Городинський С.І.

Буковинський державний медичний університет

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МАЙБУТНІХ РЕАБІЛІТОЛОГІВ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Сучасні демографічні, економічні та суспільно-політичні трансформаційні процеси обумовили докорінну адміністративно-правову перебудову системи медико-соціальної реабілітації, розвиток інноваційних спеціалізованих реабілітаційних закладів, виникнення різновидів корекційно-реабілітаційних служб нового типу – центрів комплексної соціальної реабілітації, центрів раннього втручання, професійної та трудової реабілітації. Саме реабілітація, як один із найбільш важливих напрямів у системі охорони соціального здоров’я, спрямована на профілактику й лікування захворювань, що призводять до тимчасової чи стійкої втрати працездатності, а також на повернення хворих та людей з інвалідністю у суспільство і до суспільно корисної праці.

Сучасні реабілітаційні установи потребують конкурентоспроможного, соціально та професійно мобільного, самостійного, ініціативного, відповідального фахівця, який спроможний активно й творчо будувати свої відносини з людьми, адекватно оцінювати себе як професіонала, готовий до постійного професійного розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Сьогодні фахівців з фізичної реабілітації готують понад двадцять вищих навчальних закладів, переважно підпорядкованих Міністерству освіти і науки України та Державному комітету з питань фізичної культури і спорту. Разом з тим, результати аналізу педагогічної літератури свідчать, що в теорії професійної освіти цілісний підхід до розв'язання проблеми формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації відсутній, незважаючи на вивчення окремих аспектів їх професійної підготовки (Г. М.Бойко, В.О.Кукса, Ю.О.Лянной, О.І.Міхеєнко, В.П.Мурза, В.М.Мухін, М.М.Окса, Л.П.Попов та ін.). Отже, наразі є актуальною проблема вдосконалення змісту, структури, форм і методів професійної підготовки майбутніх фахівців реабілітаційно-оздоровчої сфери, визначення організаційно-педагогічних умов підвищення ефективності формування їх професійної компетентності. Ефективність формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації залежить від конструктивності запропонованої моделі та забезпечення умов її успішної реалізації у навчальному процесі.

Зокрема, розроблено понятійний апарат підготовки фахівців із фізичної реабілітації (О. Вацеба, Г. Верич, Т. Круцевич, В. Мухін, В. Мурза, С. Попов, Є. Приступа), висвітлено загальні питання професійної підготовки майбутніх фахівців із фізичної реабілітації у вищих навчальних закладах (Н. Бєлікова, А. Герцик, Т. Д’яченко, В. Кукса, О. Міхеєнко, Л. Сущенко); конкретизовано окремі аспекти медичної та соціальної реабілітації й реабілітології осіб з обмеженнями життєдіяльності (І. Мисула, Л. Вакуленко, Л. Левицька, В. Лобода, Г. Прилуцька, А. Шевцов, М. Чайковський); проаналізовано особливості відновлення стану здоров’я та втрачених функцій організму людини засобами фізичної реабілітації (І. Башкін, Т. Бойчук, О. Вацеба, А. Вовканич, Т. Д’яченко, Ю. Лянной, О. Марченко, В. Мухін).

Формулювання цілей статті (постановка завдання): є розкриття деяких методичних рекомендацій щодо формування професійної компетентності майбутніх фахівців із фізичної реабілітації.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням здобутих наукових результатів. Зміст роботи зі здійснення заходів фізичної реабілітації студентів організовується залежно від її рівнів та суб'єктів освітнього процесу. Враховуються: напрям педагогічній діяльності (організація виховної, навчальної, навчально-практичної діяльності); етап входження студентів у професію (адаптаційний, початковий, соціально-професійний, самовизначення, випускний); функціональні обов'язки суб'єктів формуючої роботи (керівництво факультету, курсу, НПС, співробітники служби психологічного забезпечення навчального процесу); індивідуальні особливості професійної спрямованості й ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності. Основою для всіх форм роботи і всіх суб'єктів педагогічної діяльності є обговорення суперечностей, які виникають у професійній та повсякденній життєдіяльності кожної людини у зв'язку з явищами соціальної дійсності.

За результатами дослідно-експериментальної роботи були сформульовані такі методичні рекомендації.

