География и геология/9. Экономическая география

К.г.н. Чернова Г. В., ст. Касянчук Ю.В.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, Україна

Глобальні міста та сучасні тенденції їх розвитку

Актуальність дослідження. У сучасному світі при формуванні інформаційного суспільства з удосконаленою соціальною інфраструктурою, активному розвитку технологічного потенціалу, концентрації інформаційних і фінансових потоків у мегаполісах відбувається становлення глобальної економіки. Основними структурними елементами такої економіки є фінансово-економічні центри. Саме тому нині особливий інтерес становлять не регіони чи держави, а міста, що мають глобальне значення не лише у своїй країні або регіоні, а й впливають на планетарну економіку й політику в системі міжнародних відносин. Глобальні міста стоять на чолі ієрархії планетарної фінансово-економічної піраміди, керуючи світовими фінансовими потоками.

Аналіз останніх досліджень. Результати досліджень різних аспектів розвитку глобальних міст широко висвітлені у працях вітчизняних науковців, зокрема: І. Вороніна, Н. Слуки, О. Бойко-Бойчук, О. Гладкого, С. Іщука, М. Животовської, О. Самбурової та інших вчених. Суттєвий доробок в дослідження особливостей міст світового рівня, проблем їхньої конкуренції та класифікації вагомий внесок внесли і такі зарубіжні вчені, як М. Кастельс, С. Сассен, П. Холл, П. Тейлор, М. Хойлер, Р. Волл, І. Гордон, Дж. В. Біверсток, Р. Сміт, Р. Хіл та інші.

Мета статті. Розглянути розвиток міст провідних країн світу, основні фактори впливу процесів глобалізації та інтернаціоналізації людського життя на формування так званих "глобальних міст", проаналізувати класифікації глобальних міст за різними ознаками.

Виклад основного матеріалу. Однією з найважливіших сучасних тенденцій у розвитку міст є їхня глобалізація. Місто – це особливий організм, для якого важливі його місце розташування, внутрішня динаміка і соціальна структура. Слід за розвитком всесвітньої економіки міста втрачають колишню могутність або знаходять щось нове. Сутність цього процесу полягає в концентрації найважливіших економічних, фінансових, політичних функцій у декількох найбільших центрах-містах.

Глобальні міста – це найбільші світові центри, місця концентрації найважливіших економічних, фінансових, політичних функцій, що займають стратегічні місця у світовій економіці. Вони, як правило, концентрують командні функції і сервісні фірми високого рівня, орієнтовані на всесвітні ринки [2].

Уперше термін «глобальне місто» вжито 1991 р. у праці американського економіста і соціолога С. Сассена, на думку автора, глобальні міста – це стратегічні центри концентрації господарської діяльності, управління транскордонними фінансовими потоками та надання високотехнологічних послуг.

М. Кастельс, американський соціолог іспанського походження, визначає глобальне місто як вузол виробництва інформації та управління інформаційними потоками. Таким чином, функції та можливості такого міста виходять за географічні рамки, набувають певної незалежності від політичного керівництва країни. Місто стає лідером у світовій політичній системі порівняно з державою.

Підтримав і конкретизував ідеї Кастельса британський геополітик П. Тейлор, визначаючи глобальні міста як взаємопов’язані центри корпоративних послуг, що використовують усі переваги свого географічного положення та економічні можливості. Інші дослідники глобальних міст так само зауважують їх провідну роль у світових економіко-політичних процесах [2].

Сучасні міста характеризуються постійним зростанням щільності населення, чисельності кваліфікованих кадрів, капіталу, індустріальних та виробничих активів, соціальної та технічної інфраструктури. Разом з цим постійно зростає інтенсивність інформаційних, енергетичних та речовинних обмінів, руху капіталу, транспортних потоків, потоків трудових ресурсів тощо. Завдяки такій концентрації міста стають ключовими точками (центрами) зростання у глобальній економіці. Вони як центри політичних та економічних рішень відіграють роль “промоутерів” національного розвитку.

Класифікації глобальних міст, розроблені вченими, різняться між собою залежно від обраних ними індикаторів ранжирування міст. Разом з цим, вони вважають основним індикатором глобального міста наявність у них штаб-квартир ТНК. Серед такх класифікацій особливий інтерес викликає класифікація П. Холла. Автор поділив усі міста світу за рівнем світового значення на Альфа, Бета, Гамма та Дельта групи [1]. 

