УДК 370.181.

ГОРДІЙ Н. М.

кандидат педагогічних наук, доцент

Глухівський національний педагогічний університет

 імені Олександра Довженка

 

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ

 

         Гордій Н.М. У статті акцентовано на важливості тісного взаємозв’язку сім′ї та дошкільного навчального закладу задля створення для кожної дитини єдиного, дитиноцентричного виховного середовища; виокремлено основні засади їх взаємодії; обґрунтовано ефективні форми та методи їхньої співпраці.

         Ключові слова: дошкільний навчальний заклад, сім′я, педагогізація батьків, взаємодія, співробітництво, партнерство.

        

         Гордей Н.Н.  В статье акцентируется на важности тесной взаимосвязи семьи и дошкольного учебного учреждения для создания каждому ребёнку единой, детоцентричной воспитательной среды; выделяются основные принципы их взаимодействия; обосновываются эффективные формы и методы их сотрудничества.

         Ключевые слова: дошкольное учебное учреждение, семья, педагогизация родителей, взаимодействие, сотрудничество, партнерство.

 

           Hordei N.  The article emphasizes the importance of the close relationship of the family and kindergarten to create one for each childsentrystic educational environment. It also singles out the basic principles of their interaction and substantiates effective forms and methods of their collaboration.

         Key words: pre-school, family, parents′ pedagogisation, interaction, collaboration, partnership.

 

         Ідея взаємозв’язку суспільного й сімейного виховання знайшла своє відображення в низці нормативно-правових документів нашої держави: Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі «Освіта. Україна XXI ст.», Законі України «Про дошкільну освіту», «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні» та Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» та ін.. У них декларуються зміни щодо позиції дошкільного закладу в роботі з сім′єю.

         Так, у Базовій програмі «Я у Світі» зазначено, що модернізація дошкільної освіти не може не торкнутися сучасної сім’ї, лишити родину стороннім спостерігачем змін, що відбуваються у першій її ланці, не обмежувати її інтересів. Відповідно до цього кожен дошкільний начальний заклад не тільки виховує дітей, а й консультує батьків з питань їхнього виховання. Надання батькам допомоги в актуальних виховних питаннях сприяє формуванню взаєморозуміння в родинно-педагогічному колективі, обміну виховним сімейним досвідом. Це необхідно для того, щоб, з одного боку, сформувати у батьків правильне уявлення про свою дитину, об’єктивно оцінити її, а з іншого - допомагає педагогам визначити оптимальні шляхи всебічного розвитку малюка.

         Взаємини батьків і дітей є однією з найбільш актуальних проблем, яка досліджується сучасною психолого-педагогічною наукою. У цьому контексті є оновлення стратегій й тактики взаємодії педагогів із батьками, зміни її векторів та акцентів, розширення спектру життєво важливих проблем, надання їхній співпраці більшої щирості, відвертості, конструктивності.      

            У психолого-педагогічній науці накопичений значний теоретичний матеріал з проблеми батьківсько-дитячих взаємин. Їх вплив на формування дитячої особистості розглядався в працях Ю.Аркіна, О.Вишневського, О.Духновича, Н.Лубенець, А.Макаренка, Я.Мамонтова, С.Русової, К.Ушинського, Я.Чепіги. Теоретичні засади  частково охарактеризовано в працях педагогів і психологів: Б.Ананьєва, І.Беха, Л.Виготського, О.Запорожця, Д.Ельконіна, Г.Костюка, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, В.Сухомлинського. Дослідження проблем сім'ї та сімейного виховання здійснювали Ю.Азаров, Т.Алексєєнко, Л.Артемова, В.Котирло, Т.Маркова, Ю.Приходько, А.Співаковська, М.Стельмахович, О. Сухомлинська.