1. Керівництву профільної кафедри доцільно посилити увагу до системності і послідовності організації навчально-виховного процесу підготовки майбутніх фахівців із фізичної реабілітації заходів фізичної реабілітації на різних етапах освоєння ними професії; стимулювати розробку спеціальних навчально-методичних матеріалів, що допомагають покращити професійну підготовку студентів на різних етапах входження їх у професію.

2. Науково-педагогічним працівникам доцільно в процесі викладанні дисциплін різних циклів навчального плану підготовки, сприяти розвитку у студентів рефлексії, усвідомлення суперечностей в їх ставленні до здійснення заходів фізичної реабілітації, як у повсякденному житті, так і в майбутній професійній діяльності, що допомагають студентам здійснювати заходи фізичної реабілітації, конструктивно протистояти явищам скептицизму, цинізму як у власній свідомості, так і в найближчому оточенні.

При вивченні навчальних дисциплін у студентів виникає ряд труднощів суб’єктивного та об’єктивного характеру. Суб’єктивні труднощі полягають у тому, що ряд студентів мають недостатній базовий рівень підготовки із загальнотеоретичних дисциплін медико-біологічного профілю. Об’єктивні труднощі визначаються тим, що студенти повинні засвоїти великий обсяг навчального матеріалу з кожної дисципліни, осмислити його шляхом побудови логічних взаємозв’язків, уміти відтворити не тільки теоретичні знання, але й продемонструвати практичні навички. Для їх оцінки необхідно проводити контроль знань. Контроль позитивно впливає на розвиток пам’яті та мислення студентів, звички до систематичної праці, підвищує відповідальність за виконану роботу, сприяє формуванню активної життєвої позиції, розвиває потребу у набутті професійних знань та навичок, тобто формує якості, необхідні висококваліфікованому спеціалісту.

Важливою ланкою в методологічній ієрархії принципів особистісно-орієнтованого навчання є виявлення суб’єктивного досвіду студента. Такий принцип вимагає корекції змісту модуля під фактичні знання студента, розробки додаткових завдань для ліквідації прогалин у знаннях, контроль засвоєної інформації і перехід до наступного модуля. Таким чином, на перше місце висувається педагогічний контроль у всіх його видах.

Спираючись на праці провідних психологів і педагогів, до психолого-педагогічних механізмів засвоєння, реалізації і розвитку професійної компетентності можна віднести: визначення викладачем змісту професійної діяльності і очікуваного результату через систему мікроцілей, що забезпечить організацію процесу професійного навчання мовою навчальної діяльності. В результаті актуалізуються мотиви й ціннісні орієнтації студентів і є змога методично правильно використовувати інформаційні технології; під впливом потреб та актуалізованих мотивів професійної діяльності конструюється ціль здоров’язбережувальних технологій з урахуванням особистих актуальних ціннісних орієнтирів.

При проектування педагогічних процесів формування професійної компетентності слід планувати організацію взаємодії зі студентами і студентів між собою під час навчальних занять, виділяючи приховані потенційні можливості формування всіх компонентів професійної компетентності.

3. Проблемне навчання є одним із ключових методів підвищення якості підготовки студентів із спеціальності «Фізична реабілітація». Воно прищеплює молодим фахівцям дослідницькі навички, вміння самостійно отримувати і аналізувати знання. Його суть полягає в тому, що в процесі навчання створюються проблемні ситуації (ситуаційні задачі), для розв’язання яких необхідна сукупність знань, набутих на різних етапах виконання навчального плану. Роль викладача у проблемному навчанні полягає у планомірній, цілеспрямованій постановці перед студентом проблем, наданні, при необхідності, допомоги у вигляді конкретніших питань, пошук відповіді на які наводить виконавця на вирішення поставленого завдання. Цим проблемне навчання підвищує мотивацію до вивчення предмета. Крім того, студент отримує можливість безпосередньо застосувати отримані впродовж семестру теоретичні знання і закріпити їх під час виробничої практики в умовах лікувально-профілактичних та санаторно-курортних закладів.

4. Доцільно використовувати у навчальному процесі при викладанні дисциплін професійної й практичної підготовки професійний тренінг – форма активного навчання фахівців, призначена для формування комплексної навички конкретного виду ділової поведінки (професійної діяльності і професійного спілкування). Це досягається в ході ігрового імітаційного моделювання до вирішення професійно орієнтованих ситуацій, що безперервно ускладнюються, при педагогічно доцільному поєднанні індивідуальної й групової ігрової діяльності студентів.

