Политология/3. Теория политических систем

К.п.н. Карпяк О.М.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

ПОЛІТИЧНА АДАПТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ

Розгляд політико-адаптивного процесу в контексті політологічної наукової системи знань припускає визначення складної і багатоваріантної системи адаптивних взаємостосунків конкретних суб'єктів політики зумовлених низкою чинників, які визначаються як суб'єктивними потребами і інтересами особистості, так і суспільно значущими. Такий підхід до розгляду проблеми дослідження дозволяє розкрити структурно-змістовну наповнюваність і логічну послідовність вибудовування політичних відносин суспільства, розкрити чинники, форми і механізми адаптації різних суб'єктів політичної діяльності, у тому числі й особистості, як одного з основних.

Змістовні сутнісні аспекти визначення проблеми політичної адаптації особи залежать, перш за все, від багатофакторності її проявів. Сучасне політологічне знання має в своєму арсеналі достатню систему визначених чинників, які обумовлюють процес входження особи в багаторівневі політичні зв’язки і відносини суспільства.

завдання полягає у тому, щоб відійти від розгляду політичної адаптації, як явища, і зосередитися на тлумаченні її сутності за допомогою аналізу факторів, що обумовлюють форми її прояву у відносинах особистості з різними суб’єктами політики.

При аналізі проблеми адаптації особистості|особистості| необхідно визначитись в групах факторів|факторів|, що впливають на її адаптивні можливості|спроможності|. Це перш за все,|передусім| суб'єктивні, особистісні та об'єктивні, зовнішні, соціально-політичні чинники|фактори|, що впливають на особистість|особистість|.

Так, до внутрішніх, особистісних факторів|факторів|, що впливають на політико|-адаптивні можливості|спроможності| і здібності особистості|особистості| можна віднести: мотиваційний, оцінно-ціннісний чинники|фактори|; конструктивно-деструктивні особистісні фактори|фактори|, сприяючі встановленню стосунків з|із| суб'єктами політики (держава, політична влада, політичні інститути і та ін.) або ж руйнуючі цю систему стосунків, які виливаються в різного роду конфліктні залежності; віковий чинник|фактор|, який пов’язаний або з|із| орієнтацією на інноваційні політичні цінності (молодь) або ж із|із| стереотипністю і інерційністю мислення, що орієнтується на традиційну систему цінностей, або ж на цінності пострадянського суспільства|товариства| (робітники|робітники|, пенсіонери). Ці фактори|фактори| проявляються|виказують| в загальних|спільних| оцінках, настроях в упевненості в майбутньому, в здатності долати|переборювати| на емоційно-психологічному рівні складнощі соціально-політичного життя, в ставленні до політичних змін,|перерв| що відбуваються|походять| в суспільстві|товаристві|, в можливостях|спроможностях| особистісного впливу на політичне життя.

До зовнішніх соціально-політичних факторів|факторів| слід віднести: існуючий політичний режим в суспільстві|товаристві|; так, за демократичного режиму особистість,|особистість| як і інші суб'єкти політики (суспільно-політичні організації, рухи, засоби масової інформації та ін.) наділяються ширшими правами і свободами в самореалізації і можливостями|спроможностях| активного впливу на політичну життєдіяльність держави. В цьому випадку набуває чинності дія нормативного, політико-правового фактора|фактору| що регламентує і оцінює систему політико--|-адаптивних відносин — особистість|особистість| — суспільство|товариство| — держава. Важливу роль відіграє у політико|-адаптивних процесах в сучасній Україні|робить| просторово-територіальний фактор|фактор|, зокрема регіональний. Як показує політична практика, цей фактор|фактор| може як сприяти політичній ідентифікації особистості|, а відповідно, і її адаптації на загальнодержавному рівні, так і обумовлювати| дезінтеграційні| процеси в суспільстві|товаристві|, які супроводжуються|супроводжуються| неспівпаданням індивідуально-групових потреб і інтересів, що поглиблює|поглиблює| політичну нестабільність в суспільстві|товаристві|, породжує конфронтацію політичних сил, інститутів влади на регіональному і державному рівнях.

Вагомим фактором, впливаючим на соціально-політичні процеси є соціальна політика держави, яка, на сьогоднішній день, ще в недостатній мірі створює умови для повноцінного життя людей. Соціальне розшарування суспільства, походження, приналежність до соціальних верств, і, пов'язаний з ними рівень життя, матеріальний стан обумовлюють поведінку й ставлення особистості до інститутів влади, а, відповідно, сприйняття і підтримку соціально-політичних змін в державі. Вибір особистістю адаптивної стратегії (сприйняття або неприйняття перемін) обумовлює різні типи або форми пристосування — від активної участі в соціально-політичних процесах, з використанням нових засобів самореалізації й самоутвердження, в деяких випадках не санкціонованих державою, до конформізму, або абсентеїзму, коли соціально-політичні цінності втрачають значущість для неї і, як результат — політичне відчуження, недовіра до влади, держави, дезадаптація.

Багатофакторність визначення різноманітних політичних процесів, у тому числі і політико-адаптивних, не є однорідною і однотипною. Це, перш за все, конструктивні, позитивні чинники, що визначають стан і характер спрямованості розвитку політичної соціалізації і адаптації особи. Так, наявність мотиваційного чинника в політиці визначена потребами демократичної держави і політичної системи в тому, щоб адаптація особи до політичних явищ і процесів не мала спонтанного характеру, а випливала, в основному, з суспільно вироблених і суспільно значущих мотиваційних принципів і статутів (безперечно, особа не може не керуватися власними мотивами і не спиратися на них в своїх адаптивних діях) з метою координації взаємодії у відносинах особа — держава — політична система. Мотиваційний чинник є своєрідним регулятором цих відносин, дієвим стимулом у формуванні стійкого адаптивного зв'язку, але тільки у тому випадку, коли мотиви мають позитивний заряд і, коли зовнішні мотиваційні установки на політичну адаптацію особи не розходяться з її внутрішніми принципами і мотивами. Щоб такої розбіжності не відбулося, або вона була б незначною, в дію вводиться ціннісний чинник.

