Максименко Алла

Національний університет харчових технологій

Екологічний моніторинг і аудит на підприємствах агропромислового комплексу.

Сучасний агроекологічний стан агропромислових підприємств багатьох регіонів України потребує радикального оздоровлення, що викликано недбайливим господарюванням, наслідками якого є спустелювання земель, низька якість рослинницької продукції, катастрофічне зниження рівня родючості ґрунтів. Нераціональне природокористування може не тільки призвести до економічних втрат підприємства, але й обумовлювати підвищення екологічної небезпеки виробництва і споживання сільськогосподарської продукції. Тому сільськогосподарське підприємство при здійсненні основного виду діяльності, повинно забезпечити прийняття таких управлінських рішень які б могли гарантувати раціональне агроприродокористування, охорону навколишнього середовища, а також особисту захищеність від негативного впливу забрудненого навколишнього середовища.[3] Важливою складовою, що забезпечує прийняття необхідних управлінських рішень, спрямованих на збереження родючості ґрунтів, є здійснення моніторингу за їх агроекологічним станом [4].

Екологічна функція держави реалізується шляхом застосування правових, організаційних і економічних механізмів, закріплених нормативними правовими актами. Одним із таких механізмів є екологічний аудит сільськогосподарських підприємств[5].

Екологічний аудит сільськогосподарських підприємств треба розглядати як організаційно-правовий механізм забезпечення продовольчої безпеки з урахуванням екологічних принципів агрогосподарювання. З цієї точки зору, екоаудит має соціальне, екологічне та суспільне значення. З іншої точки зору, проведення екологічного аудиту спрямоване на одночасне підвищення ефективності діяльності підприємства з позиції удосконалення агроприродоохоронної діяльності і економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.[3]

Об'єктом екологічного аудиту є господарська та інша діяльність, пов'язана з дією на навколишнє середовище, природні об'єкти, а також результати такої діяльності. При проведенні аудиту перевіряється ступінь відповідності процесу, характеру діяльності, процедури, продукції, системи управління, тощо певним критеріям – екологічним вимогам, кількісним або якісним показникам, встановленим нормативними правовими актами України. [3]

Державні органи екологічного регулювання повинні забезпечити проведення зовнішнього екологічного аудиту виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. Це вкрай необхідно в умовах негативного стану навколишнього природного середовища, екологізації сільськогосподарського виробництва і споживання екологічно безпечних продуктів харчування. Державні екоаудиторські заходи в аграрному секторі необхідно розглядати як одну із форм державної підтримки сталого розвитку сільськогосподарського виробництва. Основна проблема розвитку екологічного менеджменту і аудиту в аграрному секторі економіки лежить не стільки в недостатності коштів на реалізацію стратегії сталого розвитку, скільки в інформаційному «голоді», відсутності самої стратегії, розмитості системи взаємозв'язків, нерозумінні механізмів взаємодії суб'єкта та об'єктів управління.[1]

Можна виділити наступні методологічні підходи формування екологічного менеджменту і аудиту в аграрному секторі економіки: комплексний (розглядає екологічний менеджмент як взаємозв'язок виробничих, соціальних та екологічних елементів); динамічний (дозволяє враховувати зміну ситуації в часі і керуватися принципом «постійного поліпшення»); функціональний (передбачає розробку і реалізацію управлінських рішень у взаємодії суб'єктів і об'єктів управління [2]. Таким чином, створюється еколого-орієнтована система управління аграрним сектором, яка формується на основі врахування таких факторів: інформаційного, організаційно-правового та економічного. Інформаційний фактор розвитку - формування, поширення і застосування інформаційних ресурсів, що забезпечують створення еколого-орієнтованого управління. Організаційно-правовий фактор - розроблення стратегічних напрямків, цілей, завдань і параметрів еколого-соціально-економічного розвитку.[2]

Таким чином для вирішення еколого-економічних проблем агроприродокористування необхідним є створення ефективної системи екоаудиту. При цьому, безумовно, робиться акцент на результативності екоаудитування з точки зору ефективності реалізації управлінських рішень щодо раціоналізації агроприродокористування (агрогосподарювання на екологічній основі). Варто відмітити, що використання системи екоаудиту в режимі екоаудиторського консультування при розв’язанні різних задач забезпечує також певний економічний ефект.

Література.

1. Балацкий О. Экологический менеджмент: проблемы и перспективы становления и развития / О. Балацкий, В. Лукьянихин, Е. Лукьянихина // Экономика Украины. – 2000. – № 5. – С. 68–73.

2. Савкин В.И. Экологический менеджмент в АПК: теоретические основы и практический опыт: [монография] / В.И. Савкин. – Изд-во Континент. – Орел, 2007. – 217 с.

3. Пізняк Т.І. Аналіз перспектив застосування процедури екоаудиту насільськогосподарських підприємствах. - Суми, 2005.

4. Сучасний агроекологічний стан земель сільськогосподарського призначення України / В.О. Греков, М.І. Майстренко, Т.П. Андросович// Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2009. - №3. – С. 149.

5. Екологічна функція держави та економіко-правовий механізм охорони довкілля/ В.В. Костицький., // Право України. – 2004. - №1. – С. 54