Трачук Тетяна Павлівна,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, магістратура,

Зорові ілюзії в одязі.

Моделюючи костюм, художник-модельєр намагається створити таку форму, в якій об‘єм, пропорції підкреслювали б природні переваги статури людини і замасковували її вади. Для виконання цієї важливої й творчої роботи вони вдаються до використання властивостей зорових ілюзій.

Ілюзія – це оманливе сприйняття оком дійсності. У перекладі з латинського «illusio» означає «помилка»

Існує три типи ілюзій: фізичні, фізіологічні та психологічні. У моделюванні одягу застосовують здебільшого фізіологічні та психологічні ілюзії. Ці ілюзії залежать від сприйняття кольору, оцінки відстані, напряму ліній, кутів. За допомогою зорових ілюзій можна зорово збільшити або зменшити об‘єм статури, її зріст, замаскувати вади. Існують ілюзії контрасту і повторення

Ілюзія контрасту – це різке виявлення форм, кольору та ліній одягу. Наприклад, щільно облягаюча сукня на повній статурі ще більше підкреслює її повноту, а лінія талії здається тонкою у спідниці крою «сонце». Чорна сукня у поєднанні з білим коміром або шарфом підкреслює свіжість, охайність, чистоту.

Моделюючи одяг необхідно знати властивості ліній, форм, кольору, які створюють у костюмі бажані або небажані зорові ілюзії. Так, горизонтальні лінії фасону, поперечні лінії кокеток, підрізів, воланів, складок зорово зменшують зріст людини, розширюють стегна. Вертикальні лінії рельєфів, защипів зорово видовжують, збільшують зріст статури, зменшують об‘єм стегон.

Повним жінкам рекомендують одяг з повздовжніми, діагональними лініями, які зменшують їхній об‘єм. Для повних не бажані горизонтальні кокетки, оборки, манжети, кишені, тканина з крупним малюнком, які зорово розширяють стегна і статуру. Повним жінкам невисокого зросту більше пасуватиме сукня невідрізна по лінії талії, з поздовжніми лініями у вигляді планки, застібки зверху донизу, середнього шва спинки.

Якщо жінка має широкі стегна, то їй не варто шити щільнооблягаючий одяг з вузькою спідницею тощо. Для спідниці краще підібрати тканину темних кольорів та щільних структур. Якщо високої тонкої статури пасуватиме широка спідниця і м‘яка верхня частина переду з підкресленою лінією талії. Їй не варто носити сукні, що щільно облягають статуру, вузькі спідниці й рукава. Тонким високим жінкам рекомендують одяг з горизонтальними кокетками, пишними спідницями, оборками, рюшами, пелеринами, з квадратним вирізом горловини або форми «човник ». Гарний ефект зорових ілюзій для таких статур створює застосування контрастних кольорів по горизонталі. Високим жінкам не варто носити надто короткий одяг.

Головні убори і зачіска також впливають на створення зорових ілюзій. Так, високим жінкам пасує взуття на низькому підборі. Повним жінкам необхідно уникати головних уборів маленьких розмірів, взуття з пасочком тощо.

Якщо статура має маленький бюст, то їй пасуватимуть різні кокетки, волани, кишені, клапани по лінії грудей, жабо, банти. Якщо бюст опущений, то краще запропонувати сукню із заниженою лінією талії, що збільшить відстань від лінії грудей до лінії талії.

Для статури з вузькими плечима рекомендують пишні рукави, маленький комірець. Широкі плечі можна зорово звузити за допомогою рукава реглан. У даному випадку не варто носити вузьких спідниць, щільно прилягаючих комірів. Особливе значення має моделювання одягу на сутулі й перегинисті статури. Якщо статура сутула, сукня не повинна щільно облягати спину, а бути напівприталеного або вільного силуету. Сутулим статурам рекомендують пелерину, коміри, що відстають від шиї, баски, зборки по лінії талії, пояси, які ззаду зав‘язуються на бант. Перегинистим статурам пасують сукні вільного силуету, спідниці зі зборками, защипами, складками.

Для статур з широкими стегнами використовують ілюзію контрасту: верхню частину виконують із тканин теплих кольорів, а спідницю, навпаки, холодних тонів.

У такому випадку спідницю моделюють пряму або злегка розширену донизу, а у верхній частині використовують такі деталі, які б відвертали увагу від лінії стегон (банти, жабо, широкі коміри, вставки ).

Якщо стегна вузькі, то пропонують спідниці «кльош » у зборки, складки, великі накладні кишені, розміщені ближче до бокових зрізів. Крім того, для таких статур не варто проектувати рукав «ліхтарик »та занижену лінію плечей.

У випадках, коли нижні кінцівки X- подібної або О- подібної форми, необхідно уникати облягаючи коротких спідниць. Краще пропонувати одяг подовжений, розширений донизу, з воланами, оборками складками по лінії низу.

Якщо статура має такі фізичні вади, як різна ширина або висота плечей, сутулість з однієї сторони, різна величина грудей або стегон, то тоді застосовують асиметричне вирішення сукні, а саме : асиметричні підрізи і драпування, накладні деталі тощо.

Розробляючи композицію костюму, художник – модельєр поряд з вищеназваними видами ілюзій значну увагу приділяє акценту та його розміщенню. Це означає, що кожній композиції намагаються надати акцент кольором, лініями, ритмом деталей і оздобленням, контуром деталей і виробу. Наприклад, розміщення акцентів або виділених світлих деталей на краях статури роблять її більш широкою. Розміщення акцентів використовується й у тому разі, коли необхідно відвернути увагу від вад статури. Всі ці прийоми зорових ілюзій застосовуються у моделюванні одягу для того, щоб надати статурі динамічності, щоб форма і розміри костюма відповідали формі тіла людини, підкреслювали її природну красу і замасковували, згладжували чи відвертали увагу від її вад.