         Сутність і закономірності взаємодії батьків і дітей у сучасних умовах стали предметом наукових пошуків О.Докукіної, К.Журби, О.Кононко, Т.Кравченко, В.Кузя, С.Ладивір, В.Оржеховської, З.Плохій, Л.Повалій. Ранній досвід взаємодії батьків з дітьми досліджували А.Адлер, Е.Берн, Дж.Боулбі, Д.Віннікот, М.Кляйн, М.Лісіна, А.Фрейд, З.Фрейд, Е.Фромм, К.Хорні та ін. Експериментальний аналіз батьківсько-дитячих взаємин проведений у дослідженнях А.Варги, Ю.Гіппенрейтер, В.Гарбузова, О.Захарова, Е.Ейдеміллера, О.Сидоренко, Е.Юстицкіса. Проблеми спільної роботи дошкільних закладів із сім'єю та педагогічної освіти батьків знайшли висвітлення в дослідженнях: В.Безлюдної, О.Волкова, Д.Дзинтере, Л.Загік, В.Іванової, Т.Кирієнко,  М.Машовець, Т.Маркової, Л.Островської, О.Яницької); зміст і методи педагогічної взаємодії з батьками (О.Долинна, М.Спичак, О.Низковська, Т.Тоцька, Л. Федорович, О.Хромова); умови для спільної роботи і педагогічного колективу ДНЗ у формуванні моральних якостей особистості дитини (Т.Алексєєнко, Л.Божович, В.Постовий, О.Терещенко, Л.Сухарєва, Л.Федорович ); особливості взаємодії з батьками дітей раннього віку (Н.Аксаріна, О.Волкова, Т.Маркова, Л.Свирська ) тощо.

         Останніми роками зростає розуміння батьками переваг виховання дитини в сім′ї, а зниження рівня зайнятості дорослого населення та подовження тривалості відпустки матері по догляду за дитиною до 3 – 6 років створюють для цього сприятливі умови. Проте потенціальні можливості сім′ї не завжди реалізуються. Збіднення змісту спілкування, дефіцит тепла та уважного ставлення одне до одного, поступове зникнення спільних форм корисної діяльності дитини й дорослих породжують несприйнятливі форми самоствердження дитини, конфлікти й серйозні непорозуміння.

         Щоб уникнути в сім′ях непорозумінь, зберегти здоров′я батьків і їхніх дітей, сім′ям обов’язково потрібні педагогічні знання та психологічна допомога. Успішна виховна робота немислима без системи педагогічної освіти, підвищення педагогічної культури батьків, що є невід′ємним складником загальної культури батьків. Під педагогічною культурою батьків розуміється їхня підготовленість, розвиток тих якостей особистості, які відбивають ступінь їхньої зрілості як вихователів і виявляються у процесі сімейного й суспільного виховання дітей [ 1 ].

         Провідним компонентом педагогічної культури батьків є їх педагогічна підготовленість, що характеризується певною сукупністю психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань, а також уміннями й навичками батьків, виробленими історичним досвідом та у процесі сучасної практики виховання дітей. Суттєвим при цьому є й ставлення батьків до виховання, оскільки відповідальне ставлення до батьківських обов’язків, бажання якнайкраще виховати своїх дітей – невід′ємна складова частина педагогічної культури батьків.

         Отже, педагогічна культура – компонент загальної культури людини, в якому знаходить відображення накопичений попередніми поколіннями досвід виховання дітей у сім′ї, що постійно збагачується. Виявляється у ставлення до дитини, в оцінці її поведінки, а також у реальній діяльності і спілкуванні з нею  [3].

         Методологічною основою педагогічної освіти батьків є: народний педагогічний досвід та досягнення вітчизняної та зарубіжної наукової педагогіки з питань родинного виховання. Щоб педагогізація батьків була достатньо ефективною, вона має бути диференційованою. Тобто передбачати якісні відмінності та особливості різних груп сімей, до яких відносяться: соціальні аспекти (особливості сімей за місцем проживанням, соціальний статус у сім′ї); демографічний аспект (урахування віку, освіти батьків та дітей, структури сім′ї); світоглядний (світоглядні позиції, стиль сімейних стосунків, ставлення до суспільства); етнографічний (урахування рівня загальної педагогічної та професійної культури батьків, характер сімейних традицій, культури домашнього побуту) [4].

         Щодо форм співробітництва дошкільного закладу з родинами, то на практиці позитивно зарекомендували себе такі форми як: індивідуальні, групові, колективні. Найпоширеніша форма індивідуальної роботи з родиною – консультації та бесіди. Бесіди як найбільш поширена форма індивідуальної роботи надають змогу зрозуміти окремі вчинки і переживання дітей, допомагають педагогам та батькам ближче познайомитися, тримати один одного в курсі життя дитини. Такі бесіди – перші кроки до добрих, довірливих взаємин між сім′єю та вихователем. Тематика бесід диктується життям дитини вдома та в дошкільному закладі: «Як відбувається фізичний розвиток дитини?», «Чим дитина цікавиться?», «Режим роботи ДНЗ».

