напрями Стратегії розвитку
аграрного сектору економіки
Г.Є.ПАВЛОВА
директор навчально-наукового інституту економіки,
к.е.н., доцент, Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна
Пріоритетними напрямами досягнення стратегічних цілей є: забезпечення продовольчої безпеки держави шляхом: формування
стратегічних продовольчих запасів держави; збільшення обсягів
виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції з урахуванням вимог до
забезпечення продовольчої безпеки держави та можливості реалізації її
експортного потенціалу;
-
підвищення ефективності адміністративного регулювання шляхом створення
регуляторної системи на засадах державно-приватного партнерства, впровадження
ризикоорієнтованого підходу під час здійснення державного контролю;
- делегування частини повноважень щодо регулювання аграрного ринку
саморегулівним об’єднанням сільськогосподарських товаровиробників та розширення
їх участі у формуванні і реалізації державної аграрної політики;
- зменшення регуляторного навантаження на агробізнес у результаті
максимального скорочення переліку необхідних дозволів та ліцензій;
- впровадження механізму надання адміністративних послуг
сільськогосподарським товаровиробникам за принципом “єдиного вікна”.
- обмеження безпосереднього контролю особистих
селянських господарств у разі, коли вся вироблена ними продукція реалізується
на товарних ринках через кооперативи;
- поступового скорочення переліку об’єктів державного цінового
регулювання і способів адміністративного регулювання цін, переходу до
регулювання обсягів виробництва (на основі продуктових балансів) із залученням
саморегулівних об’єднань сільськогосподарських товаровиробників та
використанням механізму проведення товарних і фінансових інтервенцій;
- стимулювання споживчого попиту у результаті запровадження програм
адресної підтримки малозабезпечених категорій населення;
- зниження ринкових ризиків для сільськогосподарських товаровиробників
у результаті урізноманітнення ринкових інструментів (страхування, гарантійні фонди,
форвардна торгівля, торгівля деривативами, електронна торгівля тощо);
- удосконалення системи інформаційно-аналітичного забезпечення
сільськогосподарських товаровиробників, запровадження системи оперативного
моніторингу ринку сільськогосподарської продукції, розбудови розвинутої системи
сільськогосподарського дорадництва.
Напрямками стратегічного
забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції
здійснювати шляхом створення мотивації до технологічного переоснащення і модернізації
галузей аграрного виробництва, в тому числі шляхом забезпечення необхідними
машинами, обладнанням кооперативів; сприяння розвитку галузевих,
міжкооперативних об’єднань сільськогосподарських товаровиробників та підвищення
рівня їх відповідальності за формування і дотримання галузевих балансів, якість
і безпечність продукції, виробленої її членами, в тому числі шляхом створення
регіональних торгових марок продуктів; запровадження системи узгодження
економічних інтересів у процесі виробництва, переробки, торгівлі; сприяння
становленню системи спільної реалізації вітчизняної сільськогосподарської
продукції на цільових зовнішніх ринках; створення умов для поглибленої
переробки продукції, яка спрямовується на експорт; формування дієвої
інфраструктури аграрного ринку і забезпечення розширеного доступу
сільськогосподарських товаровиробників до організованих каналів збуту
вітчизняної сільськогосподарської продукції, зокрема до мережі складських та
елеваторних потужностей, а також розширення можливостей особистих селянських та
середніх господарств на організованому аграрному ринку; стимулювання
раціонального розміщення і спеціалізації аграрного виробництва з урахуванням
природно-кліматичних умов.
Наукове забезпечення
інноваційного розвитку, формування партнерських відносин між саморегулівними
об’єднаннями сільськогосподарських товаровиробників, державою та галузевою
наукою у сфері розвитку насінництва, селекції та племінної справи,
техніко-технологічного забезпечення аграрного сектору.
Для забезпечення розвитку галузей аграрного сектору
економіки надаватиметься пріоритетна підтримка:
тваринництва, зокрема м’ясного скотарства, свинарства, козівництва,
вівчарства, кроликівництва, бджільництва, індиківництва, - за рахунок мотивації
особистих селянських господарств, кооперативів та середніх господарств;
свинарства у великих господарствах за умови високого рівня автоматизації та
механізації виробництва; молочного скотарства - за рахунок розвитку довгострокових
контрактних відносин із молокопереробними підприємствами, виробництва сухого
молока (переважно для постачання на експорт); молочного скотарства в особистих
селянських господарствах, кооперативах та середніх господарствах - за рахунок
становлення і розвитку регіональних торгових марок усіх видів сирів, інших
молочних продуктів підвищеної доданої вартості;
рибництва - у результаті розвитку аква- та марикультури на водних
об’єктах загальнодержавного та місцевого значення, а також розвитку
рибопромислового флоту;
рослинництва, зокрема ягідництва, садівництва, виноградарства та
непромислового виноробства, овочівництва, - шляхом мотивації особистих
селянських господарств і кооперативів;
харчової та переробної промисловості - шляхом стимулювання виробництва
нових видів продукції (біоетанолу, ріпакової та соєвої олії), збільшення обсягу
та розширення асортименту виробництва дитячого харчування, харчових
концентратів;
сільськогосподарського машинобудування - шляхом створення українськими
та транснаціональними компаніями спільних підприємств крупновузлового збирання
техніки, а також нарощення обсягів виробництва комплектувальних виробів, вузлів
і агрегатів.
За рахунок переваг різних форм господарювання буде забезпечено
розвиток:
виробництва зернових і технічних культур великими господарствами - на
основі їх стійких зовнішньоекономічних відносин та інтеграції із зерноторговими
та олійно-екстракційними підприємствами;
виробництва зернових культур середніми господарствами та кооперативами
- у результаті забезпечення участі таких суб’єктів в організованому аграрному
ринку;
виробництва харчових продуктів відомих на закордонних ринках торгових
марок;
мережі складських та елеваторних потужностей, що надають послуги
сільськогосподарським товаровиробникам зернових та зернобобових культур, - у
результаті розвитку організованого аграрного ринку;
виробництва альтернативних видів енергії, насамперед виробництва
біопального з культур, продукція з яких не використовується з продовольчою
метою та на корм тваринам.
Стратегія реалізовуватиметься шляхом розроблення,
ухвалення та виконання Державної програми розвитку аграрного сектору економіки
на період до 2020 року, яка визначатиме шляхи та способи виконання завдань
Стратегії за кожним із пріоритетних напрямів, міститиме перелік завдань і
заходів, передбачатиме обсяги і джерела фінансування, очікувані результати
(індикатори), строки та відповідальних виконавців із сторони Кабінету Міністрів
України та партнерів із сторони учасників аграрного ринку, а також перелік
відповідних проектів актів законодавства про внесення необхідних змін до Податкового
кодексу України та інших законодавчих і підзаконних
нормативно-правових актів.