к.е.н., ст. викл. Іваніченко О. Ф., Волова Д.

Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету

Керівництво та лідерство

Менеджер, приймаючи рішення, повинен бути впевненим у їх реалізації. З цією метою він вдається до адміністрування, в основі якого — суто формальні важелі впливу, і застосовує свої лідерські якості, що посилює його керівні позиції, зміцнює формальний статус. Сила впливу лідерських рис у керівника формує певний стиль керівництва, який може бути більш або менш ефективним у різних управлінських ситуаціях.[1]

Мета дослідження – внести ясність у розуміння понять «керівник» та «лідер», виявити їх спільні та відмінні риси та дізнатися, існують вони спільно чи окремо.

Проблема лідерства на сьогодні все частіше стала привертати на себе увагу, що особливо проявилось у нестабільні періоди соціального розвитку. Лідерство досліджують на рівні соціальних інституцій (політичних партій, суспільних рухів, державних структур); лідерство як спосіб соціальної інтеграції, організації влади і управління представлено у працях зарубіжних та сучасних вітчизняних дослідників. Вивчаються соціологічні, соціально-психологічні, політичні, філософські основи лідерства (Г.Ашін, Ж.Блондель, С.Сокол, М.Херман, О.О.Дармограй, Т.М.Траверсе,В.Колпаков, О.Анисимов та інші). [2]

Усюди, де збираються разом більше ніж дві людини, виникає проблема лідерства. В процесі формування колективу деякі її учасники починають грати активнішу роль, ніж інші, їм надають перевагу, до їх слів прислухаються з великою повагою, вони набувають домінуючого положення. Таким чином відбувається розділення учасників колективу на тих, що ведуть і ведених, тобто на лідерів і послідовників. [3]

Отже, чим відрізняється лідерство від керівництва?

Найбільш суттєві відмінності між цими поняттями розкрито в праці Б.Д.Паригіна «Основи соціально-психологічної теорії». З самого початку його дослідження проблеми лідерства у соціально-психологічній літературі проводилися відмінності у змісті понять «лідер» і «керівник».

Керівництво — процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань.[3]

Основою керівництва є вплив і влада. Вплив — це поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншої людини. Влада — це можливість впливати на поведінку інших.[3]

А лідерство розглядають як один із процесів організації малої соціальної групи та управління нею, який сприяє досягненню групової мети в оптимальний термін і з оптимальним ефектом. А лідер — це учасник групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної специфічної і досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацією спільної діяльності індивідів для найшвидшого й успішного досягнення спільної мети.[3]

Багато хто вважає, що всі проблеми вирішуються, якщо людині вдається поєднати у своїй діяльності функції лідера та керівника. Але функції лідера і керівника на практиці часто не тільки не поєднуються, але і протилежні. Керівник може частково брати на себе функції лідера. Якщо для лідера на першому плані є етичні критерії, то керівник зайнятий головним чином функціями контролю і розподілу. Керівництво нерозривно пов’язане з організацією і процесами, які в ній відбуваються, а лідерство може існувати і без організації. Функція керівництва може бути віднесена до визначеної в ієрархії посаді. За керівником підлеглі йдуть у силу формальних причин, а за лідером – в силу суб’єктивних. У керівника є підлеглі, а у лідера – однодумці, які визнають мету лідера. Різниця між керівництвом та лідерством: «Керівництво можна визначити як розумовий і фізичний процес виконання доручень і вирішення визначених завдань. Лідерство ж, навпаки, є процесом, за допомогою якого одна людина впливає на членів групи».[2]

Дослідивши функції керівника та лідера можна виявити їх відмінні риси (табл. 1).

Табл. 1.

Відмінності керівника і лідера

Керівник	Лідер
Адміністратор	Інноватор
Доручає	Надихає
Використовує аргументи	Використовує емоції
Контролює	Довіряє
Підтримує рух	Дає рухові імпульс
Професіонал	Ентузіаст
Приймає рішення	Перетворює рішення на реальність
Його поважають	Його обожнюють

Остаточний успіх багатьох організацій буде залежати від здатності її співробітників творчо працювати разом для досягнення поставленої мети. Але тут знову не обійтися без лідерства, що підтримує необхідні відносини. Отже, те, що людина, яка керує поведінкою інших людей, повинна мати лідерські якості, ні в кого не викликає сумніву.

Треба також зазначити, що цінності лідера входять в компанію, в її культуру і залишаються там навіть після відходу лідера. Він реально впливає на життя багатьох десятків, сотень або навіть тисяч людей тим, що всі вони живуть в системі, яка наповнена ним. Іншими словами, всяка поведінка лідера буде в його компанії. «Їх рішення, дії і приклад задають тон всієї організації», а «головна роль вищого керівництва полягає в тому, щоб управляти цінностями організації» [5].

Таким чином, лідерство стає повноваженням, яке неможливо делегувати. Неможливо делегувати тому, що не можна бути лідером за призначенням, і тому, що лідерство – це, перш за все, відповідальність.

Література

1. Стадник В. В., Йохна М. А. Менеджмент: Навчальний посібник / В. В. Стадник, М. А. Йохна − К.: Академвидав, 2003. - 464 с.

2. Колпаков В. Лидерство – фактор общественного развития. Современное понимание лидерства // Персонал. – 2005. С.66-73.

3. Кибалов А. Лидерство как власть // Менеджмент и менеджер. – 2008. – С.15-20.

4. Кулініч І.О. Психологія управління: навч. посіб. / І.О. Кулініч – К.: Знання, 2008. - 292 с

5. Мескон М.Х. Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. з англ. – М: Дело, 1998. — 704 с.