Відмінність професійного тренінгу від традиційної форми навчання – у вправах. Якщо в тренінгу фахівець навчається оволодівати соціальною ситуацією, то у вправі – тільки певним способом діяльності. Можна виділити дві групи професійного тренінгу: за видом професійної діяльності фахівців; за формами професійного спілкування.

Викладачам профільної кафедри та кураторам академічних груп доречно проводити організаційно-виховні заходи, які популяризують обрану професію; зустрічі з практиками, в рамках яких розкриваються особливості професійної діяльності з різними категоріями населення.

Важливого значення у формування професійної компетентності майбутнього фахівця є волонтерська діяльність, що передбачає участь студентів або в одноразових заходах, або в тривалих програмах, спрямованих на популяризацію здорового способу життя та надання реабілітаційної, емоційної, побутової допомоги тим, хто її потребує. Такий вид діяльності підвищує внутрішню і соціальну активність студентів, рівень їх інформованості щодо соціальних проблем населення регіону, що впливає на мотиваційну, професійну і систему життєвих цінностей студентів.

Практика волонтерства в реабілітаційних закладах дозволяє підвищити рівень готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, адже саме під час волонтерської діяльності закладається фундамент професійно значущих якостей особистості майбутнього фахівця, його ставлення до професії.

Однією зі складових практичної підготовки майбутніх фахівців із фізичної реабілітації, яка передбачає оволодіння студентами сучасними методами наукових досліджень, формами організації діяльності з надання реабілітаційної допомоги при різних захворюваннях, формування у них на базі одержаних знань професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень, є різні види практики. Тільки використовуючи знання на практиці можна достатньо міцно оволодіти ними, набути уміння використовувати їх у різних професійних ситуаціях, саме на цій основі розвивається творче мислення майбутніх фахівців із фізичної реабілітації, формується творчий підхід до розв’язання професійних завдань. Поряд зі знаннями, набутими в період теоретичного навчання у вищому навчальному закладі, в процесі практики студенти також набувають знання, джерелом яких є їх власна діяльність, тобто емпіричні, практичні знання, що є частиною особистого досвіду.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Професійна підготовка студентів – майбутніх фахівців із фізичної реабілітації має потенційні резерви для більш результативного формування професійної компетентності майбутніх фахівців із фізичної реабілітації. Для використання цих можливостей науково-педагогічним працівникам необхідно дотримуватись методичних рекомендацій, розроблених на основі досілідно-експериментальної роботи.

Наукове дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування професійної компетентності майбутніх фахівців із фізичної реабілітації. Подальшу її розробку доцільно здійснювати за такими напрямками: вдосконалення навчально-методичних комплексів дисциплін відповідно до затвердженого галузевого стандарту підготовки фахівців за напрямом 6.010203 «Здоров’я людини»; порівняльний аналіз досвіду підготовки майбутніх фахівців із фізичної реабілітації у різних країнах світу; дослідження психолого-педагогічних засад підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності в конкретних реабілітаційних установах.

Література

1. Герцик М. С. Організаційно-методичні особливості підготовки фахівців із фізичної реабілітації / М. С. Герцик, A. M. Герцик // Кінезіологія в системі культури : матеріали конф. – Івано-Франківськ : Плай, 2001. – С. 7 – 8 .

2. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 7–8 квітня Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, присвяченої Всесвітньому дню здоров’я, під гаслом: “1000 міст – 1000 жителів. Здоров’я міст – це важливо” // Здоров’я України. – 2010. – № 8 (237). – Квітень.

3. Ніколаєнко С. Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства / С. Ніколаєнко // Освіта України. – 2007. – № 16–17. – 27 листопада.

4. Рудень В. В. Стан системи охорони здоров’я населення у країні з ринковими перетвореннями : проблеми та шляхи вирішення / Рудень В. В., Сидорчук О. М., Гутор Т. Г. // Новости медицины и фармации. – 2007. – № 9. – С. 26–28.

5. Терещенко А. Новости Европейского конгресса по профилактической медицине EuroPREVENT–2010 / Алексей Терещенко // Кардиология. Дайджест. – 2010. – Май.

6. Щепин В. О. Опыт зарубежного здравоохранения : уроки и выводы / В. О. Щепин, Е. А. Тишук // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории и медицины. – 2005. – № 5. – С. 43–50.