Филологические науки/ Теоретические и методологические проблемы исследования языка

Гайденко Ю.О.

Національний технічний університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Лексичне значення слова та його компоненти

Сучасний етап розвитку лінгвістичної науки характеризується особливою актуальністю вивчення шляхів відображення явищ об’єктивної дійсності у мові, оскільки саме мова є своєрідним каркасом, базою людської комунікації, що складалася протягом тривалого часу і є характерною та притаманною певній групі людей.

Мовний потенціал реалізується за допомогою одиниць лексичного рівня мови, тобто слів, які входять до словника мови. Ці слова є комунікативно спрямованими, адже використовуються з метою досягнення цілей комунікації.

Особлива увага приділяється лексичному значенню слова і його складовим, так як саме вони мають максимальний вплив на процеси створення і сприйняття мовного повідомлення. Однак багатогранний та комплексний характер мовної комунікації є одним із факторів, що обумовлюють складність структури лексичного значення.

Лексичне значення інтерпретується як реальне, що повідомляє про факт або явище дійсності, є логіко-предметним і поняттєвим значенням, містить індивідуально-лексичне значення, яке може визначатися, уточнюватися за допомогою структурних ознак: твірної основи і словотворчих афіксів [3, c.78-79].

На думку І.В. Арнольд, можливими складовими лексичного значення слова в мовленні є: 1) понятійний зміст, який зазвичай називають предметно-логічним значенням (він входить до першої частини інформації, називає поняття і співвідноситься через поняття з дійсністю, яка становить предмет повідомлення); 2) конотація, куди входять емоційний, експресивний та стилістичний компоненти значення і куди слід зачислити оцінний компонент, хоча він тісніше за інші компоненти пов’язаний з предметно-логічним значенням [c.75].

Слово або висловлювання у процесі комунікації передає інформацію про предмет повідомлення, відношення мовця до предмету повідомлення, а також про ситуації комунікації. Тому лексичне значення слова включає вказівку на:

1) предмет, процес, явище, що позначаються; 2) відношення до предмету, що позначається, з боку мовця; 3) загальний тип комунікативних ситуацій, у яких функціонує певне найменування [9, с. 44].

Відповідно, лексичне значення складається із предметної співвіднесеності, здатності слова використовуватися для позначення предметів і явищ об’єктивної дійсності,тобто із денотативного компонента; із поняттєво-семантичного компонента, який означає поняттєву співвіднесеність імені, його здатності відображати відповідне поняття; із конотативного компонента, який визначається як емоційно-оцінний компонент лексичного значення; із прагматичного, який пов’язаний з вказаними компонентами і надає денотативному змісту додаткову інформацію про учасників і умови комунікації. Прагматичний компонент слова або висловлення розглядається як вивчення мови у реальних ситуаціях спілкування [2, с. 46].

Основним у структурі лексичного значення слова є когнітивний або предметно-логічний компонент, який включає в себе лінгвістичну модель поняття про предмет або явище, що позначається словом. Ця модель є діалектичною єдністю предметної віднесеності слова, іншими словами, денотату – предмету найменування, який є типізованим уявленням про унікальний або серійний предмет як цілісну сутність, і понятійної характеристики денотату, що зазвичай іменується сигніфікатом. Сигніфікований компонент значення імплікує найбільш істотні для певного мовного колективу когнітивні ознаки як ступені пізнання предмету, що відповідають певному рівню розвитку мовного колективу [5, c.5].

Компонентом структури лексичної одиниці, котрий відображає суб’єктивне ставлення мовця або групи їх до певного денотату, а отже формує емоційно-оцінне забарвлення слова та породжує його асоціативну властивість є конотативний компонент.

Конотативний компонент слова особливо важливий у породженні мовлення, оцінки ситуації у дискурсі, виборі слів, які збігаються за денотативним компонентом, але відрізняються за стилістичним забарвленням [4, c.89].

Додаткову по відношенню до предметного змісту інформацію про учасників і умови комунікації виражає прагматичний аспект лексичного значення. Згідно з Н.Г. Іщенко, при вивченні семантики слова прагматичний компонент звертається до комунікативного регістру, тобто виділення формальної, неформальної і нейтральної ситуації комунікації [3, c.79].

Складова прагматичного аспекту лексичного значення пов’язана також зі сферою вживання мови, тобто з різними сферами вживання мови, що обслуговують різні сфери діяльності суспільства. У цьому випадку, прагматичний аспект лексичного значення безпосередньо пов’язаний із функціональним критерієм диференціації словникового складу мови, коли лексичні одиниці обмежені за фаховим/професійним та іншими параметрами.

Отже, лексичне значення позначає здатність слова називати предмети і явища об’єктивної дійсності. Цим пояснюється наявність у лексичному значенні денотативного компонента. Слово також означає поняттєву співвіднесеність імені, його здатності відображати відповідне поняття. За це відповідає поняттєво-семантичний (синтагматичний або власне-семантичний) компонент його лексичного значення. Крім того кожне слово складається із компонента, котрий надає денотативному змісту додаткову інформацію про учасників і умови комунікації (прагматичний компонент слова). І, нарешті, слово може бути носієм емоційно-оцінного значення (конотативного компонента лексичного значення). Таким чином, слово – це складне утворення на комунікативний потенціал котрого впливає безліч факторів: внутрішній стан та емоції мовця, лексичне оточення кожного конкретного слова, сфера його вживання тощо.

Література:

1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка/ И.В. Арнольд. – Л., 1973. –300 с.

2. Беляевская Е.Г. Семантика слова [Текст]: Учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр. яз. ... / Е.Г. Беляевская. – Москва: Высшая школа, 1987. – 126с.

3. Іщенко Н.Г. Прагматичне значення похідних іменників/ Н.Г. Іщенко// Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2012. – № 14 (249). – С.78-84.

4. Стернин Й.А. Проблемы анализа структуры значения слова/ Й.А. Стернин. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун – та, 1979. – 154 с.

5. Таценко Н.В. Семасіологічні параметри порівняння в перекладі/ Н.В. Таценко// Вісник Сумського державного університету: Філологічні трактати. Перекладознавство. – 2010. №1. – С.5-9.