Янушоніс А.В.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Особливості правильного вживання прийменників дітьми дошкільного віку із ЗНМ III рівня

Кількість дітей з порушеннями мовлення щорічно зростає, за даними світової та вітчизняної літератури. У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває проблема пошуку нових шляхів корекційної допомоги даній категорії дітей. Зокрема перед логопедичною та психологічною науками та практикою постає проблема корекції та розвитку мовленнєвих процесів у дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення із затримкою психічного розвитку, адже при даному порушенні спостерігається порушення формування усіх компонентів мовленнєвої системи, в основі якої лежать труднощі засвоєння мовленнєвих одиниць і правил їх функціонування.

Діти із загальним недорозвиненням мовлення потребують комплексної корекційної роботи, адже розвиток лексико – граматичного ладу мовлення є важливою умовою подальшого повноцінного мовленнєвого й загального психічного розвитку. Мова й мовлення виконують провідну функцію у розвитку мислення й мовленнєвого спілкування, в плануванні й організації діяльності дитини, самоорганізації поведінки, у формуванні соціальних зв’язків, саме тому корекція граматичного ладу мовлення є важливим завданням подальшої логопедичної роботи.

Проблема вивчення особливостей граматичного ладу мовлення, а саме - вживання прийменників у мовленні дітьми із загальним недорозвиненням мовлення, досліджувалась у науково-методичній літературі у декількох аспектах. А саме: у лінгвістичному аспекті (В.П. Глухов, О.М. Корнєв, О.О. Леонтьєв, Т.М. Ушакова), у лінгводидактичному аспекті (О.М. Гвоздєв, А.М. Богуш, Н.В. Гаврикш), у логопедичному (Р.Є. Левіна, Н.С. Жукова, Р.І. Лалаєва, О.М. Мастюкова, Т.Б. Філічева) та психологічному (Д.Б. Ельконін, О.М. Шахнарович). Але незважаючи на це, дана тема залишається перспективною для подальшого вивчення. У зв’язку з цим, окремим напрямом логопедичної роботи визначено формування граматичного ладу мовлення.

Метою дослідження було виявлення якісних та кількісних особливостей розуміння вживання прийменників дітьми дошкільного віку із ЗНМ III рівня, та у зв’язку з цим – подальша розробка методичних рекомендацій, щодо оптимізації логопедичної роботи з подолання порушень граматичного ладу мовлення.

Основні напрямки до вирішення методичних завдань щодо засвоєння дітьми прийменників та прийменникових конструкцій були запропоновані Н.С. Жуковою, яка вивчала закономірності засвоєння дітьми прийменників; О.М. Гвоздєвим, який описав засвоєння дітьми частин мови за віковими періодами, виділив послідовність засвоєння прийменників дітьми в онтогенезі.

Граматичний лад мовлення - це система взаємодії слів між собою в словосполученнях і реченнях. Дитина від народження до школи має засвоїти різні види граматичних значень, тобто оволодіти граматичною будовою мови. Це має велике значення для спілкування дитини з однолітками та дорослими, адже лише морфологічно і синтаксично оформлене мовлення може бути зрозумілим для співрозмовника.

Розвиток граматичного ладу мовлення є досить складним процесом, і відбувається поступово. У дошкільному віці дитина оволодіває усією складною системою практичної граматики, яка у подальшому дозволяю дитині перейти до успішнішого осмислення граматичних закономірностей при вивченні рідної мови.

Нами було проведене експериментальне дослідження стосовно особливостей вживання прийменників дітьми дошкільного віку із ЗПР. Для проведення цього дослідження було підібрано діагностичні завдання для дослідження характеристик вживання прийменників дітьми із ЗНМ III рівня з урахуванням типів прийменників, на основі теоретичного матеріалу щодо прийменників у російській мові та методики дослідження прийменниково – відмінникових конструкцій у методиці Р.Лалаєвої та О.Серебрякової.

Дослідження особливостей вживання прийменників дітьми дошкільного віку із ЗНМ III рівня здійснювалося поетапно й поділялось на логічні блоки. Завдання першого блоку були спрямовані переважно на дослідження вживання прийменників дітьми із ЗНМ. Дітям подавались сюжетні малюнки і зображеннями ситуацій, при називанні яких вживаються прийменники. У ході дослідження дітям були задані прості запитання згідно з ситуацією дослідження.

Завдання другого блоку були спрямовані на дослідження розуміння прийменників дітьми із ЗНМ III рівня. Стимульний матеріал складався з різнокольорових карток із зображенням певних ситуацій. Дітям було запропоновано розглянути малюнки й відповісти на поставлені запитання.

Завдання третього блоку були спрямовані на вивчення особливостей вживання прийменників у комунікативній мовленнєвій діяльності дітьми із ЗНМ. Стимульний матеріал складався з сюжетних малюнків з зображенням ситуацій та з іграшкових матеріалів. Дітям були запропоновані завдання з розгляду малюнків, розгляду ситуації з іграшками та допомога у виправленні помилок.

Задля кількісної оцінки результатів дослідження використовувались критерії оцінювання розвитку граматичного ладу мовлення Т. Фотєкової та Т. Ахутіної:

· 3 бали — правильне вживання прийменниково-відмінкової конструкції; у разі помилки – самокорекція;

· 2 — самокорекція або корекція після стимулюючої допомоги; допускається неправильне вживання 1 прийменника при умові правильного вживання закінчення іменника; або неправильне вживання закінчення при умові правильного вживання прийменника;

· 1 — неправильне вживання прийменниково-відмінкової конструкції: відсутність прийменника й невірно вживане закінчення іменника.