         Бесіда з батьками передбачає чітке формулювання мети: що саме вихователь хоче з′ясувати, довідатись, а також продумування способу її досягнення. Вона не може вестися стихійно, отже, потребує ретельної підготовки. Мета підказує тему, а тема моделює хід бесіди. Перші бесіди повинні бути короткими і побудованими на значимому для батьків змісті. Питання, які продумані педагогом заздалегідь, вплітаються в хід бесіди. Одне і те ж питання доцільно ставити в різних формах у декількох бесідах, тоді є впевненість у правдивості одержаного матеріалу і значущості прикінцевих результатів.

         До бесід дуже близькі консультації (групові та індивідуальні), які припускають не тільки обговорення проблеми, але й практичні рекомендації щодо її розв’язання. Проводячи консультації, потрібно намагатись, щоб вони були перспективними і сприяли реальним змінам у родині на краще. Вибір теми потрібно визначати спостерігаючи за дітьми або виходячи із завдань виховання: «Про дитячу агресію», «Дитина у світі прекрасного», «Особистісний розвиток дитини».

         З-поміж індивідуальних форм роботи слід виокремити й відвідування сім′ї дитини. Однак останнім часом ця форма роботи неправомірно втратила своє послідовне використання, що збіднює можливості вихователів, оскільки встановлення особистісного контакту надає змогу об’єктивно з′ясувати педагогічну позицію в сім′ї, ознайомитися з умовами, у яких живе дитина, тактовно допомогти родині зрозуміти та виправити якість помилки або вжити рішучих заходів щодо оздоровлення виховної ситуації в сім ′ї загалом. Плануючи відвідування певної сім′ї, вихователь повинен, передусім, поставити мету: ближче ознайомитись з батьками, краще дізнатись про сім′ю, побачивши її в звичайних, домашніх умовах, перевірити свої припущення і спостереження відносно психологічного клімату, у якому живе дитина. Обов’язково слід попереджувати сім′ю про свої візити, узгодивши з батьками день і місце, час відвідин, зручний для обох сторін.

         Для групової роботи варто об’єднувати родини з подібними проблемами у вихованні дитини: ті, наприклад, де занадто вимогливі, суворі, жорсткі батьки, або родини, де повсякчас виникають конфлікти між дитиною та батьками тощо. Для таких груп родин варто розробити конкретні рекомендації, поради, які допомогли б виправити становище (надання відповідної методичної літератури, побудова конкретної та посильної моделі дій, проведення тренінгів, консультацій, ознайомлення з кращим досвідом інших родин тощо).

         Позитивно зарекомендували себе такі активні форми роботи з батьками як семінари-практикуми та тематичні консультації. Семінари-практикуми, зазвичай, присвячено одній виховній проблемі. Ефективність їх проведення забезпечується активною участю батьків, яких цікавить проблема, що обговорюється. Тематичні консультації можуть бути плановими і неплановими та поділяються на індивідуальні й групові. Вони допомагають, з одного боку, - вихователям краще дізнатися про життя сімей вихованців і надати кваліфіковану допомогу тим, хто негайно її  потребує, а з іншого, - спонукає батьків придивитись до своїх дітей, виявити риси їх характеру, задуматися над тим, які методи та засоби краще застосовувати у їхньому вихованні [6]. Матеріалом для консультацій слугують щоденні спостереження вихователя за поведінкою дітей в дошкільному навчальному закладі, за взаємовідносинами батьків і дітей, бесіди з членами родин вихованців. Під час проведення консультацій важливо, щоб батьки відчували щиру зацікавленість вихователя, впевненість у його доброзичливих намірах та професійній компетентності. За звичай консультації порушують питання корекційних технологій, які можуть бути використаними батьками в домашніх умовах. У процесі проведення таких консультацій розв’язуються конкретні проблеми, які виникають у батьків у різних виховних моментах. Основна мета цих форм роботи – максимально допомогти батькам правильно побачити особливості дитини, її реальні можливості та причини невдач, зорієнтувати їх на більш ефективне використання доступних їм засобів з допомогою педагогів, психологів, лікарів.

         Програма індивідуальних консультацій з батьками передбачає:

1)    ознайомлення з проблемою, яку виокремлюють батьки; її обговорення; виявлення соціальної ситуації розвитку дитини;

2)    обговорення напрямів колекційної роботи і можливостей її реалізації за активної участі батьків;

3)    виявлення стилю батьківського виховання, визначення чинників, які перешкоджають розв’язанню проблеми й обговорення можливого напряму їх корекції;

4)    обговорення комплексу корекційних вправ, які будуть виконуватися з дитиною вдома, а також режиму, дозування часу на їх проведення, стилю взаємодії батьків з дитиною в процесі корекції;

5)    обговорення результатів корекції – динаміки емоційного стану дитини й рівня сформованості функцій, які коректуються; обговорення труднощів реалізації колекційної програми та способів їх подолання;

6)    зворотній зв'язок, який передбачає перенесення нерозв’язаних проблем у процес виховної роботи дошкільного навчального закладу  [2].

