ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ В ЄВРОПУ: ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ПЛАЦДАРМ

Г.М. Партала

Донецький Національній Університет, Україна

Україна має вдале географічне розташування та багаті природні ресурси. Україна є ключовою ланкою на південно-західному фланзі Римленда й фактично контролює основні транспортні коридори між двома цивілізаційними просторами як у широтному, так і в меридіанному напрямках. Це надзвичайно важливе геополітичне положення України може бути ефективно використане (але проте дотепер недостатньо використовується) для реалізації базисних національних інтересів України та її прискореної інтеграції в європейський економічний й політичний простір, а також до структур безпеки. Отже, Україна перебуває на перехресті інтересів різних країн, виступає одночасно частиною і Центрально-Східної, і Південно-Східної Європи; є своєрідним буфером між амбіційною Росією та західним світом; фактично контролює основні транспортні коридори між двома цивілізаційними просторами.

Можна без перебільшення затверджувати, що входження, або, ліпше сказати, повернення України в західну цивілізацію помітно вплине на всю геополітичну структуру миру. Це одностайно визнають провідні західні аналітики. Ще Зб. Бжезинский писав: "Її поява (маючи на увазі незалежну Україну) є однієї із трьох найбільш важливих геополітичних подій ХХ-го століття, оскільки воно ознаменувало кінець імперської Росії". В свою чергу Г. Киссинджер визнавав роль України для США "критично важливої", тому що "...після проголошення реформ Росія продовжує давати підстави для сумнівів у реальній здатності цієї країни і її керівників відмовитися від експансіоністських традицій минулого".

Так, у геополітичному плані Україна може визначитися як “ігрок”, але це ніяк не виключає необхідності підтримки й всебічного розвитку рівноправних взаємовигідних відносин з Європою. Пріоритетні орієнтації України на інтеграцію в ЄС, ЗЕС, політичні структури НАТО й т.ін. повинні супроводжуватися широкою програмою заходів щодо всебічного входження в європейський соціокультурний простір, відкритістю країни не тільки для економічних інвестицій, але й для інвестицій культурних і інформаційних.

Загальновідомо, що на історичну долю українського народу значний вплив завжди мали саме зовнішні міжнародні фактори. Зокрема у ХХ ст. цей вплив (переважно негативний) був особливо відчутним: не випадково, за деякими останніми даними, відповідно до так званого сукупного “рейтингу зовнішньої впливу”, Україна увійшла в першу п’ятірку держав світу, на розвиток яких події всесвітньої історії минулого століття справили визначальний вплив. Наприклад, розв’язання двох складових “українського питання” – об’єднання власних етнічних територій і здобуття державної незалежності, стало можливим у ХХ ст. лише в умовах радикальних змін усієї системи міжнародних відносин, тобто завдяки збігу сприятливих міжнародних обставин.

Слід зазначити, що після здобуття незалежності Україна постійно здійснює пошук свого місця в новому геополітичному просторі. Але, як відомо, геополітичне прагнення українців закріпити свій особливий статус в центрі Європи було виявлено ще під час буремних подій 1917-1920 років; в період «українізації» як відповідь на «автономізацію» України у складі СРСР з 1922 року, обмеження її державного статусу в період радянської розбудови. Значна геополітична активність в Україні спостерігалась під час Першої та Другої світових війн; в умовах опозиційного дисидентського руху 60-70х років і, нарешті, після проголошення незалежності, коли було розпочато розроблення своєї власної стратегії.

На сьогоднішній день географічне розташування залишається вихідним пунктом для визначення зовнішніх пріоритетів держави, а розміри національної території також є одним із критеріїв статусу та могутності. Але для більшості держав питання територіальних володінь останнім часом втрачає свою гостроту. Національні еліти починають усвідомлювати, що набагато важливіше значення у визначенні міжнародних позицій держави, або її міжнародного впливу мають чинники, не пов’язані з територією. Економічний динамізм і його втілення в технологічному поступі постає ключовим критерієм влади національної могутності.

Відмітимо, один з головних постулатів зовнішньополітичного курсу України декларує, що з огляду на своє геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал Україна може і повинна стати впливовою регіональною державою. Здатною відігравати значну роль у забезпеченні політико-економічної стабільності в Європі. Реальність така, що Україна вже є визначеним суб’єктом європейським відносин, і важко говорити про безпеку в Європі, не беручи до уваги роль і місце України в європейському геополітичному просторі.

Адже, геополітика виросла з регіональних до глобальних масштабів і це не знімає, потреби вивчати геополітичного плацдарму України, а навпаки, надає нові передумови для розробки та реалізації власного геополітичного курсу. Україна - насправді життєво важливий фактор формування нової геополітичної структури на території колишнього СРСР. Таким чином, необхідність вивчення геополітичних передумов інтеграції в Європу є важливим завданням, що постало перед українськими науковцями та політиками. Адже саме від правильного розуміння геополітичних підстав залежить трактування актуальності інтеграційних процесів нашої держави та її залучення до європейських інститутів.