Іноземна мова у технічному університеті як засіб формування інтелектуальних умінь студентів

Олена Щербина

Національний авіаційний університет

Педагогіка професійної освіти має певні особливості, які полягають у сфері цілей і змісту освіти та охоплюють психофізіологічні особливості студентів, їхню соціальну позицію, оскільки студенти, крім набутих у школі знань, умінь та навичок, мають певний життєвий досвід та певні соціальні ролі, що охоплюють їхні громадянські, громадські та родинні права та обов’язки, а також здатність до подальшої самоосвіти, необхідної для майбутньої професійної діяльності, адже, за даними соціологів, зараз близько 80% всіх професій безпосередньо пов’язані з інтелектуальною діяльністю; обсяг продукованої людством інформації подвоюється за кожні 12 місяців; середній період роботи фахівця з вищою освітою між періодами перепідготовки (підвищення кваліфікації) складає 3 роки. Таким чином, проблема формування особистості студента, і особливо його інтелектуальної сфери, становить сьогодні беззаперечний науковий інтерес. Відповідно до цього ми поставили перед собою ряд завдань: 1) проаналізувати психолого-педагогічні засади діяльності студентів на заняттях з професійно орієнтованої іноземної мови; 2) визначити та перевірити шляхи формування інтелектуальних умінь майбутніх інженерів.

На наш погляд, найбільш оптимальним напрямом підвищення ефективності навчання у ВТНЗ повинно стати створення таких психолого-педагогічних умов, за яких студент у навчальному процесі займає активну позицію, стає суб’єктом пізнавальної діяльності. При цьому система потреб і мотивів визначає напрям і рівень активності людини, своєрідність її особистості, бо саме потреби і мотиви змушують людину ставити завдання і зосереджуватись на їхньому розв’язанні. З появою пізнавальної мотивації перебудовуються психічні процеси сприйняття, пам’яті, мислення, що сприяють виконанню діяльності, яка викликала інтерес. Проте, за висновками наших досліджень (згідно з проведеними бесідами з викладачами іноземної мови і студентами 1 – 2 курсів Національного авіаційного університету, Національного університету “КПІ” та відвіданими практичними заняттями з іноземної мови у названих вище університетах) стосовно педагогічної практики у вищій школі, вітчизняна система освіти зараз орієнтується на стимуляцію саме мотивації досягнення, майже не звертаючись до пізнавальних мотивів. Таким чином, пізнавальна діяльність студента зумовлена саме мотивацією досягнення. Стосовно типу мотивації, що керує вивченням іноземної мови у технічних ВНЗ, можна також зробити подібні висновки (згідно з проведеним анкетуванням студентів 1 – 2 курсів у НАУ та “КПІ”). На наш погляд, саме пізнавальна мотивація є тією незамінною складовою навчального процесу, що спонукає студента до виконання пізнавальної діяльності, робить ці дії для нього бажаними. А із збільшенням інтенсивності пізнавальної мотивації значно зростає час, який використовується для пізнавальної діяльності, а така мотивація є невід’ємним елементом проблемної ситуації. Тобто, мотивація виступає більше відображенням умов діяльності, ніж виявленням особистісних рис, і тому для формування у студентів пізнавальної мотивації доцільно використовувати форми і методи активного навчання, які реалізують принцип проблемності у змісті освіти і у спільній діяльності викладача і студентів.

Аналіз відповідей студентів та проведені бесіди показали, що більшості студентів подобається вивчати іноземну мову, проте мотиви були настільки різноманітні, що навести їх в одній таблиці виявилося неможливим, разом з ними було названо і такі: “зараз модно володіти іноземною мовою”, “може знадобитися”, “щоб отримати гарну роботу”, “тому що так треба”, “тому що подобається розуміти пісні та фільми іноземною мовою”. Студенти часто не бачать сенсу вивчати іноземну мову, їм здається, що це відбирає час від підготовки до семінарів, практик, лабораторних робіт зі спеціальності. Лише прагнення своєчасно скласти залік чи іспит з цього предмету примушує відвідувати заняття з іноземної мови і виконувати завдання. Так, 86% студентів зазначили, що їх ставлення до іноземної мови базується на необхідності складати іспит чи залік, 79% студентів нерегулярно готуються до занять, мотивуючи це нестачею часу. Крім того, викладачі іноземної мови ВТНЗ (були опитані особи з різним стажем викладацької роботи (від 3 до 20 років), які обіймають різні посади, у ході бесід зауважили, що більшість вступників до технічних ВНЗ мають несистематизовані знання з іноземної мови.

