Економічні науки / Державне регулювання економіки

К.е.н. Кулаковська Т.А.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Оцінка ефективності держаної інноваційної політики

Конкурентоспроможність національної економіки безпосередньо обумовлюється ефективністю державної політики у сфері управління інноваційними процесами. Лише ті держави, економічний розвиток яких здійснюється на засадах результативного використання інвестицій та інновацій, можуть зайняти гідне місце в глобальному конкурентному середовищі у довгостроковій перспективі. За оцінкою Світового економічного форуму, Україна посідає 77 місце за індексом конкурентоспроможного зростання або перспективної конкурентоспроможності серед 80 країн, щодо яких проводилися відповідні розрахунки.

Проблема розвитку української економіки полягає у відсутності стимулів довгострокового економічного росту на засадах інноваційно-інвестиційної моделі, у непослідовності проведення науково-технологічної та інноваційної політики, її низькій ефективності.

Аналіз законодавчих актів стосовно державної інноваційної політики та інноваційної діяльності суб’єктів господарювння дозволив виявити найбільш вагомі проблеми в сфері інновацій та причини, що їх спричинили.

До основних проблем інноваційного розвитку України можна віднести:

- відсутність стратегії переходу України до інноваційної моделі, і як наслідок відсутність довгострокової стратегії економічного росту;

- недосконалість нормативно-правової бази регулювання інноваційної діяльності, поширення практики ігнорування законодавства;

- неефективність адміністративно-організаційної структури управління науково-технічною та інноваційною діяльністю;

- недостатній рівень фінансового забезпечення реалізації державної науково-технічної та інноваційної політики.

- неефективне використання наявних фінансових та інвестиційних ресурсів для реалізації державної науково-технічної та інноваційної політики.

- повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції, інфраструктури інноваційної діяльності.

Теорія і практика державного впливу на інноваційну діяльність нараховує безліч різних заходів. Проблема полягає в тому, щоб з урахуванням економічної ситуації в країні було б запропоновано суб’єктам господарювання найбільш прийнятні та дієві заходи. Інноваційна модель розвитку економіки може бути реалізована лише у разі розробки і реалізації відповідної економічної політики, найважливішими ланками якої є бюджетна і податкова системи.

Податкова політика має бути спрямована на стимулювання інноваційної активності суб’єктів господарювання, а форми податкового стимулювання мають бути запропоновані відповідно до умов розвитку господарської системи.

Отже, на даному етапі розвитку України для суб’єктів інноваційної діяльності слід запровадити такі податкові механізми стимулювання:

1. З метою забезпечення суб’єктів господарювання достатньою кількістю фінансових ресурсів для здійснення інноваційної діяльності передбачити:

- пільгове оподаткування дивідентів юридичних і фізичних осіб, отриманих від акцій інноваційних організацій;

- запровадити практику використання прискорених методів нарахування амортизації;

- передбачити пільги для банківських структур, які кредитують інноваційні проекти;

- надання податкових пільг для приватних підприємств, які сприяють реалізації державних науково-технічних, інноваційних та інвестиційних програм.

2. З метою зниження податкового пресу запровадити:

- використання інноваційного та дослідницького податкового кредиту суб’єктами інноваційної діяльності;

- надання податкових знижок у вигляді звільнення від оподаткування частини прибутку, що реінвестується у технологічне переозброєння виробництва та в НДДКР.

- пільгове оподаткування прибутку, одержаного в результаті використання патентів, ліцензій, “ноу-хау” та інших нематеріальних активів.

Важаємо, що застосування зазначених форм податкового стимулювання інноваційної активності суб’єктів господарювання забезпечить посилення науково-технічних процесів та сприятимє оновленню виробничого потенціалу країни.

Література:

1. Україна. Президент. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 р. “Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України. Указ

2. Федулова Л.І. Інноваційна економіка. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.

3. Україна. Верховна Рада. Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Постанова № 916-XIV від 13 липня 1999 р.

4. Закон України. Про інноваційну діяльність. Закон № 40- IV від 4 липня 2002 р.