з іншими причинами, до втрати своїх позицій і суттєвого скорочення обсягу оптового товарообороту. Набагато зросли товарні запаси на підприємствах роздрібної торгівлі при значному зменшенні їх обсягів на складах оптової торгівлі. Сьогодні вітчизняна оптова ланка не має в достатній кількості і сучасно обладнаних складів з новітньою технологією складської обробки товарів, тому споживачі віддають перевагу закордонним товарам. Враховуючи значущість оптової ланки у функціонуванні сфери товарного обігу і економіки в цілому, необхідно відновити все позитивне, що було їй притаманне до перехідного періоду, і створити умови для її подальшого розвитку.

Література:

1.     Мудрак Р.П. Регіональні особливості розвитку інфраструктури ринку та її вплив на стабільність продовольчого забезпечення населення / Р.П. Мудрак // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2009. - №3. - С. 136-145

2.     Прокопивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність : навч. посіб. / С.Ф. Прокопивний. - К. : КНЕУ, 2006. – 352 с.

3.     Герасименко С.С. Статистика : підруч. / С.С. Герасименко, А.В. Головач, Є.М. Єріна ;  За ред. С.С. Герасименка. - 2-ге видання. - К. : КНЕУ, 2000. - 467 с.

4.     www.ukrstat.gov.ua  − Державний комітет статистики України