Экономические науки/Математические методы в экономике

 

 

Горбатюк К.В.

Хмельницький національний університет, Україна

Удосконалення концепції нормування витрат та результатів праці

 

 

На даному етапі розвитку української економіки потребують аналізу і подальшого дослідження сучасні тенденції в сфері нормування та оплати праці. Нормування служить основою оплати праці, тому що дозволяє встановити всебічно обґрунтовані норми її витрат. Крім того, нормування праці сприяє виявленню і вико­ристанню резервів зростання продуктивно­сті праці, зниженню собівартості і трудо­місткості виготовлення продукції, стиму­лює підвищення кваліфікації робітників, сприяє удосконаленню оплати праці. Відсутність чи використання необґрунтованих норм трудових затрат неминуче призводить до недоліків в оплаті праці.

Існують три основні концепції нормування праці: живої праці, живої та уречевленої, та концепція нормування витрат та результатів праці. Остання концепція обґрунтована професором Ігумновим Б.М. та отримала подальший розвиток у багатьох працях. У рамках цієї концепції вводиться низка основоположних понять. У роботі [2] викладені основи концепції нормування витрат і результатів праці на базі використання інструментарію стохастичних процесів. У поєднанні із введеною в даній концепції теорією відхилень, а також запропонованими алгоритмами імітаційного моделювання, різними методами обробки статистичних даних і змістовними моделями процесів праці, у рамках цієї концепції пропонуються певні шляхи вирішення низки проблем по удосконаленню нормування праці.

В основу концепції витрат і результатів праці покладено наступні положення [2]:

1) система відхилень, як різниця між передбачуваними і фактичними витратами;

2) створення єдиної нормативної бази з праці з обов'язковим переходом на пряме індивідуальне нормування;

3) розробка економічних нормативів на витрати виробництва в одиницю часу;

4) поєднання зазначених видів нормативів для оцінки витрат і результатів праці робітників.

Теорія відхилень складає основну сутність даної концепції. Встановлення норм та допустимих відхилень для них стає найважливішою мірою якості результатів праці. Саме тому відхилення є остаточною оцінкою ефективності будь-якої виробничої діяльності. А саме, система відхилень для різних характеристик виробів визнана об’єктивною оцінкою результатів праці спеціалістів та робітників. У межах дозволеного допуску на помилку результати праці вважаються задовільними.

Формування відхилень у нормуванні праці відбувається під впливом набору статистичних даних про затрати часу, трудомісткості. В даному випадку виникає дві проблеми: перша пов’язана з отриманням самих статистичних даних, а інша – з їх обробкою.  При чому, просте перенесення математико-статистичних методів, розроблених для інших наук, є некоректним. Виникає необхідність враховування специфіки даної предметної області. Визначення нормативної величини допущеного відхилення від норми праці, норми трудомісткості, запланованого обсягу виробництва, пов’язане з отриманням оцінки центрального значення величини (середньої, моди, медіани та ін.) та оцінки відхилення від центрального значення (дисперсії, стандартного відхилення та ін.). Для розв’язання таких задач найбільш доцільним є використання стійких (робастних) оцінок [3].

Отже, норми часу та чисельності з відхиленнями, а також затрати на виробництво у відповідності з цими нормами, являються саме тією нормативною базою, яку необхідно створювати. Крім того, в умовах ринкових відносин характеристики часу з можливими відхиленнями  стають основою управління якістю продукції. 

Відсутність теорії відхилень дозволяє на практиці підміняти імовірнісні задачі детермінованими, а задачі в умовах невизначеності – імовірнісними. Саме такі підміни і являються основним гальмом наукових досліджень [3].

Введена концепція нормування витрат та результатів праці основана на використанні оцінок норм праці з відхиленнями, так званих «трійок чисел». Ґрунтовний аналіз системи відхилень, створюваної в рамках цієї концепції дозволяє виділити рід недоліків:

-       відсутність формального математичного визначення поняття «трійки чисел», тобто недостатній механізм формалізації і оперування такими поняттями.

-       уявлення про стохастичну природу всієї невизначеності, присутньої у процесах праці не завжди є правомірним.

-       представлення інтервалу невизначеності лише трьома числами дозволяє враховувати лише граничні та центральне значення величин.

-       відсутність зручних процедур обчислень складних за структурою показників, що мають невизначеність у своїх параметрах.