Альфа міста (глобальні континентальні “столиці”) - це комунікаційно-сервісні центри світового значення із ареалом “обслуговування” до 20 млн. осіб, зокрема мультимодельні транспортні вузли, комунікаційно-комерційно-сервісні центри глобального впливу, наприклад, Лондон, Париж, Нью-Йорк, Токіо, Чикаго, Франкфурт, Гонконг, Лос-Анджелес, Мілан, Сінгапур.

До Бета міст віднесено міста-шлюзи (субконтинентальні столиці), ареал обслуговування яких досягає від 10 до 20 млн. населення. Це вузли повітряного сполучення, комерційні та сервісні центри субконтинентального значення, наприклад, міста Сан-Франциско, Сідней, Торонто, Цюрих, Брюссель, Мадрид, Мехіко, Сан-Пауло, Москва, Сеул.

Міста групи Гамма є периферійними (регіональними столицями), під ареал обслуговування яких підпадають від 5 млн. населення прилеглих територій. Вони є регіональними центрами комунікацій, сервісу та комерції. Серед таких міст - Амстердам, Бостон, Каракас, Даллас, Дюссельдорф, Женева, Хьюстон, Джакарта, Йоханнесбург, Мельбурн, Осака, Прага, Сантьяго, Тайпей, Вашингтон, Бангкок, Пекін, Рим та інші.

Останню групу становлять Дельта-міста - міста з незначним ареалом обслуговування. Це типові адміністративні центри, постійною тенденцією в яких є підвищення значення, ролі та впливовості у масштабах регіону. Серед таких міст: Окланд, Дублін, Хельсінкі, Люксембург, Нью-Делі, Філадельфія, Ріо-де-Жанейро, Тель-Авів, Відень та інші. Аналіз цієї класифікації свідчить про чіткий зв’язок між рівнем розвитку країни, її впливом на світовий розвиток та кількістю і впливовістю міст світового значення [1].

Справжнє глобальне місто, за Дж. Фрідманом, повинно виділятися цілою низкою ознак, серед яких: наявність відносно великої чисельності населення; місто має бути місцем концентрації штаб - квартир найбільших ТНК і міжнародних економічних і геополітичних організацій; бути світовим фінансовим центром, важливим у світовому масштабі центром обробної промисловості, великим транспортним і комунікаційним вузлом міжнародного значення, а також володіти високорозвиненою сферою ділових послуг.

На основі розроблених критеріїв, Дж. Фрідман запропонував орієнтовний список «світової ієрархії», який складається з тридцяти міст (табл. 1). Виходячи із значущості та ступеня інтеграції у світову економіку, вони поділені на дві групи - первинні та вторинні центри, а за двома типами країн - найбільш індустріально розвинені держави або країни центру і країни напівпериферії (держави, що розвиваються з оформленою ринковою економікою).

Таблиця 1

Ієрархія глобальних міст за Дж. Фрідманом

Розвинені країни		Країни, що розвиваються
Первинні центри	Вторинні центри	Первинні центри	Вторинні центри
Європа		Африка
Лондон	Брюссель	-	Йоханнесбург
Париж	Мілан
Роттердам	Вена
Франкфурт	Мадрид
Цюріх
Північна Америка		Латинська Америка
Нью-Йорк	Торонто	Сан-Паулу	Буенос-Айрес
Чикаго	Майамі		Ріо-де-Жанейро
Лос-Анджелес	Хьюстон		Каракас
	Сан-Франциско		Мехіко
Азіатсько-Тихоокеанський регіон
Токіо	Сідней	Сінгапур	Гонконг
			Тайбей
			Манила
			Бангкок
			Сеул

Переважна більшість так званих первинних центрів закономірно розташована в економічно найбільш розвинених країнах. Причому, якщо ситуація в Північній Америці не викликає сумнівів, то ранжування європейських міст, як зазначає автор, досить ускладнене через їх порівняно скромні розміри і виключно спеціалізовані функції. Як головні первинні центри регіону беззастережно виділяються тільки Лондон і Париж, а класифікація решти міст вимагає проведення більш детальних досліджень. Включення в ієрархію Роттердама Дж. Фрідман аргументує його особливою роллю як головного порту Європи, Франкфурта - на - Майні - як ядра німецької економіки, а Цюріха - як найважливішого фінансового центру світового значення.

