Филологичиские науки. Язык. Речь. Речевая комуникация

Баюрко Н.М

Національний авіаційний університет, Україна

ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Комунікативний процес в інформаційному суспільстві необхідна передумова становлення, розвитку і функціонування всіх соціальних систем, забезпечує зв'язок між людьми та різними спільнотами, налагоджує зв'язок між поколіннями для передачі накопиченого соціального досвіду, організації спільної діяльності, розвитку культури.

Поняття  «комунікація»  як науковий термін походить від лат. communicatio - повідомлення, передача, бесіда, розмова. Відомо, що вивчення проблем комунікації було започатковано ще за часів Платона [3]. В науці різні автори абсолютно по-різному тлумачать зміст цього поняття. Соціологи (П. Сорокін) розуміють під комунікацією взаємодію, тобто передачу соціальної інформації [5]. Психологи (А.Леонтьєв) - процеси обміну продуктами психологічної діяльності, насамперед спілкування [2,3,5]. В загальному баченні комунікацією можемо назвати процес передачі інформації між суб'єктами соціальної сфери суспільства.

Найпоширенішим є визначення терміну «комунікація» як процес обміну інформацією між двома або більше особами. Так, Лук’янець Т. І.[1] вважає, що на практиці застосовують різні моделі комунікацій, опрацьовані відомими вченими Г. Лассуелом, К. Шенноном, В. Вевером, Р. Якобсоном, Т. Ньокомом, Ю. Лотманом, Ф. де Соссюром, Ч. Пірсом, К. Барнлундою, Г. Малецькім, Ф. Денисом, С. Бейкером та ін., а сучасна теорія комунікацій створила та ускладнила існуючі раніше моделі, переходячи від лінійних моделей до нелінійних, а від них - до об’єктивних (спіральних, мозаїчних тощо), але в кожній із них людина є водночас і суб’єктом, і об’єктом комунікацій.

Аналіз публікацій засвідчує, що сформувалося декілька основних підходів до розуміння сутності соціальної комунікації в сучасній науці. Представники кожного з напрямів відстоюють свої позиції і зосереджуються на дослідженні комунікацій саме через своє бачення цього процесу. Проте найбільшого схвалення отримало трактування поняття подане академіком В. В. Різуном, який вважає, що «під соціальними комунікаціями необхідно розуміти таку систему суспільної взаємодії, яка включає визначені шляхи, способи, засоби, принципи встановлення і підтримання контактів на основі професійно-технологічної діяльності, що спрямована на розробку, провадження, організацію, удосконалення, модернізацію відносин у суспільстві, які складаються між різними соціальними інститутами, де, з одного боку, у ролі ініціаторів спілкування найчастіше виступають соціально-комунікаційні інститути, служби, а з іншого - організовані спільноти (соціум, соціальні групи) як повноправні учасники соціальної взаємодії» [5].

На початку ХXI століття соціальна комунікація стала потужним важелем впливу інформаційних технологій на систему міжнародних відносин. Головне її завдання полягає в перебудові інструментальної бази зовнішньої політики найбільших держав, що зумовлює поступовий перехід від силових до дипломатичних і економічних методів ведення справ на світовій арені.

Науково-технічна революція відкрила нові ефективні засоби виробництва, зберігання, тиражування і передачі інформації. Водночас, вона  понизила можливість контролювати якість і зміст новин, які отримує суспільство. Інформаційна прозорість обмежила державне насильство, пом'якшила гостроту суперечностей між країнами, посилила роль демократичних інститутів і незалежної громадської думки в світових справах. Паралельно нові інформаційні технології відкрили додаткові можливості для кримінальної, в тому числі і терористичної діяльності міжнародних масштабів. Епіцентром інформаційного життя став Інтернет, який надав населенню практично необмежений доступ не тільки до політико-економічної інформації, а й до тих даних, які захищені авторським правом і повинні поширюватися на комерційній основі.