-       відсутність можливості врахування невизначеності нечіткої природи в імовірнісних характеристиках певних трудових процесів (зокрема в обслуговуючому виробництві).

Отже, постає задача удосконалення концепції нормування витрат та результатів праці шляхом усунення зазначених недоліків в існуючій концепції.

Опублікована Лофті Заде у 1965 р. в журналі Information and Control основоположна стаття по нечітких множинах «Fuzzy Sets» викликала могутній резонанс у всьому світі та започаткувала новий науковий напрям. Основна ідея Л.Заде полягала у тому, що реальні людські судження, що спираються на природну мову, не можуть бути описані в рамках традиційних математичних структур. Введення нечітких множин – класів з неточно визначеними межами, які описуються функціями належності – забезпечило основу для розвитку гнучкішого підходу до аналізу суджень і моделювання складних систем, поведінка яких описується скоріше лінгвістичними, ніж числовими змінними.

Наступним кроком розвитку теорії нечітких множин було введення так званих нечітких чисел, які являли собою нечіткі підмножини спеціалізованого виду. З їх введенням виявилось можливим прогнозувати майбутні значення параметрів, які очікувано змінюються у вказаному діапазоні. Також було визначено набір операцій над нечіткими числами.

Останніми роками теорія нечітких множин знаходить все більше застосування в економічних задачах. Нечітко-множинний підхід продовжує завойовувати прихильність практикуючих економістів. Роботи, присвячені використанню  даного підходу, досить часто публікуються у фахових виданнях.

Сьогодні теорія нечітких множин і нечітка логіка одержали справді всесвітнє визнання. Велика заслуга в цьому належить самому Л.Заде, який активно пропагує свої ідеї по всьому світу. 

Таким чином, дослідження можливостей використання теорії нечітких множин у нормуванні праці може стати одним із найперспективніших напрямків розвитку теорії нормування на сучасному етапі.

Аналіз присутньої невизначеності в моделях виробничих систем та методів праці дозволяє зробити висновок про її досить складний характер, який не обмежується лише природою ймовірності. Про це, зокрема, зауважено ще у роботі [2]. Таким чином, виникає нагальна потреба у врахуванні  невизначеності, яка не відносяться до стохастичного типу. А також незаперечним є те, що імовірнісні характеристики випадкових процесів для побудованих стохастичних моделей виробничих процесів не можна визначити чітко (на відміну від нечітких понять). Крім того, часто виникають задачі експертного оцінювання тих самих характеристик в умовах відсутності статистичної інформації, що породжує аналогічну проблему. У роботі [1], запропонований комбінований підхід до опису невизначеностей, а, зокрема, об'єднання можливостей апарату теорії ймовірностей з апаратом теорії нечітких множин. 

З появою та широким розвитком теорії нечітких множин, нечіткої логіки з’явились додаткові можливості представлення невизначеності різної природи. Зокрема, це дозволяє виділити суто нечіткі величини або множини поряд з імовірнісними характеристиками, а також створити їх комбінаторні уявлення у вигляді нечіткої імовірності. Отже, доцільним є введення нового поняття в концепцію нормування витрат та результатів праці – поняття нечіткої норми праці, як нечіткої множини, заданої на множині дійсних чисел, що описує норми праці за допомогою нечіткої величини (нечіткого числа). Таким чином, як нечіткі величини можна визначити нечіткі норми часу, нечіткі норми виробітку, нечіткі норми чисельності, нечіткі норми обслуговування. Крім того, в рамках існуючої концепції стає можливим використання нечітких та нечітко-імовірнісних характеристик процесів, що тривають у виробництві.

Введені поняття не суперечать попереднім постулатам даної концепції, а являються своєрідним її розвитком, удосконаленням. Застосування в описі норм та нормативів з праці нечітких величин на якісно новому рівні формалізує існування певної невизначеності в характеристиках процесів праці.

 

Література:

1.     Мочалов И.А., Петрунин Н.Г., Редькин А.С., Цегельський С.В. Нечеткие вероятностно-статистические методы. Приложение к журналу “Информационные технологии”, №4/2003.

  1. Игумнов Б.Н., Завгородняя Т.П., Барский С.Н. Системы нормирования производственной деятельности, Хмельницкий "Поділля", 1997.
  2. Завгородняя Т.П., Горбатюк Е.В. Экономико-математические модели в нормировании труда (монография): – Хмельницкий, НВП "Евріка" ТОВ, 2001. – 212 с.