Ще більш проблематична класифікація вторинних центрів. Так, наприклад, Відень і Брюссель отримують додаткову перевагу як великі геополітичні центри, а Мілан - як одне з ядер європейської індустрії. У країнах, що розвиваються вторинні центри представлені, в основному, столицями, значимість яких багато в чому визначається потужністю і життєздатністю національних економік [3].

Також слід відмітити значення класифікації світових міст, що розроблена з урахуванням їх ролі та взаємозв'язків у рамках великого сегмента глобального ринку високопрофесійних послуг. В її основі - бальна оцінка функцій міст у сфері чотирьох типів послуг - бухгалтерський облік і аудит, реклама, фінанси і банки, страхування. Залежно від суми набраних балів всі міста розділені на 12 категорій (12 - вища , 1 - нижча ) (табл. 2) [4] .

Таблиця 2

Рейтинг глобальних міст за П. Тейлором

Категорія глобальних міст	Ранг	Міста
Провідні	12	Лондон, Нью-Йорк, Париж, Токіо
	10	Лос-Анджелес, Мілан, Сінгапур, Сянган, Чикаго, Франкфурт-на-Майні
Головні	9	Сан-Франциско, Сідней, Торонто, Цюріх
	8	Брюссель, Мадрид, Мехіко, Сан-Паулу
	7	Москва, Сеул
Другорядні	6	Амстердам, Бостон, Вашингтон, Даллас, Джакарта, Дюссельдорф, Женева, Йоганнесбург, Каракас, Мельбурн, Осака, Прага, Сантьяго, Тайбей, Хьюстон
	5	Бангкок, Варшава, Монреаль, Пекін, Рим, Стокгольм
	4	Атланта, Барселона, Берлин, Будапешт, Буенос-Айрес, Гамбург, Копенгаген, Куала-Лумпур, Манила, Майамі, Міннеаполіс, Мюнхен, Стамбул, Шанхай
Ті, що формуються	3	Афіни, Відень, Дублін, Люксембург, Ліон, Мумбай, Нью-Делі, Ріо-де-Жанейро, Тель-Авів, Філадельфія, Хельсінки
	2	Абу-Дабі, Алмати, Бірмингем, Богота, Братислава, Брісбен, Бухарест, Ванкувер, Гаага, Детройт, Дубай, Каїр, Кельн, Київ, Клівленд, Ліма, Лісабон, Манчестер, Монтевідео, Осло, Роттердам, Сіетл, Хошимін, Штутгарт
	1	Аделаїда, Антверпен, Балтимор, Бангалор, Бразиліа, Генуя, Глазго, Гуанчжоу, Дрезден, Калгарі, Канзас, Кейптаун, Колумбус, Лідс, Лілль, Марсель, Річмонд, Санкт-Петербург, Ташкент, Тегеран, Турін, Утрехт, Ханой, Единбург

У територіальному плані світові міста розподілені нерівномірно, утворюючи три головні зони концентрації: Західноєвропейську, Північноамериканську й Азіатсько-Тихоокеанську [4]. Для інших регіонів світу категорія глобальних міст представлена лише поодинокими центрами: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро і Буенос-Айрес - в Південній Америці, Йоханнесбург - в Африці, Сідней - в Австралії та деякі інші.

Головна особливість Західноєвропейської зони глобальних міст - найдовша історія урбаністичного розвитку, протягом якої відбувалося формування міст - лідерів регіональної та глобальної економіки та їх постійна ротація. В даний час в регіоні особливо висока конкуренція за лідерство між столицями Великої Британії та Франції, які входять у вищу категорію світових міст. При цьому більшість фахівців віддають перевагу Лондону, який як глобальний центр оформився ще в XVIII -XIX ст.

За тривалу історію розвитку в регіоні виникла густа мережа світових міст, для яких часто типова досить вузька спеціалізація. Наприклад, Цюріх виділяється як один з найважливіших фінансових центрів, Роттердам - головний порт Європи. У сукупності вони утворюють свого роду транс’європейський хребет, що простягнувся від Дубліна, через Лондон, Париж, міста долини Рейну, до Мілана і Риму. У 1990-ті рр. починає формуватися другий - східний хребет міст на території Центральної Європи, що складається в основному з столиць країн.

