Ковчин Н.А., канд. пед. наук,

Інститут педагогіки НАПН України

Методико-психологічні аспекти становлення особистості учнів основної школи в процесі вивчення географії

Головним центром всіх нових трансформаційних зрушень стає учень – суб’єкт навчання, мета якого – здійснення розвитку компетентної та поінформованої особистості. Головним способом реалізації цієї мети є розроблення та впровадження новітніх підручників, що враховують сучасні вікові індивідуальні психологічні та інтелектуальні особливості, потреби, інтереси кожного учня, а також їх пізнавальні можливості.

Отже розвиток освітньої системи України в сучасних умовах інформаційного суспільства вимагає постійного оновлення науково-методичних засад шкільних предметів. Питаннями найближчої перспективи є оновлення змісту і структури географії в основній школі, методика навчання теж потребує удосконалення [1].

Географія як наука за своїм змістом є комплексною та інтегративною, в процесі навчання учнів географії відбувається систематизація знань про Світ, планету Земля, природу та на основі їх формування єдиної наукової географічної картини світу, що сприятиме адаптації особистості кожного учня до трансформуючих глобальних процесів у світі. Географія містить як фізико-географічну, так і соціально-географічну складові. Географія має наукові інструменти прогнозування та моделювання розвитку як глобальних географічних процесів в межах географічної оболонки, так і локальних процесів, явищ.

Шкільна географія є базовим світоглядним навчальним предметом у загальноосвітніх закладах. Системні, цілісні географічні знання, уміння, компетенції учня дають можливість їм вільно орієнтуватись та адаптуватись до складних сучасних глобалізаційних трансформацій та ідентифікуватись у сучасному світі. Нині кардинально змінюється роль учителя, який із ретранслятора певної суми знань стає організатором навчального процесу вивчення географії, пошуковця, консультанта, порадника, носія психологічних знань, який допомагає учням творчо оцінювати та застосовувати набуті географічні знання, самостійно здійснювати рефлексивну діяльність на уроках та в позаурочний час. Учитель сприяє ефективному формуванню цілісної наукової географічної картини світу в учнів, також сприяє самовизначенню, самопізнанню, формуванню власного образу і самореалізації.

Стан сучасної освітньої системи в галузі географії сьогодні має основні прогресивні риси – активне впровадження проблемного навчання, орієнтація на особистісно зорієнтоване навчання, реалізація технологічного підходу в освіті, втілення в практику.

Сучасна географічна освіта потребує системних змін, які мають відповідати трансформаціям у всіх сферах нашого буття, спричинених глобалізаційними процесами світового розвитку. Нова освітня парадигма має враховувати, що глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної, культурної інтеграції й уніфікації. Головними результатами цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технічних процесів, зближення культур різних країн. Цей процес носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя світового суспільства. Водночас відбувається збільшення кількості спільних для багатьох груп держав системних проблем.

Нинішні глобальні системні зміни відбуваються і в географічній оболонці Землі – найбільшому планетарному природному комплексі.

Ефективна адаптація людини у сучасному світі потребує інноваційного системного інтегративного стилю мислення та цілісної, адекватної наукової, географічної картини світу. Вона є похідною від глобального образу світу, який визначає світогляд особистості, як зміст і результат її інтелектуальної і духовної діяльності. Наукові дані сьогодення і сучасні системні уявлення дають змогу стверджувати, що світ – це нескінченна ієрархічна система систем, що перебуває у неперервному розвитку, а системність мислення особистості випливає із системності світу.

У нашій державі підвищення ролі освіти у формуванні позитивних особистісних якостей учнів можливе за умови аксіологічного спрямування навчального процесу. Від змісту і спрямованості навчання географії, як і інших навчальних предметів залежить духовна та морально-психологічна культура учнів.

Визначаючи аксіологічну спрямованість навчально-виховного процесу, слід ураховувати й сучасні реалії, і прогнозовані перспективи суспільства: темпи, характер і спрямованість трансформаційних процесів у всіх сферах. Спираючись на ці чинники, враховуючи розмаїття ціннісних орієнтацій, що можуть застосовуватись у процесі навчання, в географічній освіті необхідно визначити пріоритетні напрями та цінності. В нашій сучасній державі, їх визначення залежить від історичних коренів, тому перспективними є цінності гуманізму, демократизму, самосвідомості, патріотизму, соціальної ініціативи, відповідальності,.

Поряд з рівнем географічної освіти, її характер, спрямованість є чинниками у розв’язанні сучасних проблем розвитку культури, духовності особистості учня, що сприяє подоланню суперечностей процесу глобалізації.

Освіта, наука, формування географічної культури є необхідною умовою життєдіяльності суспільства. Освіта і наука як соціально-духовний феномен справляють необхідний вплив на характер і розвиток всіх компонентів соціоекономічного, культурного і політико-географічного розвитку всіх масштабів – глобального, регіонального, локального.

Здобуття нового – нових знань, досвіду, економічних, культурних досягнень, специфічна налаштованість на інновацію є основною рисою прогресивного розвитку людства. Застосування нових освітніх, наукових, технічних знань, які забезпечують економічний, політичний процес, є інновацією.

Сьогодні виник новий напрям у науці – інноватика з власним методологічним обгрунтуванням. Інноватика сформувалась у відповідь на вимоги часу. У створенні нових галузей знання, спеціальних досліджень, необхідних для вирішення нових завдань.

