Право / 2.Административное и финансовое право

Безпальча О.О.

студентка юридичного інституту Національного авіаційного університету, м.Київ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПІЛЬГИ НА ДІТЕЙ

Загалом під податковою соціальною пільгою розуміється – сума на яку платник податку має право зменшити свій місячний оподатковуваний дохід, що був отриманий з джерел на території України у вигляді заробітної плати.

З цим терміном має бути знайома кожна людина, що отримує заробітну плату. Адже роботодавець не зобов’язаний повідомляти, що працівник має право на соціальну пільгу. Глобальний сенс податкової соціальної пільги полягає в тому, щоб зменшити оподатковуваний дохід працівника до справляння податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, із застосуванням податкової соціальної пільги сума утриманого із зарплати працівника податку на доходи фізичних осіб буде меншою. Відповідно «на руки» працівник отримає більше грошей, ніж отримав би, якби податкова соціальна пільга не застосовувалася.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів [1].

Слід зазначити, що щорічними держбюджетними законами закладаються основні соціальні показники, на основі яких розраховується величина соціальних гарантій, мінімальна заробітна плата та прожиткові мінімуми. Головні ж критерії податкової соціальної пільги визначає Податковий кодекс України. Зокрема, це: 1) платник податків, який має двох чи більше дітей віком до 18 років (п.169.1.2); 2) одинока мати, батько, вдова, вдівець чи опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років (абз. «а» п. 169.1.3); 3) платник податків, який утримує дитину-інваліда віком до 18 років (абз. «б» п. 169.1.3) [2].

Разом з тим, до вказаних категорій осіб може бути застосована дана пільга у різних розмірах. Так, п. 169.1.2 ПКУ встановлено, що для платника податків, які утримують двох чи більше дітей до 18 років, розмір податкової соціальної пільги становить 100% у розрахунку на кожну дитину. При цьому граничний розмір доходу визначається також в залежності від кількості дітей. Слід зазначити, що у пункті 169.1.2 йде мова про одного з батьків. Тобто, якщо сім’я утримує двох чи більше дітей до 18 років, то на податкову соціальну пільгу на дітей має тільки один з них [2].

Згідно з абзацом другим п.169.2.2 ПКУ податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді зарплати з дня отримання роботодавцем заяви платника податків про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. До того ж на момент звернення працівником за податковою соціальною пільгою вік його дитини (дітей) не повинен досягти 18 повних років. Податкова соціальна пільга надається до кінця року, в якому дитині виповнюється 18 років, а в разі смерті дитини до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає така смерть. Право на податкову соціальну пільгу втрачається в разі позбавлення працівника батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі до установ для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, чи справляється плата за таке утримання, а також якщо дитина стає курсантом на умовах повного утримання, починаючи з податкового місяця, в якому сталася така подія.

Податкова соціальна пільга у розмірі 150%  відповідно до п. 169.1.3 ПКУ застосовується до платників податку на доходи фізичних осіб які є одинокими матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

Відповідно до постанови КМУ від 29.12.2010 №1227 одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом [3].

Однак слід згадати про проблему визнання одинокою матір'ю (батьком) осіб, які розлучені та мають дітей віком до 18 років. Справа в тому, що після розлучення обидва з батьків можуть не перебувати у шлюбі (якщо вони не взяли новий законний шлюб) та обидва мають дитину (дітей) віком до 18 років. Однак право на податкову соціальну пільгу на цій підставі має лише один з батьків, з яким проживає дитина, тобто той, кого дійсно можна вважати одинокою матір'ю (батьком). Власне факт наявності дитини молодше 18 років у розлученого працівника не дає йому права на податкову соціальну пільгу  на підставі абз. «а» п.169.1.3 ПКУ: працівник має довести, що він виховує дитину самостійно. У зв'язку з цим працівник має надати ще документ, який підтверджує спільне проживання з дитиною (утримання дитини). Таким документом може бути довідка ЖЕКу, довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально посвідчений договір між колишнім чоловіком та дружиною про здійснення батьківських прав і виконання обов'язків щодо утримання дитини.

При наданні податкової соціальної пільги на дітей слід пам'ятати, що за загальним правилом працівник має право на податкову соціальну пільгу лише на одній підставі, яка передбачає найбільший розмір.

Отже, аналіз чинного податкового законодавства дозволяє з одного боку, відмітити турботу держави про соціально незахищених громадян, з іншого – наявність правових прогалин, колізій, що слугують підґрунтям для зловживань недобросовісними громадянами та потребують негайного усунення.

Література:

1. Кучерявенко М. П. Податкове право України: Академічний курс : підруч. / М.П. Кучерявенко. – К. : "Правова єдність", 2008.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VIредакції станом на 19.04.2014].

3. Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги : постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1227.