Економічні науки,

5.Керування трудовими ресурсами

Литвиненко С.В., аспірант

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Державна система регулювання соціально-трудових відношень

Державна система соціально-трудових відношень є досить складна, вона має 3 рівні погодження і, в першу чергу, вона скоординована на соціально-економічний розвиток людини (див. рис.). Рівень розвитку й балансу інтересів між підприємцями, працівниками і державою - є створення системи соціального партнерства. Зокрема, створення механізму виробітку тристоронніх угод роботодавці - профспілки - держава на Національній тристоронній соціально-економічній раді (НТСЕР). Діяльність даної організаційної структури будується відповідно до Закону України «Про колективні договори й угоди». Указом Президента України «Про національні тристоронні соціально-економічні ради» і постановою Кабінету Міністрів України про затвердження Положень про порядок підготовки і висновку Генеральної угоди й тарифних угод. З метою напрямку скоординованих зусиль на радикальне прискорення людського розвитку, відповідно до цих документів передбачається висновок на державному рівні Генеральної угоди

Генеральні угоди встановлюються між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців і всеукраїнських профспілок і профоб'єднаннями. Погоджуються взаємини для дотримання певних Угодою зобов'язань і домовленостей. В угоді визначаються зобов'язання сторін по сприянню розвитку вітчизняного виробництва, забезпечення зростання доходів працюючих у міру стабілізації економіки, підвищення соціальних гарантій громадянам, забезпеченню продуктивної зайнятості населення, соціальному захисту найбільш уразливих верств населення, зобов’язання щодо охорони праці й здоров'я, умов праці й відпочинку, соціальному захисту й задоволення духовних потреб і ін.

На підставі Ген.угоди полягає Тарифна угода - це договір між представниками сторін переговорів по питанню оплати праці й соціальних гарантій. Державну тарифну угоди узгоджують між органом державного керування Міністерством праці і соціальної політики України, профспілками працівників соціальної сфери України й працівників державних установ України. В угодах визначаються зобов'язання сторін, що регулюють соціально-трудові відносини в сфері організації праці, соціальних гарантій, компенсацій, мінімальних гарантій оплати, пільг, наймання й звільнення працівників.

Функція цих 2 головних документів складається в регулюванні системи трудових відносин на підприємствах при затвердженні колективних договорів. При цьому, головне завдання в регулюванні полягає у формуванні трудових відносин на принципах: врахування інтересів працівників і роботодавців, державний захист їхніх інтересів; визнання правової рівності сторін трудових відносин і виробіток механізму захисту більше слабкої сторони – працівника; гуманістичний характер трудових відносин, визнання пріоритету особистості перед інтересами виробництва; облік особливостей специфічних категорій працівників і характер окремих видів робіт при розробці механізму регулювання трудових відносин; встановлення дійових заходів відповідальності за порушення трудового законодавства; встановлення єдиних умов праці й підвищення заробітної плати для всіх членів профспілки.

Тому, функція держави полягає у регулюванні інтересів партнерів і конфронтуючих сил. Результатом є рівнодіюча, котра служить основою механізму регулювання ринку праці, куди включається й система соціального захисту, і система стимулювання розвитку продуктивних сил. Для подальшого дослідження необхідно проаналізувати заходи Генеральної угоди щодо збільшення оплати праці населенню.