         Важливою формою групової роботи з батьками є конференції. Вони мають на меті розширення, поглиблення і закріплення знань про освіту й виховання дітей, можуть бути як науково-практичними, так і теоретичними. Їх доцільно проводити як обмін досвідом із виховання дітей або думками з певної проблеми. Конференції, як і будь-яку зустріч із батьками, слід ретельно готувати та планувати заздалегідь: провести відповідну літературну виставку, вивчити думки дорослих, дітей і видатних науковців. Темою для обговорення можуть бути й нагальні проблеми дошкільного навчального закладу: оформлення і ремонт групи, моральні й естетичні організації святкових ранків тощо.

         Однією з нетрадиційних форм групової роботи є тренінги. Батьківські тренінги – це досить ефективна й активна форма роботи з батьками, які усвідомлюють наявні проблеми родини, прагнуть змінити стиль взаємодії з власною дитиною, розуміють необхідність набуття нових знань і вмінь у її вихованні. Під час тренінгових занять батьки з великим інтересом виконують такі завдання, як (дитячі ігри), (улюблена іграшка), (мій казковий образ).

         Простором для виявлення творчості є така форма групової роботи, як ділові ігри. Вони максимально наближують учасників гри до реальних обставин, формують навички швидкого прийняття педагогічно правильних рішень, умінь вчасно побачити та виправити педагогічну помилку.

         Ділова гра складається з таких компонентів:

-         підготовчий етап, який передбачає визначення мети та завдань гри, організаційні правила, які регламентують хід гри, розподіл ролей;

-         хід гри, який полягає у виконання всіма учасниками гри необхідних правил і дій;

-         підсумок гри, що полягає в аналізі її результатів  [5. с.19].

         Метою проведення ділових ігор є вироблення і закріплення певних навичок, спрямованих на розвиток рефлексивних здібностей батьків, уміння попередити різноманітні конфліктні ситуації, що виникають у процесі виховання дітей.

         Індивідуальні та групові форми роботи підвищують довіру батьків до педагога, його порад, рекомендацій, сприяють налагодженню партнерських взаємин між батьками та вихователями. Членів родини залучають до участі в підготовці та проведенні ранків, тематичних виставок-консультацій, конференцій з обміну досвідом родинного виховання. Ведення журналів запитань та відповідей допомагає встановити тісний зворотний зв'язок. Усі означені форми роботи між членами родин та педагогами покликані активізувати педагогічне навчання, загальна мета якого – підвищити педагогічну і психологічну освіту дорослих, сприяти грамотному застосуванню ним знань у царині сімейного виховання.

         Отже, формування педагогічної культури батьків розпочинається з усвідомлення ними можливостей і потреб особистого внутрішнього вдосконалення. Це постійний процес свідомого саморозвитку дорослих, що потребує використання цілісної педагогічної системи як певної сукупності взаємопов’язаних засобів і методів, необхідних для забезпечення організованого, цілеспрямованого й прогнозованого впливу на формування особистості із заданими якостями. Усі форми педагогічної роботи з батьками, що проводяться в дошкільному навчальному закладі повинні: враховувати право батьків на власну думку, позицію, систему цінностей; інформувати їх не лише про обов’язки, але й про права, якими вони можуть скористатись; позитивно ставитись до виявів батьківської ініціативи і творчості.

 

 

Література

1.                Долинна О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери-однодумці? / О. Долинна, О. Низковська // Дошкільне виховання. – 2007. – №1. – с. 6-8.

2.                Свирська Л. Взаємодія дорослих із дітьми раннього віку / Л. Свирська, Н.Петрова. – К., 2004. – 112 с.

3.                Спичак М. Курс на співпрацю з батьками / М. Спичак // Дошкільне виховання. – 2007. - №3. – С. 14.

4.                 Сухарева Л.С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників / Л.С.Сухарева. – Х.: Основа: Тріада, 2008. – 128 с.

5.                 Терещенко О. Родинні збори в дитячому садку / О.Терещенко // Дошкільне виховання. – 2007. - №2. – С. 18-20.

6.                 Федорович Л. Дидактичні принципи моделювання взаємодії сім′ї, дошкільної установи, школи / Л. Федорович // Рідна школа. – 1999. – №9. – С. 65-68.