Орієнтація на ціннісний чинник у встановленні взаємоадаптивних відносин особи з державою, політичною системою можлива тільки за наявності в суспільстві достатніх політичних гарантій, прав і свобод у волевиявленнях кожного суб'єкта політики. В першу чергу, це визначатиметься політичним режимом, який є істотним чинником як для процесу загальної соціалізації, так і для політичної соціалізації і адаптації зокрема.

Значний вплив на політичну адаптацію особистості має дія групового чинника. Так, групові інтереси в політиці можуть впливати на адаптивні здібності особистості як позитивним, так і негативним чином, а це, в свою чергу, позначиться на виборі нею політичного об'єкта до адаптації і на напрямі адаптації. Особистість, яка опинилася в системі, наприклад, помилкових і не завжди прогресивних поглядів тієї або іншої соціальної групи, що наслідує свої вузько визначені інтереси у політиці, може вибрати також напрям в адаптації до політичних процесів, який в подальшому приведе її до явно не задовольняючого результату. Тоді неминучі розчарування, поява відчуття недовір'я, скептицизм, заперечення політичного життя в цілому через відмову від участі в ньому, або конфронтація з офіційно існуючою системою цінностей.

Особливо очевидною виявляється дія групового чинника в політиці на різних регіональних рівнях в державі, де політичні інтереси того або іншого регіону тісно переплітаються з економічними, національними, культурними, побутовими та іншими інтересами. За таких умов особистості складно провести виборчу дію у напрямі політичного об'єкта адаптації; нерідко відбувається підміна політичного об'єкта іншими, не менш значущими, об'єктами життєдіяльності (економічними, культурними, соціально-побутовими та ін.)

У системі дії групового і регіонального чинників на політико-адаптивні можливості особистості істотно впливає рольовий чинник, де особа орієнтується не тільки на зовнішні рольові прояви тієї або іншої групи в політиці, але і виконує власну роль.

Аналіз неповного переліку чинників, що позитивно впливають на політичну адаптацію особистості, не дає нам достатнього уявлення про цей складний і багатогранний процес, оскільки на ставлення особистості до політики впливають ще й негативні або деструктивні чинники, які гальмують в сучасних умовах процес політичної соціалізації і адаптації особи.

До першої групи деструктивних чинників можна віднести ставлення особистих інтересів в політиці вище загальнодержавних; нерозуміння особою необхідності політичних змін; нездатність її об'єктивно оцінювати політичну ситуацію; розбіжності між особистістю і політичними групами, державою в оцінці проблемної політичної ситуації та ін.

До другої групи деструктивних, зовнішніх чинників, що негативно впливають на політико-адаптивний процес особистості, відносяться: нестабільність політичної влади; блокування принципу громадянського консенсусу; деформація громадської думки в політиці; недостатність розвитку правової системи з регулювання системи політичних відносин; неузгодженість і неспівпадання індивідуально-групових політичних потреб, інтересів і орієнтацій на міжрегіональному рівні; агресивність адаптивної інформаційної стратегії та ін.

Значну дію на політико-адаптивні можливості особи справляє чинник суперечності в системі влади на загальнодержавному і регіональному рівнях. Дії даного чинника мають фронтальний характер, оскільки суперечності, що виникли у відносинах розподілу влади, породжують комплекс небажаних наслідків не тільки в політиці, але й у різних сферах (економічній, культурній, соціально-побутовій та ін.) життєдіяльності суспільства. Нестабільність і невизначеність розвитку в державній системі управління породжує в особистості стан внутрішнього і зовнішнього дискомфорту, пов'язаного із зміною орієнтирів поведінки в політиці, з певною деформацією політичних цінностей, з невпевненістю в завтрашньому дні, коли особистість змушена поступатися своїми принципами, схилятися до компромісу за несприятливих для неї політичних обставин. Політико-адаптивні дії за таких умов можуть змінюватися в двох, на наш погляд, напрямах: або вони приходять в стан тимчасового згортання (особа докладає мінімальних зусиль до адаптації, знаходиться в очікуванні змін політичної ситуації) або ж вони активізуються (особа, швидко переорієнтовуючись в політичній ситуації, що склалася, починає докладати максимум зусиль щодо вибору нових об'єктів до адаптації і, адаптувавшись до них, прагне набути іншу, вигідну, як вона вважає, для себе рольову політичну значущість).

Чинник нестійкості, нестабільності політичної влади в державі “бумерангом” відбивається на політико-адаптивних можливостях особи. Порушується принцип взаємоадаптації у відносинах влада–особа. Влада, у такому разі не надає ефективної підтримки особистості в її політико-адаптивних бажаннях, коли особа змушена керуватися тільки власними миттєвими потребами та інтересами, які не завжди відповідають потребам і інтересам розвитку демократичної системи відносин. Виникає синдром взаємного недовір'я між суб'єктами політичних відносин, який нерідко може переростати в конфлікт між ними, супроводжуючись при цьому тимчасовою взаємною дезадаптацією.

Отже, проведений нами аналіз факторів, що впливають на ефективність політичної адаптації особистості, і на форми її прояву в політичних явищах і процесах, дозволяє визначитись у сутності політичної адаптації, як процесу взаємооптимізації інтересів і потреб особистості, суспільства і державної влади.