Усі процеси і явища, що відбуваються у світі, потребують глибокого дослідження. Фундаментальні дослідження в галузі географії – це розроблення гіпотез, концепції, теорії у конкретних сферах наукової діяльності, які є основою для нововведень. Вони спрямовані на здобуття нових наукових знань, виявлення суттєвих закономірностей розвитку природи та суспільства. Їх метою є пізнання об’єктивних законів розвитку Всесвіту, установлення закономірностей процесів, що відбуваються в структурі Земної кулі та її оболонках. Прикладом інноваційного розвитку географії є поява таких наукових галузей як космічне землезнавство, геоекологія, біогеохімія ландшафту та ін.

Теоретичні дослідження є найважливішою складовою нових наукових знань. Наукові теорії дають змогу пізнати існуючі процеси і явища в природі і суспільстві, проаналізувати вплив на них різних чинників. Тільки в систематизованому, узагальненому вигляді процеси і явища, що відбуваються в природі, соціумі, Всесвіті стають складовою наукових знань географії як науки, які шляхом адаптації для сприйняття учнями загальноосвітньої школи з врахуванням вікових особливостей, психічного та інтелектуального розвитку через нові створювані підручники географії стають доступні для засвоєння учнями.

Географічна освіта має оновлюватися, спираючись на результати фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Оновлення шкільної географічної освіти можливе лише за умови врахування і застосування результатів систематизації і обгрунтування фундаментальних досліджень у галузі географії.

Освітня географія, яка має значний інтегративний потенціал, відіграє основну і вирішальну роль в оновленні світогляду людства на глобальному і на особистісному рівнях.

Сучасна шкільна географія – одна з унікальних наук, яка акумулює значні інтегративні можливості. Як навчальний предмет географія у загальноосвітній школі здатна формувати в учнів цілісну наукову картину світу та адекватний їй образ світу. Без формування адекватного образу світу людина не може адаптуватися до навколишнього середовища, світу, а без цього неможливе як біологічне виживання, так і соціальна самореалізація, самоактуалізація, формування образу «Я у світі».

Поняття картини світу як системи найбільш узагальнених уявлень про навколишній світ належить до числа фундаментальних понять, які виражають специфіку людини та її буття, взаємовідносини зі світом, найважливіші умови її існування.

Доцільність формування цілісної наукової картини світу обумовлена тим, що всі природні і соціальні явища можна вивчити і осмислити, розглядаючи їх тільки в цілісності з тими системами і тими явищами, серед яких вони існують, адже Всесвіт, природа, людина як біологічне і соціальне явище, її інтелект є прикладами цілісності та окремими об’єктами філософських досліджень.

У загальноосвітній школі навчання географії має особливу психологічну доцільність, адже зміст географії як навчального предмета і психологічні процеси об’єднує об’єктивно єдиний інтегруючий чинник – це об’єкт пізнання – оточуючий світ, географічна оболонка Землі та її структурні складові, географічні аспекти взаємодії суспільства та природи як єдиної системи, причиново-наслідкові зв’язки і залежності між географічними процесами, явищами, проблемами взаємодії природних і суспільних територіальних систем на рівні світу, регіону, конкретної місцевості.

Як психічне явище, свідомість учня як частина цього об’єкту є теж цілісною, всі процеси природно зінтегровані в ціле у процесі філо – та онтогенезу. Саме тому всі органи сприйняття, всі системи його скоординовані на пізнання оточуючого світу, формування цілісної картини світу, адекватного образу світу, в цьому теж є психологічна і біологічна доцільність – це адаптація до середовища, яка полягає в двоєдиних процесах асиміляції і акомодації. Географічна картина світу, образ світу – це результат інтегративної діяльності свідомості і інтегруючий чинник подальшої життєдіяльності людини і процесу пізнання.

Поступове, системне створення цілісної адекватної наукової картини світу та її складової – географічної картини світу сприяє формуванню стратегії життєдіяльності суспільства в цілому і дає можливість кожній особистості усвідомити сенс власного буття, мету життя, що доводить і підтверджує соціально-психологічну доцільність і закономірність цього процесу [2].

Наукова географічна картина світу, образ світу, що формується в процесі навчання географії, виступає як динамічна цілісна інтелектуальна структура, яка допомагає учневі основної школи визначати і усвідомлювати правильність чи неправильність спрямування своєї життєдіяльності, визначити свою роль у процесі взаємодії з природою, суспільством, середовищем, створеним людиною. Своєрідним індикатором

адекватності образу світу є стан здоров’я людини, рівень душевного комфорту, успішність самореалізації у суспільстві, рівень компетентності, рівень реалізації потреби самоактуалізації. Відповідно сьогодення, правильно сформована адекватна картина світу забезпечує сприятливі умови для самореалізації людини, успішної адаптації у суспільстві в цілому і в колективі, безпечного існування у навколишньому середовищі, серед природи, формування толерантності як якості особистості. Цілісна наукова картина світу виконує дуже важливу функцію в індивідуальній і суспільній свідомості, і від того, якою вона буде, безпосередньо залежить від змісту освіти, в цілому, і географічної – зокрема.

Формування цілісної наукової географічної картини світу в учнів має основною метою не накопичення географічних знань про світ, а створення психологічних, когнітивних, практичних умов для становлення гармонійної особистості учня, що і надає можливість ефективно адаптувати: асимілювати і акомодувати до соціо- і геосередовища, формувати особистісний копінгресурс.

Література:

1. Ковчин Н.А. Психолого-педагогічні основи профільної географічної освіти. / Н.А.Ковчин // Курси за вибором з географії. Зміст і методичні рекомендації. – Х. : Основа, 2011. – Вип. 8 (92). – С. 8–17.

2. Ковчин Н.А. Урахування психологічних особливостей навчання географії в основній школі в розробленні сучасних підручників / Н.А. Ковчин // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць / Ін-т педагогіки НАПН України. – К., 2012. – Вип. 12 – С.427–432.