Экономические науки/10. Экономика предприятия

К.е.н. Котов А. М., к.е.н. Мозгова Л.О.

Харківський національний економічний університет, Україна

Контактність як компетенція органів управління акціонерного товариства

Для сучасного розвитку та стабільного функціонування українських акціонерних товариств необхідні професійно сформовані органи корпоративного управління (наглядова рада, виконавчий орган), з високим рівнем розвитку компетенцій, що забезпечують ефективність ділового партнерства та взаємодії. До теперішнього часу в ході розвитку різних шкіл стратегічного управління сформувалося коло авторів, які розвивають так звану «школу компетенцій», що стала логічним продовженням концепції ресурсно-орієнтованого стратегічного управління організацією. Ідеї аналізу компетенцій, притаманних організаціям, з'явилися ще в 60-х рр. минулого століття, проте залишалися незатребуваними до кінця 80-х рр., коли різке посилення конкуренції змусило підприємства шукати внутрішні переваги, які могли б стати основою для сталого розвитку. Даною проблемою займалися такі вчені, як І. Ансоф, С. Бір, П. Дракера, Р. С. Каплан, Г. Хемел, К. Прахалад, Д. П. Нортон, М. Е. Портер, О. С. Віханскій, А. Л. Гапоненко, В. С. Ефремов, Г. Б. Клейнер, Е. М. Коротков, Д. С. Львов, Б. З. Мільнер, В. І. Некрасов, А. І. Татаркін, А. М. Макаров та ін.

Узагальнення результатів досліджень в даній області привело нас до висновку, що і сьогодні, через більш ніж двадцять років, розвиток теорії компетенцій не вийшло за межі наукових дискусій щодо базових концепцій. Спостерігається неузгодженість позицій різних авторів, що працюють в даному напрямку, на термінологічному і концептуальному рівнях.

Аналіз наукової літератури дозволив виділити кілька теоретичних підходів до визначення поняття «контактність». Перш за все, це зв'язування контактності з певним видом спілкування - контактним спілкуванням (В. Н. Куніцина, H. H. Обозов, Б. Ф. Ломов та ін.). Наступний підхід до розуміння контактності полягає в тому, що контактність розглядається в якості одного з ознак малої групи та основи групоутворення (Г. М. Андрєєва, І. П. Волков, А. Л. Журавльов, C. B. Петрушин, А. Н. Сирота і ін.). З інших позицій контактність аналізується як показник глибини встановив контакту або як однієї із стадій контакту (В. Л. Васильєв, С. Є. Жучкова та ін.). Ряд авторів (О. А. Воробйова, Б. С. Жумагулова, Н. В. Казарінова, В.Н. Куніцина, В. Леві та ін.) розглядали у своїх роботах контактність як деякого соціального вміння або здібності особистості. Т. В. Решетова, Г. Г. Шиханцов та ін. визначають контактність як прояв індивідуальних особливостей, особистісних якостей учасниками взаємодії [1]. У цьому плані контактність часто ототожнюється з товариськістю або комунікабельністю особистості, а також іншими її якостями. Таким чином, контактність розглядалася як управлінська компетенція керівника підприємства. У нашому дослідженні щодо поняття «контактність» враховується трирівнева структура управління акціонерним товариством (Загальні збори акціонерів- наглядова рада - виконавчий орган), тобто контактність розглядається як компетенція органів корпоративного управління, яка забезпечує ефективне функціонування підприємства.

Під компетенціями органів корпоративного управління, ми будемо розуміти сукупність професійних та особистісних якостей її членів, необхідних для здійснення функцій та повноважень, встановлених законами, положеннями, статутами, інструкціями та іншими нормативними документами [2].

Контактність — це властивість, яка виявляється при взаємодії органів корпоративного управління між собою та іншими учасниками корпоративних відносин. Це здатність демонструвати логіку поведінки, зрозумілу і прийнятну усім учасникам корпоративного управління та підпорядковувати свої дії інтересам підприємства в цілому.

Контактність органів корпоративного управління характеризується певними компонентами: транспарентність (створення такого середовища, де інформація про існуючих умовах, рішеннях і діях агента (органу управління АТ) доступна, видна і зрозуміла всім учасникам корпоративного управління); стійкість (здатність зберігати своє становище при наявності зовнішніх впливів; її основна функція проявляється у відсутності корпоративних конфліктів, в стабільності складу органів управління, при організації довгострокового партнерства та створення міцних, тривалих ділових свіязей).

Розвиток контактності як компетенції корпоративного управління підприємством забезпечують наступні заходи: впровадження відповідальності органів управління підприємства за надання недостовірної інформації як в процесі внутрішньої комунікації, так й за межами підприємства (наприклад, Інтернет-сайт, інші публічні джерела); відкритість системи винагород й оцінки персоналу та діяльності органів управління підприємства; формування корпоративної культури підприємства (це забезпечить наявність спільної ідеї, можливість сформувати команду та встановити в ній тісні контакти); впровадження прозорої процедури вибору ділових партнерів підприємства; прийняття та дотримання кодексу поведінки, спрямованого на створення атмосфери взаємодії, взаємодопомоги та довіри на підприємстві; формування традицій підприємства;створення реальної, а не формальної наглядової ради на підприємстві; впровадження посади корпоративного секретаря; впровадження корпоративної соціальної відповідальності (принаймні, окремих її елементів); впровадження тренінгових програм для реалізації стратегії розвитку компетенцій органів управління підприємства.

Література

1. Шагаева Е.А. Владение технологиями контактного взаимодействия как структурный компонент контактности руководителя организации // Педагогика и психология: проблемы и решения: материалы международной заочной научно-практической конференции. Часть II. (26 декабря 2011 г.). Новосибирск: Изд-во «ЭКОР-книга», 2011. С. 81-86. 

2. Мозгова Л. О. Оцінка та удосконалення якості корпоративного управління підприємством : авт. дис. к. е. н.: 08.00.04 /Л. О. Мозгова ; Харків. нац. екон. ун-т. - Х., 2011. - 20 с.