Экономические науки/2. Управление трудовыми ресурсами

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РЕГУЛЮВАННІ ПРОБЛЕМ БІДНОСТІ

Кіктенко А.С.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Кучумова І. Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Бідність є однією з глобальних проблем людства. Ця проблема існує на всіх континентах і залишається невирішеною, незважаючи на досягнення науково-технічного та соціального прогресу. Значне поширення бідності в Україні свідчить про поширення нерівності, поглиблення диференціації населення за доходами та неможливість проведення необхідних заходів соціально-економічної політики в інтересах усіх верств населення.

Проблему бідності необхідно розглядати крізь призму різносторонніх інтегрованих факторів. Передумовами формування у соціальному просторі бідності можна вважати: природні та географічні; економічні; медичне; адміністративно-урядові; соціальні та демографічні.

За статистикою, в Україні рівень бідності складає 25%, тобто фактично кожен 4-й громадянин є бідним і 20% бідних – нараховується серед працюючих.

За останніми даними Світового банку, на сьогодні у світі більше 1,4 млрд. людей живуть за межею бідності. До 2015 р. їх чисельність може скоротитися приблизно до одного мільярда. Світовий банк визначив нову межу бідності. Відтепер бідними жителями планети вважаються ті, чиї доходи не перевищують 1,25 дол. на день. За оцінками фахівців Світового банку, за нинішніх темпів скорочення бідності у 2015 р. близько 1 млрд. чоловік будуть жити за межею бідності (кожен шостий житель планети буде бідним).

Слід зазначити, що продуктивність праці в Україні в 4,2 рази перевищує середню заробітну плату, тоді як у розвинених країнах це співвідношення коливається від 1,2 у Німеччині до 2 разів у Франції. На один долар заробітної плати середньостатистичний працівник України виробляє продукції в 3–3,5 рази більше порівняно з працівниками розвинених країн. Отже, вартість робочої сили працівників часто не відповідає ціні [1].

Подоланню бідності заважають такі компоненти нашої економіки, як: звужений ринок збуту продукції та послуг, монополізм, корупція тощо. Політика подолання бідності повинна бути спрямована на створення відповідної законодавчої, нормативно-правової бази та сприятливих економічних умов для подолання бідності.

Проблему подолання бідності у нашій країні необхідно вирішувати за допомогою реалізації наступних стратегічних напрямів:

− відновлення виробництва та стимулювання економічного зростання;

− сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці;

− удосконалення пенсійної системи;

− реформування системи соціального захисту.

Для зростання виробництва та його стимулювання виконується:

− запровадження нових механізмів відновлення виробництва;

− стимулювання розвитку внутрішнього ринку;

− створення умов для забезпечення стабільного розвитку галузей промисловості шляхом:

− проведення технологічних та організаційних перетворень на підприємствах;

− виробництва високотехнологічної продукції; підвищення рівня наукового забезпечення розвитку галузей.

Для підтримки зайнятості населення та розвитку ринку праці передбачається спрямувати зусилля центральних та місцевих органів виконавчої влади на:

− сприяння розвитку підприємництва та самостійній зайнятості населення;

− розроблення державних і галузевих програм, спрямованих на створення якісних та високотехнологічних робочих місць;

− підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили;

− сприяння підготовці фахівців відповідно до потреб економіки та ринку праці;

− недопущення згортання сфери офіційного оформлення праці;

− реалізацію діючих механізмів працевлаштування молоді;

− підвищення ефективності професійної реабілітації інвалідів.

Для вдосконалення пенсійної системи необхідно:

− покращити матеріальне забезпечення у разі виходу на пенсію працівників освіти, культури, охорони здоров’я;

− удосконалити порядок призначення та індексації пенсій;

− забезпечити розвиток накопичувальної системи пенсійного страхування.

Для проведення змін в системі соціального захисту передбачається:

− розроблення та впровадження системи моніторингу та оцінки програм соціальної допомоги;

− удосконалення системи соціальної допомоги з урахуванням результатів оцінювання ефективності виконання її окремих програм [2].

Проблема бідності вимагає практичних дій щодо її зменшення, потребує об’єктивної та всебічної наукової оцінки поширення в українському суспільстві з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування для розробки ефективних програм соціальної допомоги й упорядкування диференціації доходів населення.

Отже, можна узагальнити, що головним способом боротьби з бідністю є: підвищення рівня життя; надання громадянам можливості гідно працювати, щоб підвищувати свій рівень добробуту.

Література:

1. Бочарова А. О. Рівень життя населення. Шляхи подолання бідності в Україні [Електронний ресурс] / А. О. Бочарова – Режим доступу: http://www.repository.hneu.edu.ua.

2. Шляхи подолання бідності в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.shkola-rodyna.taba.ru.