Північноамериканська зона глобальних міст молодша західноєвропейської, але вона є найбільшою і найбільш глибоко втягнутою в систему світового господарства. Її основу складає складна мережа національних центрів США, що розташовані по контуру країни, утворюючи свого роду кільце глобальних центрів. Ключові позиції серед них займають Нью -Йорк, Лос -Анджелес і Чикаго. Багато американських міст мають величезний потенціал і в майбутньому претендують на статус глобальних.

Азіатсько - Тихоокеанська зона глобальних міст (наймолодша за часом утворення ) носить лінійний характер і формується по осі Токіо - Сінгапур. Для неї типова, з одного боку, явно домінуюча роль столиці Японії, а з іншого - численність і висока динаміка зростання другорядних світових міст. Це найбільші центри нових індустріальних країн - Бангкок, Сінгапур, Сеул, Маніла. За останнє десятиліття помітно збільшився ступінь конкурентоспроможності центрів Китаю - Шанхая і Пекіна [4].

Оцінити роль і силу впливу тих чи інших центрів геополітичної системи світу дозволяє аналіз розміщення штаб - квартир різних міжнародних організацій. Останні поділяються на дві категорії - міжнародні міждержавні (міжурядові) організації (ММО) та міжнародні неурядові організації (МНО). Число міжнародних організацій постійно збільшується і вже становить понад 13 тис.

Головні офіси 5873 МНО розташовані в 20 містах, причому 13 міст з цього списка - європейські. У першу десятку центрів входять всі провідні світові міста, але беззаперечним лідером є Брюссель. Тут розташовані штаб - квартири 1392 МНО, це трохи менше, ніж у Лондоні та Парижі, разом узятих, які займають друге і третє місця. Кожне з цих міст традиційно вважається оплотом вільнодумства, є центром національних і міжнародних суспільно - політичних рухів і об'єднань, улюбленим місцем проведення міжнародних з'їздів, конференцій та конгресів. На цьому фоні досить скромні позиції займають Нью -Йорка і Токіо.

У другій десятці геополітичних центрів в якості нових точок зростання виділяються міста країн, що розвиваються - Буенос- Айрес (110 штаб -квартир МНО), Найробі (100) і Мехіко (87).

В цілому географія розміщення ММО і МНО багато в чому збігається. Майже 80 % головних офісів найбільш впливових ММО сконцентровані у світових містах. Серед власне світових міст розміщення головних офісів ММО відрізняється також істотною нерівномірністю. На сім ключових геополітичних центрів - Нью - Йорк, Париж, Лондон, Брюссель, Женеву, Вашингтон і Відень - припадає понад 2/3 головних офісів ММО і 4/5 глобальних і глобально - регіональних об'єднань [3].

Висновки. Отже, можна констатувати збереження основної геостратегічної осі Європа - США, історія якої налічує більше двохсот років, а центри Азіатсько- Тихоокеанського та інших регіонів світу поки залишаються в тіні. Північноамериканський регіон має виражену моноцентричну структуру ( з великим відривом Нью - Йорка), європейський - відрізняється поліцентризмом. Адаптуючись до нових реалій світової економіки місто починає здійснювати нові функції, основними цілями яких є залучення на свою територію більше фірм та забезпечення їх необхідними для діяльності ресурсами. Нова діяльність і функції допомагають місту залишатися невід'ємною частиною економічної системи. Місто стає не тільки світовим фінансовим центром, а й центром світової політики, яке має складний набір функцій і вимушене постійно підтримувати свою конкурентоспроможність.

Література

1. Бойко-Бойчук О.В. Світові тенденції розвитку міст: міжнародний досвід / О.В. Бойко-Бойчук: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://concept.at.ua/_ld/0/38_______.pdf

2. Воронін І.М. Формування глобальних міст як результат впливу процесів глобалізації й інформатизації на систему розселення / І.М. Воронін // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: География. - Том 22 (61), 2009 г. - № 2. - С.167-172.

3. Гладкий О. В., Іщук С.І. Географія міст. Геоурбаністика: Підручник. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2014. - 300 с.

4. Глобальный город: теория и реальность / под ред. Н.А.Слуки. - М.: ООО Аванглион, 2007 - 243 с.