Загальна характеристика пробіотичних препаратів

Т. В. Скляр, О.С. Воронкова, О.В. Крисенко, А. І. Вінніков

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Загальна характеристика пробіотичних препаратів

Різними дослідженнями показано значну роль для здоров’я людини представників корисної мікрофлори кишечника, що входять до складу пробіотиків, біологічноактивних добавок і продуктів функціонального харчування. Використання живих культур мікроорганізмів – представників нормальної мікрофлори у складі пробіотичних препаратів для профілактики та лікування дисбактеріозів різної етіології є новим і перспективним напрямком у медицині [1; 2].

При конструюванні пробіотичних препаратів повинні відбиратися штами мікроорганізмів, що відповідають визначеним вимогам. Вони зводяться до наступного: безпека штамів, призначених для введення їх до складу пробіотиків, наявність антагоністичних властивостей до патогенної та умовно-патогенної мікрофлори, стійкість до літичних ферментів слини (лізоцим), травних ферментів (пепсин, ліпаза) і до жовчі; стійкість до дії кислоти шлункового соку; адгезивна активність і колонізаційна резистентність; стійкість до антибіотиків; вища порівняно з коменсальною мікрофлорою питома швидкість росту пробіотичних культур, що дозволяє їм швидше освоїти живильний субстрат, а отже, збільшити продуктивність клітин пробіотичних штамів; штам повинен бути технологічним при виробництві (стабільним при культивуванні та інших стадіях технологічного процесу); імуномодуляторна та імуногенна дія пробіотика [3].

Існують різні форми випуску пробіотиків, способи та схеми їх застосування.

Більшість пробіотиків призначена для лікування та профілактики дисбактеріозів шлунково-кишкового тракту. У нашій країні широко використовується препарат Лактобактерин, створений на початку 1970-х років на основі лактобактерій виду плантарум (plantarum). Застосовується при гострих кишкових інфекціях, а також для санації статевих шляхів.

Ацилакт застосовується при запальних захворюваннях слизової порожнини рота, а також при дисбактеріозах кишечника та піхви. Являє собою суміш живих високоантагоністичних ацидофільних лактобактерій.

Колібактерин – найперший вітчизняний бактеріальний препарат. Він містить

антагоністично активний штам непатогенної кишкової палички М-17, застосовується в основному при хронічних захворюваннях товстої кишки у людей похилого віку [4].

Одним із перших бацилярних пробіотиків, що з’явилися на фармацевтичному

ринку, є Бактисубтил. В основі препарату штам В. сеreus 5832. Призначається при діареях різної етіології, а також при пієлонефритах, викликаних ентеробактеріями чи протеєм тощо.

У 1989 р. створено, а в 1992 р. впроваджено у практику охорони здоров’я про-

біотик – Біоспорин. До складу препарату входять два штами споротвірних бактерій – В. subtilis № 3 і B. licheniformis № 31 у вегетативній і споровій формах. Застосовують для профілактики та лікування дисбактеріозів, гострих кишкових інфекцій, гнійних ран тощо [5].

Єдиним дріжджовим препаратом на європейському фармацевтичному ринку є

Ентерол-250, у якому міститься Saссhаrоmусеs boulardii. Має антагоністичну активність відносно патогенних клостридій, шигeл, сальмонел тощо, а також найпростіших; підсилює місцевий імунний захист кишечника; збільшує активність ферментів лактози, мальтози тощо.

Найвідомішим і широко застосовуваним препаратом-еубіотиком є Біфідум-
бактерин, що містить ліофільно висушені живі клітини штамів Bifidobacterium bifidum. Є базовим препаратом для кореляції біоценозу кишечника у дітей. Біфідумбактерин-форте – комплексний препарат, що містить іммобілізовані на

активованому вугіллі В. bifidum. Препарат спричиняє вираженіший клінічний ефект, здатний нормалізувати порушений біоценоз кишечника у коротший термін порівняно зі звичайним біфідумбактерином [2].

Біфіформ – комбінований препарат, що містить Bifidobacterium longum i Enterococcus faecium. Призначений для профілактики та лікування дисбактеріозу кишечника.

Лінекс – пробіотик багатокомпонентний, який містить ліофілізат біфідобактерій, лактобактерій і фекального ентерокока. Підтримує та регулює рівновагу кишкової мікрофлори.

Вагілак – являє собою сконцентровані молочнокислі бактерії, що володіють

пробіотичними властивостями. Використовується як вагінальний пробіотик [10].

Із метою корекції глибоких порушень мікробіоценозу кишечника, коли фіксуються нетипові форми мікроорганізмів-симбіонтів, використовуються

комбіновані мікробні препарати, що містять цілий комплекс штамів, однотипних за механізмом своєї дії: Омніфлора, Тетралактан, Мутафлор, Лактобацилін, Ейглан, Ліобіфідус, Біфігене, Біолактиль і Нормофлор [10]. Терапевтичні властивості пробіотичних препаратів безпосередньо визначаються біологічними особливостями мікроорганізмів, які є основою цих препаратів. Найвідоміші мікроорганізми, що використовуються як основа біопрепаратів – лактобацили. Відомо про використання Lactobacillus plantarum, L. fennentum, L. casei, L. amylovorus, L. acidophillus, L. salivarius, L. rhamnosus, L. reuleri, L. lactis для виробництва пробіотиків [6].

Біфідобактерії – інша група мікроорганізмів, на основі якої базуються багато пробіотиків. Застосовують Bifidobaсterium animalis, B. bifidum, B. infantis, B. adolescentis, B. longum, B. thermophillus [7].

На сьогодні розроблено нові форми Колібактерину – таблетки, капсули, свічки.

Кишкові палички – основа й інших препаратів: Нормофлорину, Коліфлорану, Мутафлору, Нормофлору [5].

Для розробки пробіотиків використовують й інші мікроорганізми, що належать

до роду Leuconostoc, Pediococcus, Propionibacterium, Aerococcus, Streptococcus,

Enterococcus. Найчастіше вони входять до складу заквасок для одержання ферментованих кисломолочних продуктів із пробіотичними властивостями (йогурти, м’які та тверді сири, кисляк тощо). Дотепер основою для виробництва йогурту є штамм S. salivarius subsp. termophillus. До складу пробіотиків входять Streptococcus fаесіum, S. lactis, S. cremoris, S. diacetilactis, S. intermedius [18].

Повідомляють також про застосування дріжджів для виробництва пробіотиків.

Препарат, до складу якого входили Saccharоmyces boulardii, виявився ефективним при лікуванні кишкових інфекцій, зумовлених Clostridium difficile. В останні роки споротвірні бактерії роду Ваcillus як найяскравіші представники

екзогенної мікрофлори привертають увагу дослідників. Досить великий арсенал видів цього роду випробували як терапевтичні засоби при лікуванні гострих і хронічних інфекцій: В. сеrеus, В. роlуmуxа, В. соаgulаns, В. brevis,
В. mеgаtеrіum, В. subtilis, В. laterosporus тощо. Однак найповніше вивчені види В. subtilis і В. licheniformis.

Використання живих культур мікроорганізмів (представників нормальної мікрофлори) у складі пробіотичних препаратів для профілактики та лікування дисбактеріозів різної етіології – новий перспективний напрямок медицини. Ці дослідження вимагають поглибленого дослідження механізмів взаємин мікро- та макроорганізму.

Перспективна також розробка багатокомпонентних препаратів, до складу яких, окрім мікроорганізмів, входять пребіотики.