· 0 — неправильне вживання прийменників або відмова від відповіді.

Що стосується якісного аналізу, за основу було використано нормативні показники та критерії оцінювання мовленнєвого розвитку (у його граматичній ланці) дітей дошкільного віку, розроблені Соботович Є.Ф. Таким чином, кількісний та якісний аналіз результатів дослідження дав змогу виділити 4 рівня володіння вживанням прийменників: високий, достатній, середній та низький.

Результати виконання діагностичних завдань виявили, що рівень сформованості вживання прийменників у дітей із загальним недорозвиненням мовлення значно нижчий, порівняно з дітьми дошкільного віку з нормальним розвитком.

Більшість учнів з нормальним розвитком мовлення (70%) продемонстрували високий рівень володіння прийменниками у мовленнєвій діяльності. Діти даної групи охоче виконували завдання, проявляли високий рівень самостійності, якщо їм і надавалась стимулююча допомога від експериментатора, то вони її приймали й одразу виправляли свої помилки на правильну відповідь («Исправь ошибки: Собака вышла в будки» - «Собака вышла к будке» - «Подумай еще как можно сказать» - «Собака вышла из будки»).

Достатній рівень сформованості вживання прийменників у мовленні продемонструвало 30% дітей з нормальним мовленнєвим розвитком та 50% дітей із ЗНМ. При цьому у дітей з нормальним мовленнєвим розвитком спостерігались одиничні помилки, які після надання стимулюючої допомоги виправлялися дітьми на правильну відповідь. Стосовно дітей із ЗНМ, то у їх відповідях спостерігалися також помилки у вживанні прийменників та іноді – флективних закінчень. Але після надання стимулюючої допомоги спостерігалося виправлення дітьми своїх помилок («Справ ошибку. Щенок спрятался … крыльцо» - «Щенок спрятался под крыльца» - «Подумай еще, посмотри внимательнее на рисунок» - «Щенок спрятался … крыльцо»). Частішими помилками були замни прийменників (с, со на из, от; между на посередине). Також спостерігалося неправильне вживання деяких закінчень у прийменниково – відмінкових конструкціях («на мосте» - «на мосту»).

Середній рівень сформованості вживання прийменників продемонструвало 40% дітей із ЗНМ, та жодна дитина з нормальним розвитком мовлення. У даному випадку діти успішно виконали половину завдань, але з використанням стимулюючої допомоги. Спостерігалися як заміни прийменників, так і вживання невірних флективних закінчень, які є несумісними з уживаним прийменником («под дерево» - «за деревом», «в крыльцо» - «под крыльцом»).

На низькому рівні із завданням впоралося 10% дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Найбільш характерними помилками були:

1. невідповідність прийменника флективному закінченню слова («из стулы», «на мосте»);

2. пропуск прийменника з правильним вживанням закінчення слова («.. стулки», «.. стола»);

3. пропуск або заміна прийменника з невірним вживанням флективного закінчення («из стулка», «столы», «креслы»).

Таким чином, для більшості дітей дошкільного віку із ЗНМ характерний достатній (50%), середній(40%) та низький(10%) рівні сформованості вживання прийменників.

Отже, рівень розуміння прийменників у дітей із ЗНМ вище, ніж рівень вживання прийменників, що свідчить про більшу розвиненість імпресивного мовлення, ніж експресивного.

Таким чином, до основних помилок дітей із ЗНМ можна віднести:

1) заміни прийменників: ( с,со на из,от; прийменник между вони замінювали на посередині; за замінювали на под, на, або сзади; из-за, из-под, їх діти замінювали на из, от; под замінювався прийменниками за, внизу; перед замінювався на возле.

2) Взагалі не вживали у мовленні такі прийменники як: над, с, со, из-за, из-под, после, перед.

Отже, за результатами виконання діагностичних завдань були визначені певні особливості вживання прийменників дітьми із ЗНМ III рівня :

1. Недостатня усвідомленість вибору прийменників, що проявляється неадекватним їх використанням;

2. Використання обмеженої кількості прийменників, що супроводжується заміною прийменників, або неправильним вживанням флексій;

3. У деяких випадках – недостатня сформованість розуміння та вживання прийменників.

Таким чином, на основі аналізу результатів виконання серії діагностичних завдань, спрямованих на вивчення особливостей вживання прийменників дітьми із ЗНМ, можна зробити висновок про недостатню сформованість вживання прийменників дітьми із загальним недорозвиненням мовлення.

За результатами проведення експериментального дослідження, були виділені кількісні та якісні особливості вживання прийменників даною категорією дітей. Урахування визначених особливостей дозволяє визначити основні напрямки логопедичної роботи з формування лексико-граматичної будови мовлення.

Література

1. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидвктика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник / За ред.. А.М. Богуш. Друге видання, доповнене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. – 704 с. 2. Лалаева Р.И. Формирование правильной разговорной речи у дошкольников / Лалаева Р.И. – Ростов н/Д: «Фенікс», СПб: «Союз», 2004. – 224 с. 3. Жукова Н.С. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников : Кн.. для логопеда / Н.С. Жукова, Е.М. Мастюкова, Т.Б. Филичева. – 2-е узд., перераб. – М.: Просвещение, 1990, - 239 с. 4. Глухов В.П. Основы психолингвистики: учеб. Пособие для студентов вузов. – М.: АСТ: Астрель. 2008, - 351 с.