Сучасне покоління людей в розвинених країнах володіє набагато більшою кількістю інформації про своїх політиків, ніж їх попередники.  Компрометуючі факти доступні в будь-якому куточку планети.

Доступна для громадськості негативна інформація про політиків вимірює ставлення людей до держави та її представників. На зміну сакрального образу політичних діячів прийшло їх нове комічне сприйняття. Інформаційна прозорість внесла серйозні зміни в поняття інформаційної війни, метою якої є контроль над громадською думкою.

На думку українських дослідників інформаційна війна «передбачає заходи про­па­ган­ди­ст­сь­ко­го впли­ву на сві­до­мість лю­ди­ни в іде­о­ло­гі­ч­ній та емоцій­ній га­лу­зях і є складовою частиною ідеологічної боротьби» [1]. На сьогоднішній день вона ведеться в умовах інформаційної прозорості, за наявності доступу населення до різних джерел інформації. Коли люди мають можливість порівнювати конкуруючі точки зору, на перший план виходять аргументація, мистецтво переконання і публічної полеміки. Така робота вимагає дуже серйозної теоретичної підготовки, хоча на практиці вона не завжди ефективна - при різноманітності думок люди починають сумніватися в будь-який з існуючих версій. Зрештою виникає ситуація інформаційної відносності, при якій жодна з сторін не може схилити на свою користь громадську думку.

Тому в сучасній  інформаційній війні чи не принципове значення набула іміджева або «брендова» індоктринація, сенс якої полягає у впливі на суспільну свідомість еталонними стандартами життя. Дійовими особами стають не політики і політтехнологи, а актори шоу бізнесу, які за популярністю та частотою появи в ЗМІ випереджають багатьох державних діячів. Створений масовою культурою «гламурний», респектабельний образ Заходу заворожує населення країн третього світу, дозволяючи і західному бізнесу, і державам без праці освоювати  й експлуатувати ресурси, що належать людству.

Інтернет комунікації зв'язали мільйони людей, що знаходяться в тисячах кілометрах один від одного. Виник глобальний інформаційний майданчик для обміну думками та знаннями з єдиними правилами для всіх. У цих умовах стало знову актуальним поняття «народної дипломатії», в якій величезну роль відіграють фактори міжособистісного спілкування та культурно психологічної сумісності людей з різних країн.

Інформаційні технології можуть представляти велику небезпеку в руках кримінальних або терористичних угруповань, які використовують Інтернет для пропаганди своїх поглядів і дезінформації світової громадськості. Також велику небезпеку представляє кіберзлочинність, яка полягає у використанні шкідливих програм для виведення з ладу об'єктів економічної інфраструктури, розкраданні секретних відомостей, поширенні неправдивої інформації, порнографії, злому кредитних карт і т. ін.

Таким чином, технічна революція в системі масових комунікацій сприяла вирівнюванню адміністративних можливостей, державних та недержавних суб'єктів; згуртувала держави перед новими небезпеками, пов'язаними із злочинами в сфері інформації. Безумовно, найважливішим наслідком інформаційної революції в області міжнародних відносин, слід назвати підвищення рівня відповідальності держав перед власним народом при реалізації зовнішньополітичного курсу. 

Література:

1.     Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві [електронний ресурс]. – Режим доступу: URL:  http://studentbooks.com.ua/content/view/1028/42/1/0/

2.     Леонтьев А.А. Деятельность. Сознание. Личность. //А.А.Леонтьев Москва, 2005. 352 с.

3.     Лубкович І.М. Інформаційна війна: загроза інформаційній безпеці України [електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http: //www. franko.lviv.ua /faculty/jur/Internet/PART-2_3.htm

4.     Різун В. В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій / В. В. Різун // Світ соціальних комунікацій. – 2011. – Т. 1. – С. 7.

5.     Сорокин П.А. Общедоступный учебник социологии [електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http: //www. gumer. info/bibliotek _Buks /Sociolog /Sorokin/ –  назва з екрана.