Науковий керівник: к.е.н., доц. Буднік М. М.
Харківський
торговельно-економічний інститут
Київського
національного торговельно-економічного університету
ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Найважливіша проблема будь-якого
підприємства, що працює в сучасних умовах, це проблема його виживання і
забезпечення безупинного розвитку. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у
створенні й реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути
досягнуті на основі грамотно розробленої й ефективної стратегії розвитку
підприємства яка спрямована на забезпечення стійких
позицій підприємства на ринку.
Метою дослідження є
формування конкурентної стратегії та розробка рекомендацій щодо економічного
обґрунтування обраної конкурентної стратегії торговельного підприємства.
У загальному випадку, на
підприємстві може бути розроблено та реалізовано чотири основних типи
стратегій:
1.
Стратегії
концентрованого зростання – стратегія
посилення позицій на ринку, стратегія розвитку ринку, стратегія розвитку
продукту.
2.
Стратегії
інтегрованого зростання – стратегія
зворотної вертикальної інтеграції, що прямує вперед.
3.
Стратегії
диверсифікаційного зростання – стратегія
центрованої диверсифікації, стратегія горизонтальної диверсифікації.
4.
Стратегії
скорочення – стратегія ліквідації,
стратегія «збору врожаю», стратегія скорочення, стратегія скорочення витрат [1].
Будь-яка
стратегія включає загальні принципи, на основі яких менеджери даної організації
можуть брати взаємопов’язані рішення, покликані забезпечити координоване і
впорядковане досягнення цілей у довгостроковому періоді [2].
Вибір
конкурентної стратегії підприємства відповідно до ринкової ситуації пов’язаний
з оцінюванням її переваг і ризиків, аналізом її відповідності ситуації на
ринку, а також рівня організації виробництва на підприємстві та управління ним.
При виборі базової конкурентної стратегії виходять з того, наскільки вона
спроможна стимулювати адаптацію можливостей підприємства до конкретних ринкових
умов. Базова стратегія конкурентоспроможності є
необхідною для ефективного використання можливостей і сильних сторін діяльності
підприємства з урахуванням його позиції в галузі.
Щоб підвищити конкурентоспроможність
підприємства та збільшити його частку на ринку менеджер з маркетингу повинен
починати не з аналізу виробничих і технологічних можливостей власного
підприємства, а з дослідження ринку, його сегментації.
Більшість підприємств
дотримуються сегментаційної стратегії, тобто концентрують свої зусилля на
одному або декількох сегментах ринку. Дослідження такого виду стратегії дозволяє зробити висновок, що тут є змога висунути деякі
пріоритети та сконцентрувати свої зусилля на найбільш ефективному напрямі (найбільш вагомому
сегменті за законом Парето), уникаючи розосередження коштів.
Успіх підприємства в
конкурентній боротьбі залежить від того, наскільки вірно вибрано сегмент ринку.
Вибір конкурентної стратегії залежить від розміру підприємства, середні
підприємства віддають перевагу одновимірній (максимум двовимірній) сегментації.
Сегментація поєднується зі стратегією диверсифікації, яка відкриває перед
підприємством можливість маневру, найефективнішого використання існуючого
потенціалу.
Конкурентоспроможність
забезпечується за рахунок створення постійно діючої системи вивчення потреб
кінцевих покупців, заходів щодо формування й стимулювання попиту. Будь-яке
підприємство, щоб бути конкурентоспроможним, повинно цілеспрямовано будувати
свої комунікаційні відносини зі споживачами – визначеною цільовою аудиторією.
Конкуренція суб'єктів продажу продукції стає все більше конкуренцією їх
маркетингових комунікаційних систем.
Від вибору аудиторії
залежить вибір форм звернень і засобів їх розповсюдження. На ефективність політики комунікацій впливає багато
чинників як зовнішнього, так і внутрішнього порядку, котрі на різних етапах
розвитку суспільства формують середовище, що в ньому діє підприємницька
структура.
Необхідно
вивчити переваги та вади різних засобів комунікацій. Головним є одне питання –
співвідношення між вартістю маркетингових комунікацій та їхньою ефективністю. При цьому
очевидно, що споживачі виступають пріоритетними, абсолютно вирішальними суб'єктами,
саме від їх практичного ставлення до товарів підприємства та рівня якості
обслуговування персоналом залежить його ринкове становище.
Здійснюється
вибір комунікаторів, які можуть впливати на ефективність комунікаційних
звернень. Саме "ключові комунікатори" впливають на думку аудиторії,
оскільки вони постійно з нею контактують, добре знають її бажання й інтереси.
При формуванні
конкурентної стратегії підприємства враховують масштаби й сфери діяльності,
фінансові можливості, ресурсний потенціал, управлінські погляди та плани
менеджерів і власників.
Запропонована
стратегія сегментації ринку покупців з визначенням відповідного сегменту та
сучасні заходи щодо покращення комунікаційної політики є актуальними для
підприємств роздрібної торгівлі та можуть бути використані в умовах зростання
конкуренції.
Література:
1.
Сысоева
Е. А. Факторы конкурентоспособности предприятия: подходы и составляющие //
Экономические науки. Экономика и управление. – 2010. – № 12 (73). – с. 283-287.
2.
Довгань
Л. Є. Стратегія управління. Навчальний посібник. 2-ге видання. / Л. Є. Довгань . – К. : Центр учбової
літератури. – 2011. – 279 с.