к.е.н., Кузьменко О.В.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

У сучасних умовах розвитку національної економіки та суттєвого впливу на неї глобалізації світової економіки перед машинобудівними підприємствами постають принципово нові завдання щодо забезпечення ефективності функціонування.

У цьому сенсі оцінка ресурсних можливостей підприємства, яка є інструментом їх досягнення, має важливе значення для прийняття управлінських рішень щодо стратегії й тактики його розвитку, які можуть бути реалізовані за умови досягнення переваги порівняно з іншими конкурентами за рахунок використання найбільш ефективної комбінації ресурсного потенціалу. Саме ті підприємства, які підтримують достатній потенціал і темпи його зростання порівняно з ресурсним потенціалом основних конкурентів, є прибутковими і конкурентоспроможними, а їх успішність залежить від того, наскільки забезпечено відповідність потенціалу зовнішньому середовищу функціонування. Така відповідність досягається завдяки стратегічному управлінню.

Однак проблеми стратегічного управління ресурсного потенціалу, пов’язані з його оцінкою і особливостями розвитку машинобудівного підприємства, залишаються невирішеними [1].

За результатами проведеного аналізу трактування поняття «ресурсний потенціал» (РП) сформульовано сутність поняття та обґрунтовано його структуру. Означена категорія розглядається як система взаємопов’язаних видів ресурсів, що знаходяться у розпорядженні машинобудівного підприємства або можуть бути залучені до його господарської діяльності, комбінація яких дозволяє забезпечити здійснення місії та досягнення стратегічних цілей розвитку на підставі визначення його відповідності потребам внутрішнього середовища, розрахованим за взаємодією із зовнішнім середовищем.

Встановлено, що ресурсний потенціал характеризується не тільки кількісно-якісними показниками на момент дослідження, а й співвідношенням його величини та складу потребам підприємства і цільового ринку його діяльності, що може бути визначено за допомогою ромба потенціалу, де на кінцях діагоналей відображаються види ресурсів.

Ґрунтуючись на ресурсній концепції, яка є статичною і визначається можливостями підприємства створювати достатній ресурсний потенціал, та концепції динамічних здатностей, основою якої є результативність роботи досвідчених менеджерів, нами виокремлено як складові виробничий (ВП), фінансовий (ФП), трудовий (ТП) та інформаційний (ІП) потенціали. На наш погляд, саме вони дозволяють забезпечити необхідний ресурсний потенціал для реалізації стратегії, виходячи з комплексного аналізу ринкової ситуації, який стає основою для визначення стратегічного набору рішень щодо подальшого розвитку. Важливим є не стільки послідовність їх формування та використання, стільки оптимальна комбінація, координація і міжвидові зв’язки, що дозволяє підвищити ефективність діяльності машинобудівного підприємства і забезпечити високу конкурентоспроможність порівняно з конкурентами в сегментах ринку [2, 3].

На підставі узагальнення підходів вітчизняних і зарубіжних вчених до визначення дефініцій уточнено сутність та зміст стратегічного управління машинобудівного підприємства, яке пропонується розглядати як безперервний процес прийняття ключових рішень стосовно спрямування діяльності машинобудівного підприємства, що дозволяє визначати його позицію на ринку, яка забезпечує переваги порівняно з конкурентами за рахунок постійного створення ефективної комбінації ресурсів і застосування способів управління ними та вибору стратегії для одержання достатнього прибутку для розвитку.

Дослідження сучасних концепцій стратегічного менеджменту дозволило сформулювати авторську концепцію стратегічного управління як науково обґрунтований проект машинобудівного підприємства, що забезпечує економічну стійкість підприємства і адаптивний стратегічний вибір його розвитку за рахунок ефективної комбінації ресурсного потенціалу. Це досягається шляхом розширення об’єктів стратегічного управління за рахунок введення до їх переліку ресурсного потенціалу, що дозволяє забезпечити приведення його відповідності до внутрішніх можливостей і підтримку балансу із зовнішнім середовищем. На нашу думку, концептуальна схема стратегічного управління ресурсним потенціалом машинобудівним підприємством (СУРП МБП) передбачає комплекс елементів, у результаті реалізації яких досягається ефективність розвитку. За аналізом середовища функціонування формується ланцюг «місіяÞцілі (стратегічні, тактичні, оперативні)Þрівні управлінняÞ структура управлінняÞякість управлінняÞметоди управлінняÞоцінка ресурсного потенціалуÞпрогнозування ресурсного потенціалуÞвибір стратегії та її реалізація». Дотримання такої послідовності дій дозволить машинобудівному підприємству через розвиток зберегти і зміцнити позиції на ринку.

Таким чином, стратегічний розвиток машинобудівного підприємства потребує передусім ресурсного забезпечення його можливостей. Тому важливими є оцінка наявного ресурсного потенціалу та рівня його використання, визначення невикористаних можливостей, оптимізації ресурсів підприємства і джерел їх формування як інструментів стратегічного управління.

Література:

1. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: управління, оцінка, стратегія: Монографія / В.А. Павлова, О.В. Кузьменко, В.М. Орлова, Г.А. Рижкова. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля, 2011. – 352 с.

2. Василенко В.О. Стратегічне управління / В.О. Василенко, Т.І. Ткаченко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 396 с.

3. Виханський О.С. Стратегическое управление: Учебник / О.С. Виханський. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарика, 1998. – 296 с.