Пастернак А.В., Скляр Т.В., Крисенко О.В., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім.О.Гончара

ЧАСТОТА ВИЯВЛЕННЯ ГЕРПЕСВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ

Ключові слова: герпесвіруси, імуноферментний аналіз, імуноглобуліни(Ig), урогенітальний тракт жінок, мікрофлора.

Герпесвірусні інфекції в даний час – найпоширеніші і мало контрольовані. Це захворювання ссавців, земноводних, риб, птахів, що викликаються вірусами сімейства Herpesviridae, які розрізняються різноманіттям клінічних проявів, як правило, хронічним перебігом, а також різними шляхами передачі збудників інфекції.

Дисемінація герпесвірусів в організмі людини відбувається різними шляхами: від клітини інфікованої до неінфікованих клітин, гематогенно, транслімфатично і трансневрально (трансаксально) [3-5]. Зараження плода в інфікованому організмі матері може здійснюватися, крім гематогенного шляху, також трансплацентарно і трансоваріально («висхідна інфекція»).

Для виявлення герпесвірусів застосовували метод ІФА з метою визначення Ig G проти вірусу герпесу в плазмі крові жінок. Метод ІФА характеризується високою чутливістю, швидкістю одержання результатів, масовістю досліджень. Завдяки простоті, специфічності та високої чутливості, метод ІФА дуже зручний для скринінгу великої кількості зразків малого об’єму.[1,7] Перевагою ІФА є його безпека (так-як використовується інактивований вірус) та зручність у роботі (автоматизація проміжних стадій реакції та відсутність необхідності роботи з культурою клітин), а також широким розповсюдженням приладів – спектрофотометрів, за допомогою яких можна за лічені секунди виміряти поглинання світла у 96 лунках мікропляшки із оптично прозорого полістиролу, що дозволяє значно збільшити кількість аналізів, що проводяться та спростити методичну процедуру виконання ІФА [2,6,8 ]. Ці переваги особливо важливі при епідеміологічних обстеженнях, масовій діагностиці інфекційних захворювань, а також для контролю ефективності вакцинації.

Було проаналізовано 26 зразків плазми крові жінок репродуктивного віку. Серед 26 зразків, у 4-х не були виявлені герпесвірусні інфекції, у 9(34,6%) був виявлений цитомегаловірус, у 7(26,9%) – виявлено вірус простого герпесу 1 типу, у 5(19,2%) – виявлено вірус простого герпесу 2 типу, у 1(3,84%) – вірус герпесу людини 6 типу(рис.1). У деяких зразках спостерігалося порушення нормальної мікрофлори урогенітального тракту та виділені бактерії роду Staphylococcus.

Рис.1 Частота виявлення ЦМВ, ВПГ-1, ВПГ-2 та ВЛГ-6 у жінок

Також був проведений аналіз розповсюдження герпесвірусів серед жінок різних вікових категорій. За сучасними оцінками, інфікованість вірусом герпесу наближається до 100%, що підтверджується сероепідеміологічними дослідженнями. Герпес частіше створює комплекс медичних, соціальних, психологічних і косметичних проблем. Відмічається тенденція до зростання латентних форм герметичної інфекції осіб, що ведуть безладне сексуальне життя. Різко зросла кількість хворих на рецидивуючу статеву герпесвірусну інфекцію.

Дані про аналіз розповсюдження герпесвірусів серед жінок різних вікових категорій представлені в табл.1.

Таблиця 1

Виявлення герпесвірусів серед жінок різних вікових категорій

Вікові групи	Кількість проведених аналізів	Кількість серопозитивних зразків	Відносна кількість серопозитивних зразків, %
20-25	8	7	87,5
26-30	6	6	100
31-35	3	3	100
36-40	5	4	80
41-45	4	2	50

На рис.2 представлений графік, який відображає поширення герпесвірусів серед представників жінок репродуктивного віку у різних вікових групах.

.

Рис.2 виявлення герпесвірусів у жінок різних вікових груп

В результаті проведеного аналізу на виявлення герпесвірусів у жінок різних вікових груп виявилося, що найбільше число інфікованих становить 7ч. і відноситься до вікової групи 20-25 р. (рис.2). Найменша кількість інфікованих була у пацієнтів групи 41-45р – 2ч.

Література:

1. Гранитов В.М. Герпесвирусная инфекция / В.М. Гранитов. – М.: Медицинская книга, 2001. – 45-46 с.

2. Грищенко В. І. Гінекологія / В. І. Грищенко, М. О. Щербина. – К. : Медицина, 2007. – 338 с. 

3. Масюкова С.А. Генитальный герпес: современные проблемы и пути их решения / С.А. Масюкова, Аковбян В.А. // Клиническая микробиология и антимикробная терапия, 2003. - №1(5). – с. 4-8.

4. Меньшиков В. В. Методики клинических лабораторных исследований. – М. : Лабора, 2009. –Т. 3. – 880 с.

5. Молочков В.А. Генитальный герпес: клиника, диагностика, лечение и профилактика / В.А. Молочков, Т.Б. Семенова – М., 2005. – с 167.

6. Савельева Г. М. Гинекология / Г. М. Савельева, В. Г.Бреусенкоотар.– М-. :Гэ медиа, 2008.–432 с.

7. Konda KA, Klauser JD. Epidemiology of Herpes simplex virus type 2 infection in low-incomeurban populations in coastal Pery / KA Konda, JD. Klauser // Sex Transm Dis – 2005. – Vol.9 – P.534-541.

8. Malkin J-E. Epidemiology of Herpes simplex virus infection in developed countries / J-E. Malkin // Herpes J IHFM – 2004. – Vol. 11. – P. 22-23.