З огляду на аналіз навчальних та робочих програм з іноземної мови у технічних ВНЗ можна констатувати, що вміння читати літературу з фаху є таким, на формування якого спрямовується мало не весь час, відведений на цю навчальну дисципліну у технічних ВНЗ. На жаль, у програмax відсутня ситуативно-рольова та комунікативна спрямованість навчання.

Для роботи з літературою зі спеціальності іноземною мовою, обробки текстів та ефективного вилучення з них інформації повинні бути розвинуті та доведені до автоматизму у студентів такі навчальні уміння, як, наприклад: а) уміння знаходити значення іншомовного слова у словнику, що включає в себе уміння орієнтуватися у різних загальних та спеціальних словниках, а також уміння відновлювати початкову форму слова, знаходити її та вибирати основне значення з опорою на контекст. Крім того, необхідно встановлювати образні, зорові, слухові та морфологічні асоціації з уже наявними у пам’яті словесними формами та уміння завчити нові словоформи, спираючись на мнемотехнічні прийоми заучування, асоціації, попередні знання; б) уміння розпізнавати граматичні явища в тексті, визначати їхню функцію, трансформувати одну граматичну конструкцію в іншу; в) уміння розуміти загальну ідею тексту, спираючись на назву, ключові слова, вихоплені поглядом з тексту, що передбачає володіння технікою зрілого читання про себе й технікою ознайомчого та оглядового читання; г) уміння складати план тексту, передавати його зміст за планом; д) уміння складати конспект, тези, анотацію, реферат, бібліографічний список.

Названі вміння можуть бути застосовані у подальшій професійній діяльності, зробити саморозвиток і самоосвіту майбутнього фахівця більш ефективними. Для досягнення достатнього рівня розвитку даних умінь одним із головних чинників є розуміння студентом своїх дій.

Базуючись на положенні про ефективність формування інтелектуальних умінь студентів у навчальному процесі за участю мотиваційної й емоційної сфер особистості, а також на підході до формування і розвитку здібностей та умінь людини в діяльності, враховуючи особливості формування інтелектуальних умінь у студентів, ми визначаємо такі педагогічні умови:

· створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху на заняттях, що моделюють елементи майбутньої професійної діяльності;

· використання особистісного підходу у формулюванні завдань;

· складання диференційованих за рівнем складності завдань у залежності від індивідуального рівня підготовки студентів;

· застосування системи спеціальних вправ для самостійної роботи студентів з довідковою літературою; завдання на побудову висловлювання та на оцінку власного висловлювання або відповіді товариша; завдання на аналіз термінів; завдання на реферування та редагування тексту, знаходження ключових словосполучень, речень, самостійне узагальнення відомостей в кінці вивчення теми у вигляді доповідей чи повідомлень.

У цілому вплив на інтелектуальну, мотиваційну та емоційну сфери засобами іноземної мови являє собою поєднання навчального матеріалу, що використовується, з різними педагогічними засобами (вправи, бесіди, ігри, прослуховування та ін.). У залежності від привабливості навчального матеріалу за змістом, формою подачі (що забезпечує вплив на мотиваційну та емоційну сфери) викладач обирає спосіб впливу на інтелектуальну сферу. Так, робота з термінами певної групи (“Airport design”, “Passengers transportation: ticketing”, “Modern computers”, “Our University”, “Managing and the manager’s job” та інші теми, пов’язані з майбутньою спеціальністю студента, що вивчаються в технічних ВНЗ) може відбуватися по-різному: на етапі аудіювання слід попередити, по можливості, труднощі, що їх викликає наявність незнайомої спеціальної лексики, перетворити засвоєння термінів на змагання-гру, що сприятиме поліпшенню психологічного клімату на занятті, зацікавленості студентів в успішному виконанні завдання завдяки духу змагання, активізації мисленнєвих дій, необхідних для роботи з такими завданнями (вони за характером повинні бути інтелектуальними: завдання на аналіз, порівняння, класифікацію, узагальнення та ін.).

Безпосередні механізми включення у навчальний процес емоційної сфери особистості відповідно до цілей формування інтелектуальної сфери майбутнього інженера потребують подальшого дослідження. Створення методики формування інтелектуальних умінь на матеріалі інших навчальних дисциплін на основі взаємозв’язку всіх психічних сфер особистості та відповідне структурування навчального матеріалу залишається відкритим питанням.